Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-11422/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ К-43031/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-11422/09/2670

за позовом Приватного підприємства «Сімер»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сімер» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідач), в якому просило визнати протиправним рішення № 29878/10/15-411 від 03 липня 2009 року про невизнання звітних документів та зобов'язати відповідача визнати як податкову декларацію подану 22 червня 2009 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва визнати та прийняти податкову декларацію ПП «Сімер» з податку на додану вартість за травень 2009 року, подану до ДПІ у Печерському районі м. Києва 22 червня 2009 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні повністю, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 22 червня 2009 року подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року.

В свою чергу, відповідачем листом № 29878/10/15-411 від 03 липня 2009 року повідомлено позивача про невизнання поданої декларації у зв'язку із заповненням її з порушенням правил.

Обґрунтовуючи свою правову позицію контролюючий орган посилався на факт реєстрації ПП «Сімер» за адресою масової реєстрації, а також нарахування підприємством податків неадекватних задекларованим валовим доходам.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку, що податкова звітність з податку на додану вартість може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової звітності, як-от факт реєстрації платника за адресою масової реєстрації або нарахування ним податків неадекватних задекларованим валовим доходам, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 роки та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.