Ухвала

від 08.07.2013 по справі 2а-3852/11/0170/7

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/9991/74664/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі №2а-3852/11/0170/7

за позовом Приватного підприємства «Мегамет»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим від 20.08.2010 № 011881502/0, від 03.11.2010 № 011881502/1, від 21.01.2011 № 011881502/2 про визначення ПП «Мегамет» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4343719,5 грн., з яких 2895813 грн. основного платежу та 1447906,5 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Мегамет» 3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов'язання в загальній сумі 4343719,5 грн., у тому числі 2895813грн. основного платежу та 1447906,5грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 09.08.2010 № 10573/15-2/32296876, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень 2010 року податку на додану вартість у загальній сумі 2895813грн. на підставі податкових накладних, виданих СТОВ «Скад».

В результаті дослідження податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані вище періоди судами попередніх інстанцій встановлено, що за січень, лютий, березень 2010 року загальна сума податкового кредиту становить 2750156 грн., а не як встановлено податковим органом в акті перевірки - 2895813 грн.

Податковий орган вважає, що податковий кредит сформовано позивачем за результатами вчинення правочинів, які є нікчемними за вимогами ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки вчинювалися сторонами з метою суперечною інтересам держави і суспільства - з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Позиція податкового органу полягає в тому, що господарські операції не мали реального характеру. Висновок про нереальний характер господарських операцій обґрунтований податковим органом відсутністю СТОВ «Скад» за своїм місцезнаходженням, відсутністю у нього трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, ненаданням СТОВ «Скад» до перевірки первинних бухгалтерських документів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податку (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Закону при формуванні податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником такого товару порушеннями вимог законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання позивачем у СТОВ «Скад» товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема фактичне придбання товару підтверджено договором купівлі-продажу лому і відходів чорних металів, актами приймання чорних металів, видатковими накладними, які містять дані про відвантаження і отримання товару, його вартість та кількість, податковими накладними, банківськими довідками про проведення розрахунків за товар, подальша поставка позивачем товару підтверджена договорами переробки, перевезення залізничним транспортом, оренди, постачання лома та відходів чорних металів, видатковими накладними та залізничними квитанціями про приймання вантажу.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення його контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для нього, адже законом іншого не передбачено.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло