Постанова

від 19.06.2013 по справі 14/5005/8768/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 14/5005/8768/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідачів: Ткаченко С.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 р. у справі№ 14/5005/8768/2012 за позовомпублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" дотовариства з обмеженою відповідальністю компанії "Ресурс", публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання договору частково недійсним ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним з моменту вчинення договору відступлення права вимоги (цесії) №Г.21.1.0/5-6831, укладеного між відповідачами 28.12.2011р., в частині відступлення "Кредитором" "Банку", на підставі укладеного між ними договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 28.12.2011 року № Г.21.1.2.0/5-6830, право вимоги на отримання від відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" грошових коштів в сумі 97081713,51 грн. у зобов'язанні, яке виникло з договору поставки № 54-11/08/28-1767-02 від 10.11.2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс" та відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" та п.11 договору, в якому зазначено, що даний договір є невід'ємною частиною договору застави.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.13р. (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 р. (головуючий - Павловський П.П., Науменко І.М., Швець В.В.), позов задоволено частково.

Визнано недійсним пункт перший договору відступлення права вимоги (цесії) № Г.21.1.2.0/5-6831 від 28.12.2011 р., укладений між ТОВ "Ресурс" ("кредитор") та ПАТ комерційний банк "Приватбанк" ("банк") в частині відступлення "кредитором" "банку" на підставі укладеного між ними договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 28.12.2011 р. № Г.21.1.2.0/5-6830, права вимоги на отримання від ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" грошових коштів в сумі 97081713,51 грн. у зобов'язанні, яке виникло з договору поставки № 54-11/08/28-1767-02 від 10.11.2008 р. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач ПАТ комерційний банк "Приватбанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.12.2011 р. між ТОВ "Ресурс" ("кредитор") та ПАТ комерційний банк "Приватбанк" ("банк") було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № Г.21.1.2.0/5-6831.(т.1, а.с. 24)

Відповідно до умов укладеного договору "кредитор" відступив "банку" на підставі укладеного між ними договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 28.12.2011 № Г.21.1.2.0/5-6830 (далі - "договір застави"), право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 100 756 749,03 (сто мільйонів сімсот п'ятдесят шість тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 03 копійки) гривень, що випливає з договорів:

- № 54-11/08/28-1767-02 ВАТ„Дніпровський меткомбінат"(боржник) заставна вартість - 97 081 713,51 грн.

- №60-12/08-015/2408 ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" - 3 675 035, 52 грн.

02.10.2012 р. позивач отримав вимогу ПАТ "Приватбанк" від 24.09.2012 р. про сплату на користь банку, як нового кредитора у зобов'язанні за договором поставки № 54-11/08/28-1767-02 від 10.11.2008 р., грошових коштів за поставлений товар у розмірі 14 096 832,00 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 9.2 договору поставки № 54-11/08/ 28-1767-02 від 10.11.2008, укладеного між ТОВ компанія "Ресурс" та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" визначено, що ні одна з сторін не має права передавати свої права та обов'язки, що випливають з даного договору або пов'язані з ним, третім особам без письмової згоди на те іншої сторони цього договору. (т. 1, а.с. 25-26)

Згідно п. 10.5. договору поставки, договір вступає в силу з дати підпису обома сторонами та діє до 31.12.08р. У разі, якщо у сторони на момент закінчення строку дії договору є невиконані договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується щодо таких зобов'язань до задоволення законних вимог.

Отже, передача права на отримання грошових коштів, що випливає з договору, без згоди іншої сторони - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" є порушенням п. 9.2 договору.

Договір діє до моменту задоволення вимог відносно невиконаних зобов'язань за договором. Тобто, якщо між позивачем та відповідачем -1 є невиконані зобов'язання, то дія договору щодо таких вимог продовжується, а тому доводи банку про застосування недіючого на момент укладання договору застави та цесії пункту 9.2 договору поставки № 54-11/08/28-1767-02 від 10.11.2008р., дія якого закінчилася, є необґрунтованими.

Відповідно до статей 512, 513 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється у формі правочину шляхом укладання договору відступлення права вимоги.

Таким чином, договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою є правочином щодо заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні.

За ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст.547 ЦК).

Поняття застави визначається ст. 572 ЦК України, Законом України "Про заставу".

Відповідно до ст. 572 ЦК - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Зміст договору застави за ст. 584 ЦК України становлять: суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Таким чином, за своєю правовою природою договір застави є правочином щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, посилання скаржника на те що, договір цесії є лише механізмом реалізації права за договором застава, та не порушує прав за договором, укладеним між позивачам та відповідачем 1 та вимог діючого законодавства є також безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, оскільки в даному випадку п.9.2 договору поставки встановлено інше - необхідна письмова згода боржника, то оспорюваний договір суперечить вказаній нормі закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ч.1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам і висновки судів в цій частині є правильними.

Проте, при цьому поза увагою суду залишилися вимоги ст. 217 ЦК України про те, що визнання недійсними окремих частин договору можливо лише в тому випадку, коли можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто ця частина не повинна бути істотною умовою договору.

Позивач же просив визнати недійсним, зокрема, пункт договору, що містить підставу права вимоги, що відступається (договір поставки № 54-11/08/28-1767-02 від 10.11.2008 р.), особу, до якої існує ця вимога (ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"), розмір вимоги (97081713,51грн.).

Суд же в порушення вимог ст. 43 ГПК України не з'ясував чи міг би бути укладений договір відступлення права вимоги без оспорюваної частини, адже у випадку неможливості укладення договору без вказаної умови, він підлягає визнанню недійсним в цілому.

Враховуючи викладене, постановлені у справі у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати питання істотності чи неістотності умови договору відступлення права вимоги щодо недійсності якої заявлений позов і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 р. у справі за № 14/5005/8768/2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко