Постанова

від 12.06.2013 по справі 826/7394/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 16:29 № 826/7394/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» до третя особаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013р., за участю:

позивача - Накопало О.А.

відповідач - Коваленко А.О.

третьої особи - Вабіщевич Ю.Ю.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013р. №0000432220.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.

Третя особа підтримала позицію відповідача та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» та складено акт №6047/22-222-33993659 від 24.12.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Кімобуд» (код ЄДРПОУ 37292394) з 01.07.2011 по 30.09.2011рр. ( далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 91 041грн., в тому числі по періодах 3 квартал на суму 91 041грн. та п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79 166грн., у тому числі за липень 2011 року у сумі 67 760грн. та за серпень 2011 року у сумі 14 166грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Кімосбуд».

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. задекларовані витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в розмірі 395 829грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. встановлено їх завищення на суму 395 829грн. за ІІІ квартал 2011 року.

ТОВ «Кімосбуд» виписані наступні рахунки - фактури: №389 від 07.07.2011р., №443 від 18.07.2011р., №583 від 09.08.2011р., №678 від 26.08.2011р., №701 від 30.08.2011р. всього на суму 395 829,32грн., в тому числі ПДВ 79 165,87грн.

Позивачем на підставі видаткових накладних: №180107 від 17.07.2011р., №300107 від 30.07.2011р., №090308 від 09.08.2011р., №260108 від 26.08.2011р., №310208 від 31.08.2011р. включено до складу витрат суму у розмірі 395 829грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт від 11.10.2012 №3449/22-222/37292394 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбут» за період січень-березень 2011 року, червень-грудень 2011 року та березень 2012 року.

Вищевказаним актом перевірки встановлено, що балансова вартість основних виробничих фондів ТОВ «Кімосбуд» - 0 тис.грн. Чисельність працюючих - 1 чоловік. Будь-яких транспортних засобів, якими можливо було б здійснювати поставки товарів, на ТОВ «Кімосбуд» відсутні. Все це свідчить про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» будь-яких технічних, трудових та інших можливостей здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги.

За результатами відпрацювання (висновок ГВ ПМ ДПІ від 08.10.12 №10/10-12/24) не встановлено фактичну адресу підприємства ТОВ «Кімосбуд». Виробничі потужності в ТОВ «Кімосбуд» відсутні. Згідно листа ГСУ ДПС України знаходиться кримінальна справа №74-00156 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України. Зазначені вище факти вказують на відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Крім того, ТОВ «Кімосбуд» до складу схемного податкового кредиту включено ТОВ «Пульсар» (код ЄДРПОУ 37203173), яке має ознаки «фіктивності» та формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Інбірван» (код ЄДРПОУ 33935602). Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано пояснення від 11.11.2011 року громадянина ОСОБА_4 який зазначив, що він ніякого відношення до реєстрації та діяльності ТОВ «Інбірван» (код ЄДРПОУ 33935602) не має. Він також зазначив, що підприємство створювалось по проханню його знайомого громадянина ОСОБА_5, який на той час проживав в Одеській області, але де саме йому не відомо. Також згідно пояснень громадянина ОСОБА_4 йому не відомо ні хто складав статутні документи, де відбувалась державна реєстрація даного підприємства, де воно знаходиться, чим займається, ніяких договорів він не заключав, податкову звітність не подавав, власних коштів не вносив. Отже виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок, що громадянина ОСОБА_4 ніякого відношення до діяльності ТОВ «Інбірван» не має.

Крім того, від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновок за жовтень 2011 року, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТБК-Болунар» (код ЄДРПОУ 37652694). Висновком встановлено, що за результатами відпрацювання не встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ «ТБК-Болунар», встановлено непричетність директора, головного бухгалтера та засновника підприємства ОСОБА_6 до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано пояснення від 22.11.2011 року громадянина ОСОБА_6, який зазначив, що метою реєстрації підприємства була грошова винагорода в розмірі 500грн. Жодних реєстраційних та звітних документів ТОВ «ТБК-Болунар» не підписував. Посадові особи не відомі, директором не являється, здійснення господарської діяльності не відоме.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Отже, у ТОВ «Кімосбуд» відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суми податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ «Кімосбуд» в розмірі 91 041грн.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи обставини взаємодії ТОВ «Кімосбуд» з контрагентами-постачальниками, правочини, укладені між ТОВ «Кімосбуд» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, такий правочин (що порушує публічний порядок) є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кімосбуд» та ТОВ «Укоспецмонтаж» є правочинами, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що в свою чергу суперечить моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі.

Відповідно до п.п.14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язквість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вимог п. 2. ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому дані податкової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно п. 1. ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, також, визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Кімосубд», податкові накладні які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені товариства податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум валових витрат є безпідставним.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Кімобуд» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Укоспецмонтаж» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 91 041грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року - 91 041грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013р. №0000432220, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде виготовлений 18.06.2013р.

Суддя В.В. Амельохін