Ухвала

від 17.06.2013 по справі 1715/9278/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Василевича В.С., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання - Коробчук А.М.,

з участю сторін та їх представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 14 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „МУВІ ГРУП" про поділ частки доходів та стягнення частки доходів,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 14 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „МУВІ ГРУП" (далі - ТзОВ „Група компаній „МУВІ ГРУП") про поділ частки доходів та стягнення частки доходів відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 покликалася на його незаконність та необґрунтованість через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд відмовив їй у призначенні експертизи підприємницької діяльності відповідача.

Стверджує, що доводи відповідача про те, що до статутного фонду ним були внесені кошти, позичені у ОСОБА_4, жодним доказом не підтверджені.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі.

Доводить, що отримання відповідачем доходів від підприємницької діяльності стало можливим лише через використання з 2001 року належної їй частки.

З цих підстав просила рішення Рівненського міського суду від 14 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що отримані доходи від підприємницької діяльності відповідача витрачались виключно на потреби сім'ї, зокрема харчування, лікування, придбання одягу, засобів гігієни, побутової техніки, відпочинок та утримання малолітнього сина.

Також суд виходив з того, що спільно нажите майно подружжя, яке було придбане за ці кошти, вже було поділено рішенням суду.

Справа № 1715/9278/12 Головуючий у 1-й інст. - Ореховська К.Е.

Провадження №22-ц/787/1156/2013р. Доповідач - Боймиструк С.В.

Щодо коштів, які були внесені до статутного фонду, місцевий суд виходив з того, що вони не були спільним майном подружжя.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2001 року відділом РАГС м. Рівне було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

22 лютого 2012 року рішенням Рівненського міського суду шлюб між ними було розірвано.

За час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було нажите спільне майно подружжя та зведено незавершене будівництво житлового будинку, які рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2012 року були поділені між сторонами.

Набуття цього майна відбувалось за рахунок доходів кожного з подружжя, а тому місцевий суд, з посиланням на ст.61 ЦПК України, прийшов до вірного висновку, що після поділу цього майна у позивачки немає підстав претендувати на частину доходів відповідача від його підприємницької діяльності.

ОСОБА_2 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «МУВІ ГРУП», код 37614287, яке було зареєстровано 31 березня 2011 року і статутний фонд якого становить 1000 грн., а його частка - 50%, тобто 500 грн..

Щодо вимог позивачки ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 1/2 належних ОСОБА_2 вкладу до статутного фонду ТзОВ „Група компаній» МУВІ ГРУП" та доходів від цього товариства, то суд першої інстанції встановив, що кошти, які були внесені позивачем до статутного фонду в розмірі 500 гривень, були позичені відповідачем в ОСОБА_4, дана позика не повернута на час поділу майна подружжя.

Ця обставина була підтверджена письмовими доказами (розпискою про отримання позики в 500 грн.), запереченням представника ТзОВ «Група компаній «МУВІ ГРУП», поясненнями відповідача та не спростована позивачкою (а.с.10,14-16).

Тобто, внесок в розмірі 500 грн. не був коштами сімейного бюджету, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивачки.

Враховуючи, що рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: