Постанова

від 19.03.2012 по справі 2а-3852/11/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

19 березня 2012 р. 10:50 Справа №2а-3852/11/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Мегамет"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представники за довіреністю Іванова К.Є., Гайструк Л.І., Столяров Ю.В.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 20.08.2010р. №011881502/0, від 03.11.2010р. №011881502/1, від 21.01.2011р. №011881502/2, якими нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4343719,5грн., з яких 2895813грн. основного платежу та 1447906,5грн. штрафні санкції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентом СТОВ «Скад» по придбанню лому та відходів чорних металів. Позивач вказує на те, що господарські операції мали реальний характер, позивач отримав товар та здійснив оплати за товар, отримав від контрагента податкові накладні, а тому позивач мав законні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем надані додаткові пояснення по суті спору (т.3 а.с.93-98).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. У судових засіданнях, які відбулися раніше представник відповідача заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування правової позиції відповідачем надані суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.3 а.с.29-30).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.3 а.с.60-79).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена невиїзна (камеральна) перевірка ПП «Мегамет» з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень - березень 2010р., за результатом якої був складений акт перевірки від 09.08.10р. №10573/15-2/32296876 (т.1 а.с.96-104) (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0011881502/0 від 20.08.2010р. (т.1 а.с.95), яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2895813грн. основного платежу та 1447906,5грн. штрафних санкцій, а всього 4343719,5грн.

Позивачем в порядку процедури апеляційного оскарження на вказане рішення були направлені скарги до ДПІ в м. Сімферополі, ДПА в АР Крим та ДПА України. За наслідком розгляду скарги позивача залишені без задоволення. В результаті розгляду скарг позивача відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 03.11.2010р. №011881502/1, від 21.01.2011р. №011881502/2, якими нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4343719,5грн., з яких 2895813грн. основного платежу та 1447906,5грн. штрафні санкції (т.1 а.с.54,81).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., абз. 2 п.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, п. 15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. завищений податковий кредит у сумі 2895813грн. і відповідно підлягає донарахуванню податкового зобов'язання у сумі 2895813грн.

З акту перевірки вбачається, що такого висновку відповідач дійшов виходячи з наступного.

Згідно до акту перевірки, перевіркою формування податкового кредиту встановлено, що його показники визначалися позивачем внаслідок відносин з СТОВ «Скад», яке на момент перевірки має стан 8 - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Відповідно до податкових декларації позивачем у період з січня - березень 2010р. включено до податкового кредиту суму у розмірі 2895813грн.

При проведенні перевірки, згідно акту перевірки, відповідачем не витребувалися, не вивчалися та не оцінювалися первинні документи створені внаслідок господарських відносин позивача з СТОВ «Скад».

В основу акту перевірки відповідача покладені дані акту перевірки від 21.06.2010р. №2886/23-2/31048042 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки СТОВ «Скад» з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період серпень - грудень 2009р., січень - березень 2010р.», складеного Державною податковою інспекцією у м. Херсоні, згідно до якого було встановлено порушення норм Цивільного кодексу України в частині нездійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість СТОВ «Скад» за серпень - грудень 2009р., січень - березень 2010р. (з урахуванням уточнюючих розрахунків) про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними.

Відповідачем в акті перевірки, вказані дані акту ДПІ в м. Херсоні, зокрема, що фактично згідно податкової звітності СТОВ «Скад» та проведених заходів щодо встановлення місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності. СТОВ «Скад» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання підприємством податкової вигоди. Бухгалтерські та податкові документи СТОВ «Скад», що підтверджують правомірність декларування СТОВ «Скад» податкового кредиту для проведення перевірки у ДПІ м. Херсона відсутні. Взаємовідносини між СТОВ «Скад» та контрагентами - покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

Оцінивши дані акту перевірки складеного ДПІ м. Херсона відповідач в акті вказав, що у результаті порушення контрагентом СТОВ «Скад» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ПП «Мегамет» мають протиправний характер. Такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, проти ричіть інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Актом встановлено, що відповідно до податкових декларацій з ПДВ за січень - березень ПП «Мегамет» неправомірно включило до податкового кредиту суму у розмірі 2895813грн.

В акті вказано, що операції, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності достатніх трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Таким чином, за результатами перевірки податкових декларацій за січень - березень 2010р., та згідно з програмою системного співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкової декларації з ПДВ встановлено, що ПП «Мегамет» завищений податковий кредит на суму 2895813грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Мегамет» є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено 24.01.2003р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (т.1 а.с.27-28), ПП «Мегамет» взято на облік платника податків (т.1 а.с.31), відповідно до свідоцтва №00956378, виданого 04.02.2003р., зареєстровано платником податку на додану вартість (т.1 а.с.29), у період з 03.10.2006р. по 03.10.2011р. мало ліцензію на зайняття видом господарської діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів (т.1 а.с.30).

Оцінюючи дані податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий та березень 2010р. із співставленням цих даних з даними акту перевірки відповідача, суд зазначає наступне.

Акт перевірки свідчить, що відповідач визначив суму завищення податкового кредиту сформованого внаслідок взаємовідносин позивача з СТОВ «Скад» на підставі наданих позивачем до податкового органу податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий та березень 2010р. Так, в результаті перевірки даних відображених у додатку 5 до цих декларацій ним було встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ: у січні на 483354грн., у лютому на 898645грн., у березні на 1513814грн (т.1 а.с.99).

Контрагент позивача СТОВ «Скад» має індивідуальний податковий номер 310480421034.

Із змісту податкових декларацій за перевірений відповідачем період, вбачається, що у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за січень 2010р. вказана розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. У розділі ІІ додатку 5 податкової декларації з ПДВ по постачальнику і.п.н. 310480421034 (СТОВ «Скад») вказана сума 483354,45грн., що відповідає даним акту перевірки (т.4 а.с.13).

У розділі ІІ додатку 5 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010р. (т.4 а.с.33-34) по постачальнику і.п.н. 310480421034 (СТОВ «Скад») вказана сума 898644,70грн., що відповідає даним акту перевірки.

У розділі ІІ додатку 5 податкової декларації з ПДВ за березень 2010р. (т.4 а.с.22-23) по постачальнику і.п.н. 310480421034 (СТОВ «Скад») вказана сума 1368157,45грн., що не відповідає даним акту перевірки, в якому дана сума відображена у розмірі 1513814,01грн.

Матеріали справи, у тому числі акт перевірки, не містять належних доказів, що свідчили б про надання до податкового органу позивачем іншої податкової звітності, показники суми податкового кредиту з ПДВ якої, по контрагенту СТОВ «Скад» мали б показники, що відповідали б даним акту перевірки. Також не надано доказів надання до ДПІ уточнюючих (корегуючих) декларації з ПДВ про збільшення суми податкового кредиту.

Вказане свідчить, що відповідачем в акті перевірки не обґрунтовано встановлена сума сформованого позивачем у березні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з СТОВ «Скад» у розмірі 1513814,01грн. За даними податкової звітності сума податкового кредиту за березень 2010р., що сформована позивачем по взаємовідносинах з постачальником СТОВ «Скад» складає 1513814,01грн.

Таким чином, акт перевірки, в цій частині, містить необґрунтовані та недостовірні дані щодо розміру суми податкового кредиту з ПДВ за березень 2010р. по постачальнику СТОВ «Скад». Різниця складає 145656,6грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за документами податкової звітності позивача, ним у період з січня по березень 2010р. була сформована сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з СТОВ «Скад» у загальній сумі 2750156,60грн.

Оцінюючи правомірність висновків відповідача про відсутність підстав формування суми податкового кредиту з ПДВ внаслідок взаємовідносин з контрагентом СТОВ «Скад» суд зазначає наступне.

02.06.2008р. №02/06 між позивачем та СТОВ «СКАД» (м. Херсон) був укладений договір купівлі - продажу лому і відходів чорних металів (т.1 а.с.115). Відповідно до умов договору продавець СТОВ «Скад» зобов'язаний передати у власність покупця (ПП «Мегамет») лом і відходи чорних металів відповідно до акту приймання - передачі, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок Продавця.

До вказаного договору між позивачем та СТОВ «Скад» укладені додаткові угоди (т.1 а.с.116-117), яким внесли зміни до договору стосовно юридичної адреси продавця та стосовно продовження строку дії договору.

Між позивачем та СТОВ «Скад» укладені специфікації, якими встановлені ціни на номенклатуру товару, що постачається за договором (т.1 а.с.118-138).

До матеріалів справи залучені акти приймання металів чорних (вторинних), а також видаткові накладні, які складені сторонами договору, та які містять дані про відвантаження і отримання товару, його вартість та кількість, також постачальником були виписані позивачу податкові накладні.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу документів наданих на підтвердження здійснення позивачем з СТОВ «Скад» операцій (видаткові накладні, податкові накладні) суд робить висновок, що вони складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та згідно до п. 2.4 Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995, оскільки мають всі необхідні реквізити.

Таким чином надані складені податкові накладні, видаткові накладні та акти приймання товару є первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

З наданих суду довідок банку ПАТ «ПУМБ» (т.2 а.с.231-237) вбачається, що між позивачем та постачальником СТОВ «Скад» були проведені розрахунки за товар по договору від 02.06.2008р. на постачання лому чорних металів.

Матеріали справи вказують на оприбуткування придбаного товару та відображення його в бухгалтерському обліку. Отже проведена операція вплинула на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача та є господарською операцією.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся відповідачем та на час прийняття оскаржуваних рішень був чинним Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, яким визначені платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій.

З положень даного закону вбачається наступне.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

З акту перевірки вбачається, що у ході проведення відповідачем перевірки позивача ним взагалі не досліджувалися та не оцінювалися первинні документи створені у результаті взаємовідносин між позивачем та СТОВ «Скад», що вказує на неповноту проведення такої перевірки, не підтвердження її даних відповідними документами та формальний підхід контролюючого органу до з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення за результатом даної перевірки.

Відповідачем не досліджені та не оцінені виписані позивачу СТОВ «Скад» податкові накладні, які, в силу норм Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для формування податкового кредиту.

Як вказано вище до матеріалів справи залучені копії податкових накладних виписаних СТОВ «Скад».

СТОВ "СКАД"(ІПН 310480421034) мало право на виписку податкових накладних у перевіреному відповідачем періоді відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону №168, оскільки за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua) було зареєстровано платником ПДВ на момент виписки податкових накладних.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних доказів, що свідчили б про відсутність реєстрації СТОВ «Скад» платником ПДВ та відсутність у даної юридичної особи права виписувати покупцям податкові накладні.

З метою повного з'ясування обставин справи, що мають значення по справі, судом було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (висновок від 20.02.2012р. №24 (т. 3 а.с.60-79)).

В ході проведення експертизи, експертом були досліджені документи складені внаслідок відносин між позивачем та СТОВ «Скад», у тому числі податкові накладні виписані СТОВ «Скад».

Експертом встановлено, що постачальником СТОВ «Скад» позивачу, за період з січня по березень 2010р. були виписані податкові накладні на загальну суму 17091283,98грн., у тому числі ПДВ 2848547,33грн. Податкові накладні, виписані продавцем СТОВ «Скад» були включені ПП «Мегамет» в реєстри отриманих податкових накладних та в додаток №5 до декларації з ПДВ не у повному обсязі. Згідно даним експертизи встановлено, що ПП «Мегамет» включило до реєстру податкових накладних з ПДВ отриманих від СТОВ «Скад» на суму 2750156,60грн., у тому числі січень 2010р. 483354,45грн., лютий 2010р. 898644,70грн., березень 2010р. 1368157,45грн. Таким чином експерт встановив, що не включено в реєстр податкових накладних за березень ПДВ на суму 98390,73грн.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що сформований позивачем податковий кредит з ПДВ, який відображений у податковій звітності, повністю підтверджується виписаними постачальником СТОВ «Скад» податковими накладними.

Відповідачем не було встановлено порушень заповнення податкових накладних.

Враховуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість», суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Слід підкреслити, що оприбуткування придбаного товару (лому черних металів) та відображення його в бухгалтерському обліку свідчить, що вказана операція вплинула на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача отже така операція є господарською операцією.

