Постанова

від 19.02.2014 по справі 826/7394/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7394/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000432220.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» та складено акт № 6047/22-222-33993659 від 24.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Кімобуд» (код ЄДРПОУ 37292394) з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року ( далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 91 041 грн., в тому числі по періодах 3 квартал на суму 91 041 грн. та п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79 166 грн., у тому числі за липень 2011 року у сумі 67 760 грн. та за серпень 2011 року у сумі 14 166 грн.

До такого висновку суду першої інстанції дійшов з наступного.

В акті перевірки зазначено, що позивачем за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року задекларовані витрати по взаємовідносинам з вищевказаним контрагентом в розмірі 395 829 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року встановлено їх завищення на суму 395 829 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС складено акт від 11.10.2012 року № 3449/22-222/37292394 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбут» за період січень-березень 2011 року, червень-грудень 2011 року та березень 2012 року.

Вищевказаним актом перевірки встановлено, що балансова вартість основних виробничих фондів ТОВ «Кімосбуд» - 0 тис. грн. Чисельність працюючих - 1 чоловік. Будь-яких транспортних засобів, якими можливо було б здійснювати поставки товарів, на ТОВ «Кімосбуд» відсутні. Все це свідчить про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» будь-яких технічних, трудових та інших можливостей здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги.

За результатами відпрацювання (висновок ГВ ПМ ДПІ від 08.10.2012 року № 10/10-12/24) не встановлено фактичну адресу підприємства ТОВ «Кімобуд». Виробничі потужності в ТОВ «Кімосбуд» відсутні. Згідно листа ГСУ ДПС України знаходиться кримінальна справа №74-00156 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Зазначені вище факти вказують на відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

ТОВ «Кімосбуд» до складу схемного податкового кредиту включено ТОВ «Пульсар» (код ЄДРПОУ 37203173), яке має ознаки «фіктивності» та формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Інбірван» (код ЄДРПОУ 33935602). ДПІ у Голосіївському районі міста Києва отримано пояснення від 11.11.2011 року громадянина ОСОБА_2 який зазначив, що він ніякого відношення до реєстрації та діяльності ТОВ «Інбірван» (код ЄДРПОУ 33935602) не має. Він також зазначив, що підприємство створювалося по проханню його знайомого громадянина ОСОБА_3, який на той час проживав в Одеській області, але де саме йому не відомо. Також згідно пояснень громадянина ОСОБА_2 йому не відомо ні хто складав статутні документи, де відбувалась державна реєстрація даного підприємства, де воно знаходиться, чим займається, ніяких договорів він не заключав, податкову звітність не подавав, власних коштів не вносив. Отже виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок, що громадянина ОСОБА_2 ніякого відношення до діяльності ТОВ «Інбірван» не має.

Від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі міста Києва отримано висновок за жовтень 2011 року, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТБК-Болунар» (код ЄДРПОУ 37652694). Висновком встановлено, що за результатами відпрацювання не встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ «ТБК-Болунар», встановлено непричетність директора, головного бухгалтера та засновника підприємства ОСОБА_4 до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано пояснення від 22.11.2011 року громадянина ОСОБА_4, який зазначив, що метою реєстрації підприємства була грошова винагорода в розмірі 500 грн. Жодних реєстраційних та звітних документів ТОВ «ТБК-Болунар» не підписував. Посадові особи не відомі, директором не являється, здійснення господарської діяльності не відоме.

На підставі акту перевірку було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000432220 від 21.01.2013 року про сплату збільшеної суми грошового зобов'язання: податку на прибуток в сумі 91041 грн.

В результаті оскарження даного податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку, Державна податкова служба України скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що операції між позивачем та ТОВ «Кімобуд» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Укоспецмонтаж» перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

В акті перевірки в обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбуд» (код ЄДРПОУ 37292394) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків покупцями та постачальниками за період січень 2011 року - березень 2011 року, червень 2011 року - грудень 2011 року, березень 2012 року» від 11.10.2012 року № 3449/22-222-37292394, згідно якого у ТОВ «Кімосбуд» відсутні можливості здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги. Також не встановлена фактична адреса цього підприємства (висновок ГВ ПМ ДПІ від 08.10.2012 року № 10/10-12/84). Згідно листа ГСУ ДПС України у провадженні знаходиться кримінальна справа №74-00156 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Зазначене вище, а також формування податкового кредиту за рахунок компаній ТОВ «Пульсар», ТОВ «Інбірван», ТОВ «ТБК-Болунар» з ознаками фіктивності, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Кімосбуд», діяльність ТОВ «Кімосбуд» контролюючий орган вважає такою, що здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу на його думку свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Кімосбуд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кімосбуд» та ТОВ «Укоспецмонтаж» є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України (ЦКУ), носять характер нікчемного правочину.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Кімосбуд» правочинів.

Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язки з придбанням, або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Укоспецмонтаж» та ТОВ «Кімосбуд» суперечать матеріалам справи.

ТОВ «Кімобуд» виписані наступні рахунки - фактури: № 389 від 07.07.2011 року, № 443 від 18.07.2011 року, № 583 від 09.08.2011 року, № 678 від 26.08.2011 року, № 701 від 30.08.2011 року, всього на суму 395 829,32 грн., в тому числі ПДВ 79 165,87 грн.

Позивачем на підставі видаткових накладних: № 180107 від 17.07.2011 року, № 300107 від 30.07.2011 року, № 090308 від 09.08.2011 року, № 260108 від 26.08.2011 року, № 310208 від 31.08.2011 року включено до складу витрат суму у розмірі 395 829 грн.

Позивачем було надано, також, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженою особою, а відомості в них не відповідають дійсності відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Товар, отриманий від ТОВ «Кімосбуд» - комплектуючі до будівельних лісів, як основні засоби згідно видаткових накладних від ТОВ «Кімосбуд» були прийняті та введені в експлуатацію платником податків згідно правил бухгалтерського обліку (копія виписки з Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів» за 2011 року), зазначені основні засоби використовуються в господарській діяльності позивача.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про неправомірність прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення № 0000432220 від 21.01.2013 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000432220 від 21.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укоспецмонтаж» судовий збір в сумі 455,20 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.