Постанова

від 13.06.2013 по справі 826/5645/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 13:02 № 826/5645/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2012р., за участю:

представника позивача - Завойська Т.В.

представника відповідача - Коваленко А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2012р. №0001872220 та №0001882220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п.п. 78.1.1, 78.1.11 п. 78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82 ПК України проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» за результатами якої 19.10.2012р. складено акт №3647/22-222-32611674 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) за період з 01.09.2009р. по 30.06.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.1. п.5 ст.203, п,1. п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Сеа Електронікс» з зазначеним у акті перевірки постачальником за період з 01.09.09 по 30.06.12; п. 5.1 ст.5. пп. 5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 176 050грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року на суму 130 010грн., за 2009 рік на суму 372 628грн., за 1 квартал 2010 року на суму 642 314грн., за півріччя 2010 року на суму 803 422грн., за 3 квартали 2010 року па суму 803 422грн. та за 2010 рік на суму 803 422грн.; п.п. 7.2.4 п.7.2. пп.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4. пп.7.5.1 п.7.5. п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 940 840грн., у тому числі за вересень 2009 року на суму 104 008грн., за жовтень 2009 року на суму 152 514грн., за листопад 2009 року на суму 19 305грн., за грудень 2009 року па суму 22 275грн., за січень 2010 року на суму 17 325грн., за лютий 2010 року на суму 349 531грн., за березень 2010 року на суму 146 995грн., за квітень 2010 року на суму 82 889грн. та за травень 2010 року на суму 45 997грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 07.11.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0001882220, яким за порушення п.п. 7.2.4 п.7.2. пп.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4. пп.7.5.1 п.7.5. п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 411 260грн., у тому числі основний платіж - 940 840грн. та штрафні санкції - 470 420грн. та №0001872220, яким за порушення п. 5.1 ст.5. пп. 5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 764 075грн., в тому числі основний платіж - 1 176 050грн. та штрафні санкції - 588 025грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Податковою інспекцією направлено на адресу позивача запит про надання документів, письмових пояснень та їх документального підтвердження, щодо взаємовідносин з ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) за період з 01.09.2009р. по 30.06.2012р. від 11.10.2012р. №11875/10/22-211, який під підпис отримано начальником юридичного відділу ТОВ «Сеа Електронікс» Завойською Т.В.

Позивач на вказаний запит не надав первинних документів.

Таким чином, при перевірці використана наступна інформація:

- автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС: АРМ «Облік», АРМ «Аудит», АРМ «Звіт», АІС «Податки». БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України»;

- вироки Подільського районного суду міста Києва у справі №1-596/11 від 09.08.2011р. та Шевченківського районного суду міста Києва у справі №1-2005/11 від 24.01.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445) та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019).

Вироком Подільського районного суду міста Києва у справі №1-596/11 від 09.08.11 року встановлено, що ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445) зареєстроване в органах державної влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа. ОСОБА_3 взяла участь у його створенні з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладені обставини, Подільський районний суд міста Києва засудив ОСОБА_3 та визнав винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва у праві №1-2005/11 від 24.01.12 року, встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому невстановленою особою дій, а саме за грошову винагороду придбати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Леміш Груп» та в подальшому внести відповідні зміни в органах державної влади, достовірно знаючи, що підприємство буде реєструватися на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_4 з корисливих мотивів погодився на таку пропозицію.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 було придбане фіктивне підприємство ТОВ «Леміш Груп» з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи вищи викладені обставини, Шевченківський районний суд міста Києва засудив ОСОБА_4 та визнав винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 72 КАС України звільняються від доказування та не доказуються при розгляді інших справ обставини, що встановлені судовим рішенням яке набрало законної сили в адміністративній, цивільній або господарській справі.

На підставі вищезазначеного, відповідач дійшов висновку, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Укрземстрой» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

В зв'язку з вищенаведеним, операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04,1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем здійснювались операції, без мети настання правових наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Згідно ч. 1, ч.2 ст. 215. Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV зі змінами та доповненнями, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV зі змінами та доповненнями, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого встановлена законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору...

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України вищевказані правочини є нікчемними, то їх недійсність встановлена законом, а це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІІ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Конституцією України, Законом України «Про систему оподаткування» передбачений обов'язок зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

У зв'язку з тим, що сторонами не надано суду первинної документації по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) та у зв'язку з тим, що судовими вироками встановлено фіктивність створення ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), суд приходить до висновку, що операції між позивачем та вказаними контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Сеа Електронікс» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 176 050грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року на суму 130 010грн., за 2009 рік на суму 372 628грн., за 1 квартал 2010 року на суму 642 314грн., за півріччя 2010 року на суму 803 422грн., за 3 квартали 2010 року па суму 803 422грн. та за 2010 рік на суму 803 422грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 940 840грн., у тому числі за вересень 2009 року на суму 104 008грн., за жовтень 2009 року на суму 152 514грн., за листопад 2009 року на суму 19 305грн., за грудень 2009 року па суму 22 275грн., за січень 2010 року на суму 17 325грн., за лютий 2010 року на суму 349 531грн., за березень 2010 року на суму 146 995грн., за квітень 2010 року на суму 82 889грн. та за травень 2010 року на суму 45 997грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012р. №0001872220 та №0001882220, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2013р.

Суддя В.В. Амельохін