Постанова

від 18.06.2013 по справі 20/5005/2967/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 20/5005/2967/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" на ухвалу та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 року у справі№ 20/5005/2967/2012 господарського судуДніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ЮРПАК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юрпак" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про стягнення 10 380 127 грн. 49 коп. ВСТАНОВИВ:

Місцевим господарським судом задоволено позов у даній справі, стягнуто 10380127,49 грн. та на виконання рішення видано 11.06.2012 відповідний наказ. 30.01.2013 на стадії виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2012 ТОВ "Торгівельний дім "Юрпак" та ТОВ "Юрпак" звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2013 (суддя: Пархоменко Н.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 (судді: Л.О.Чимбар - головуючий, Л.В.Чоха, С.Г.Антонік), в задоволенні заяви відмовлено.

ТОВ "Торговий дім "Юрпак" звернулося із касаційною скаргою, в якій, із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову і затвердити мирову угоду між сторонами. Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.06.2013 у справі №20/5005/2967/2012 касаційну скаргу прийнято до провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Стаття 111 7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що у поданій в порядку ч.4 ст.121 ГПК України на затвердження господарського суду мировій угоді зазначено в її пункті 2, що заборгованість, яка дорівнює 10 444 507,49 грн., погашається у день укладення мирової угоди шляхом передачі належного на праві приватної власності боржнику майна згідно переліку. При цьому в мировій угоді зазначено, що право власності на вказане в ній майно переходить з моменту підписання акта прийому-передачі майна, який буде укладено після повної інвентаризації майна. Однак, інвентаризація майна на час складання мирової угоди відсутня. Відсутній також опис та накладення арешту на належне боржнику майно, проведені державним виконавцем в межах виконавчого провадження. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відсутні належні докази, які б підтверджували наявність та належність боржнику майна, яким згідно мирової угоди погашається борг.

Крім того, суди вказують, що оцінку майна проведено за згодою сторін на власний розсуд. Вартість майна визначено в розмірі заборгованості боржника, а саме 10 444 507,49 грн., тоді як у переліку майна (додаток №1 ) вартість майна складає 8 686 580,96 грн.

Досліджуючи умови мирової угоди, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно ст.78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову; умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватись предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета (див. п.3.19 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення 10380127,49 грн., а не про передачу нерухомого майна у власність позивачу, як це передбачено умовами наданої сторонами у справі мирової угоди від 29.01.2013.

Тому мирова угода на думку попередніх інстанцій не підлягає затвердженню господарським судом.

Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи. Враховуючи встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції в порядку ст.111 7 ГПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, доводи якої фактично зводяться до переоцінки встановленого судами. Відповідно до ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Торгівельний дім "ЮРПАК" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 у справі №20/5005/2967/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко