Ухвала

від 19.06.2013 по справі 812/2818/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року справа №812/2818/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013р. по справі № 812/2818/13-а (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолучвуглепостач» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000042210 від 07.03.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000042210 від 07.03.2013р..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013р. позов задоволено повністю, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення - рішення №0000042210 від 07.03.2013р. яким позивачу нараховане грошове зобов'язання за основним платежем у розмірі 66016 (шістдесят шість тисяч шістнадцять) грн. та нарахування штрафної санкції - 16504 (шістнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач не довів реальність здійснення господарської операції з ТОВ «ЮФ «ЮрАспект» .

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЮФ «ЮрАспект» за жовтень 2012р., за результатами якої складено акт від 21.02.2013р. № 72/22-36735397 та прийнято податкові повідомлення - рішення від№0000042210 від 07.03.2013р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66016 грн. та нарахування штрафної санкції - 16504 грн..

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суму пдв не підтвердженими податковими накладними за жовтень 2012р. на загальну суму 66016 грн.

Податковий орган вважає, що позивач не довів відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення господарської операції з ТОВ «ЮФ «ЮрАспект» .

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Факт отримання позивачем вугілля у ТОВ «ЮФ «ЮрАспект» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (рахунки, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

При здійсненні продажу вугілля ТОВ «ЮФ «ЮрАспект» було надано позивачеві відповідні податкові накладні на загальну суму 455532,00 грн. у т.ч.пдв 75922,00 грн., які зазначені в акті перевірки.

Отримані податкові накладні були відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2012р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому правомірно було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013р. по справі № 812/2818/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013р. по справі № 812/2818/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок