Постанова

від 17.03.2009 по справі 12/310/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/310/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 березня 2009 р.                                                                                    № 12/310/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

на ухвалугосподарського суду  Запорізької області від  12 грудня 2008 року

у справі господарського суду№ 12/310/08Запорізької області

за заявоРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Стимул""

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області –Тетенко В.В. (дов. віж 30.01.2008 № 01/8);

встановив:

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2008 за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Стимул" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2008 (суддя Владимиренко І.В.) провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області  просить  ухвалу суду від 12.12.2008 скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану ухвалу суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

П. 5 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог ст. 17 вказаного Закону, який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до суду із заявою про визнання  боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість, що підтверджується постановою Жовтневого ВДВС від 19.12.2007 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням.

Крім того заявник зазначив, що діяльності боржника, що підтверджується листом ДПІ від 04.09.2008 № 12615/10/29.

Місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідив обставини справи та обґрунтовано ухвалою від 12.12.2008 припинив провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України. При цьому суд виходив з того, що наданий заявником акт державного виконавця про незнаходження боржника за юридичною адресою від 19.03.2007 не може бути належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням у розумінні вимог частини 2 статті 34 ГПК України.

Наявна у матеріалах справи довідка з ЄДРПОУ від 02.12.2008 не містить реєстраційного запису про відсутність ТОВ "ВКФ "Стимул" за місцезнаходженням. Зважаючи на викладене, суд надав оцінку довідці ЄДРПОУ (а.с. 62-65) як неналежному доказу в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Присутній у судовому засіданні представник боржника пояснив,що боржник не знаходиться за юридичною адресою внаслідок спору щодо права власності на  спірне приміщення. Дана справа розглядається у Жовтневому районному суді, а тому до вирішення спору боржник не укладає договір оренди. Поштову кореспонденцію отримує у поштовому відділенні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що Регіональне відділення ФДМ не надало належних доказів відсутності боржника за юридичною адресою або місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи.

Доводи заявника про неврахування судами доказу відсутності підприємницької діяльності боржника, яким на думку скаржника є довідка ДПІ від 02.12.2008, колегія суддів вважає такими, що виходять за межі касаційного перегляду справи, оскільки касаційною інстанцією не здійснюється оцінка доказів.

Місцевим господарським судом зазначений доказ обґрунтовано визнано недостатнім для висновку про припинення господарської діяльності боржником з врахуванням того, що декларації надавалися боржником за ІІІ кв. 2006 року –з податку на додану вартість, 9 місяців 2008 року - по податку на прибуток, вересень 2008 року –по комунальному податку, а заява про порушення провадження у справі була подана до суду у листопаді 2008, тобто пройшло менше року, а тому суд дійшов висновку про відсутність зазначеної підстави.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про те, що доведення відсутності господарської діяльності ініціюючим кредитором повинно відбуватися на підставі сукупності доказів, якими можуть бути податкові декларації, витяги з банківських рахунків про відсутність обороту коштів боржника та інші фактичні дані, які безспірно доводять припинення боржником господарської діяльності.

          Доводи скаржника про незаконність припинення провадження у справі  колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припиняється у випадку, якщо спір не підлягає розгляду в судах України. Чинним законодавством про банкрутство, як спеціальними нормами права, не виключається можливість застосування загальних процесуальних норм припинення провадження у справі про банкрутство, якщо таке порушення було безпідставним за відсутності ознак, передбачених статтею 52 Закону.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята місцевим господарським судом ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119,  11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                    П О С Т А Н О В И В:    

         Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від  12 грудня 2008 року у справі № 12/310/08  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                          М.І. Хандурін

Судді:                                                                              О.Є. Короткевич

                                                                                          І.Ю. Панова