Проведеною судовою економічною експертизою також було встановлено, що господарські операції з надання лома чорних металів від постачальника СТОВ «Скад» використані у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, а оплата підтверджується банківськими виписками, позивачем була відображена операція бухгалтерськими проводками.

Крім того матеріали справи свідчать про те, що ПП «Мегамет» реалізовувало в подальшому придбаний у СТОВ «Скад» товар (лом чорних металів). Так позивачем даний товар був відсортований на орендованих ним виробничих площах та відвантажений покупцям залізничним транспортом, про що свідчать залучені до матеріалів справи договори переробки, перевезення залізничним транспортом, оренди, постачання лома та відходів чорних металів, видаткові накладні та залізничні квитанції про приймання вантажу.

Вказані факти свідчать про реальність виконання сторонами договору господарських операцій з придбання товару - лому чорних металів та наявності у позивача достатніх, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав для формування податкового кредиту внаслідок таких операцій.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених ПП "Мегамет" з СТОВ "СКАД" у зв'язку з тим, що не підтверджується місцезнаходження СТОВ "СКАД", наявність у СТОВ "СКАД" достатніх трудових ресурсів, виробничих, складських, торгівельних приміщень та обладнання, транспорту та сировини й матеріалів, необхідних для здійснення діяльності на підставі наступного.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця. Покупець не зобов'язаний перевіряти: чи використовує продавець власні виробничі потужності або орендовані; чи залучає продавець з метою здійснення господарської діяльності власних співробітників або фізичних осіб за трудовими угодами. Згідно з судовою практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника (правова позиція викладена в Ухвалах ВАСУ за справами №9820946, №7276773 та в Постановах ВСУ №№221007, 3060678, 4970766).

Таким чином, суд вважає, що покупець ПП "Мегамет" не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність продавця СТОВ "Скад" та не повинен зазнавати негативні наслідки з цього.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що СТОВ «Скад» на момент укладення угоди було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не було наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини -правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Проте відповідач в акті перевірки визнав ці правочини такими, що направлені на заволодіння майном держави, без будь-якого обґрунтованого підтвердження таких фактів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок) (що діяв на час проведення перевірки та складання акту перевікри).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Встановлення в ході перевірки таких факти щодо контрагента позивача не є належним доказом укладення угод з метою завдання шкоди державі.

В силу положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення) контролюючі органи наділені повноваженнями нарахування податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу, тобто застосування в межах встановленої законом компетенції, заходів направлених на недопущення несплати платником податку таких податків та недопущення завдання шкоди державі.

Договір укладений між позивачем та контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, він спрямований на передачу товару покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

За таких підстав, матеріали справи не містять доказів недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того суд вказує, що пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як було вказано вище, пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочину, при цьому акт перевірки, містить тільки посилання на взаємовідносини позивача та СТОВ «Скад» і суму сформованого на підставі таких відносин податкового кредиту з ПДВ та взагалі не містить оцінки укладеного між ними договору. Більш того, акт перевірки свідчить, що цей договір не вивчався відповідачем під час проведення перевірки, про що також вказує зміст акту перевірки. Також, як було вказано вище відповідачем взагалі не вивчені та не оцінені у ході перевірки податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність правочину без фактичного дослідження договору або без посилання на відповідне рішення про визнання такого договору нікчемним.

Відсутність достатніх трудових ресурсів, технічного персоналу, складських приміщень та іншого майна, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялися товари за укладеним договором, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, оренди складів, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів.

На підставі зазначених документів, в ході судового розгляду справи суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, проведених позивачем, які були підставою для виникнення права на податковий кредит та встановлено факт того, що вчинені позивачем дій відповідають господарській меті та направлені на отримання доходу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про недійсність правочинів та про здійснення позивачем та контрагентом операцій без мети реального настання правових наслідків та про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завишення суми ПДВ є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняте на їх підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З викладеного вище суд вважає неспроможними доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 23.03.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим: від 20.08.2010р. №011881502/0, від 03.11.2010р. №011881502/1, від 21.01.2011р. №011881502/2, якими приватному підприємству «Мегамет» нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4343719,5грн., з яких 2895813грн. основного платежу та 1447906,5грн. штрафні санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Мегамет» 3,40грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.