Постанова

від 14.06.2013 по справі 805/7498/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 р. Справа №805/7498/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:09

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Алюніній Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «АО Техніка»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі

м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: Алексікова В.В. (дов. № 01/01-13ЮР від 1 січня 2013 року);

Лактіонова Л.Є. (дов. № 25/06-12 ЮР1 від 25 червня 2012 року);

від відповідача: Пучка В.А. (дов. № 781/10/10-013 від 11 січня 2013 року)

Приватне акціонерне товариство «АО Техніка» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 21 лютого 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 69 740,00 грн., з яких основний платіж - 55 792,00 грн., штрафні санкції - 13 948,00 грн.

Згідно викладеного в позові підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту № 55/22-2/22009846 від 7 лютого 2013 року, складеному за наслідком проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки товариства позивача. В акті перевірки зазначено, що у серпні 2012 року в податковому обліку з податку на додану вартість позивачем відображені наслідки правочинів з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей в товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експрес", що фактично не відбувалися.

В обґрунтування безпідставності висновків акту позивач зазначив неприйняття відповідачем надані ним до перевірки договори від 9 серпня 2012 року та 23 серпня 2012 року, укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ Експрес", на підставі яких здійснювалися господарські операції, відбуття яких викликало сумнів у податкової інспекції. Позивач наполягав на тому, що відбуття господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які досліджувалися податковою інспекцією в ході проведеної перевірки, а саме видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами.

Щодо зауважень податкової інспекції на відсутності в позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують перевезення отриманого вантажу позивач зауважив на тому, що здійснення перевезення вантажу відбувалося за допомогою власного транспорту товариства, а тому оформлювалося подорожніми листами, які також надавалися відповідачу після проведеної перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

З огляду на таке, позивач наполягав на необґрунтованості висновків податкової інспекції про заниження позивачем податку на додану вартість у серпні 2012 року та наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 21 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення стали викладені в акті перевірки висновки про відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість вчинення господарських операцій з придбання комп'ютерної техніки від товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експрес", які не мали реального відбуття. Посилаючись на положення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, відповідач зауважував на тому, що в ході перевірки не встановлено фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експрес", оскільки в позивача під час перевірки були відсутні документи, які підтверджують транспортування, зберігання продукції, проведення розвантажувально- навантажувальних робіт.

Крім цього, відповідачем в ході відпрацювання правомірності визначення податкового кредиту позивачем досліджений ланцюг постачання та встановлено формування податкового кредиту за ланцюгом: ПрАТ "АО Техніка"- ТОВ "ІТ-Експрес" -ТОВ "Мануал-Груп" - ТОВ "Лінтуан". Згідно довідки Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва від 23 жовтня 2012 року № 981/22-317/35757048 постачальником ТОВ "ІТ-Експрес" товару, реалізованого ПрАТ "АО Техніка" було ТОВ "Мануал Груп". Водночас, за змістом довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 5293/2209/37815347 від 6 грудня 2012 року ТОВ "Лінтуан" здійснює господарську діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські правовідносини між ТОВ "Лінтаун" та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

В акті Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 905/22-2/38237732 від 7 березня 2013 року викладені висновки щодо непідтвердження здійснення ТОВ "Мануал-Груп" операцій з постачання через відсутність в товариства ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства висновків акту перевірки, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та правомірності прийнятого податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АО Техніка» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 6 вересня 1994 року, номер запису про державну реєстрацію 1 266 120 0000 004291, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 22009846 (т.1 арк. справи 20, 21). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (т. 1 арк. справи 25). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10034912 від 22 липня 2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 26).

Наказом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 81 від 25 січня 2013 року на підставі пункту 20.1.4, статті 20 та пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України призначено проведення документальної невиїзної позапланової перевірки товариства позивача з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ІТ Експресс", код ЄДРПОУ 65757048 за серпень 2012 року тривалістю 5 робочих днів з 25 січня 2013 року (т. 1 арк. справи 40). Наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення отримані позивачем 28 січня 2013 року, що підтверджується відміткою на супровідному листі (т. 1 арк. справи 38).

В період з 25 січня 2013 року по 31 січня 2013 року на підставі зазначеного наказу Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за наслідком проведення якої складений акт № 55/22-2/22009846 від 7 лютого 2013 року (т. 1 арк. справи 41-50). За змістом акту в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця (ТОВ "ІТ-Експрес") до покупця (ПрАТ "АО Техніка"), оскільки в товариства відсутні акти-приймання товару, довіреності, сертифікати, документи, що засвідчують транспортування, зберігання продукції, проведення навантажувально- розвантажувальних робіт. Отже, укладена між ПрАТ "АО Техніка" та ТОВ "ІТ "Експрес" в усній формі угода не спричинила реального настання правових наслідків. Крім цього, в акті зазначено, що в ході відпрацювання правомірності формування податкового кредиту податковою інспекцією здійснено дослідження ланцюга постачання та встановлено формування податкового кредиту через наступні підприємства: ПрАТ "АО Техніка" (ЄДРПОУ 22009846) - ТОВ "ІТ -Експрес") ЄДРПОУ 35757048),- ТОВ "Мануал Груп" (ЄДРПОУ 38237732)- ТОВ "Лінтуан" (ЄДРПОУ 37815347). При цьому, ТОВ "Лінтуан", що перебуває на обліку у ДПІ в Печерському районі м. Києва, товариству присвоєний стан платника "8", до ЄДР внесений запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно складеного ДПІ у Печерському районі акту № 5293/2209/37815347 від 6 грудня 2012 року, в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Лінтуан" по ланцюгу постачання. Також, в акті перевірки податковою інспекцією з посиланням на статті 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України зауважується на тому, що укладений позивачем правочин з придбання товарно-матеріальних цінностей порушує публічний порядок та спрямований на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету та є нікчемним.

Згідно викладеного у висновках акту перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2012 року на 55 792,00 грн. та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2012 року на 58 582,00 грн.

Акт перевірки підписаний уповноваженими особами позивача 7 лютого 2013 року із позначкою про надання заперечень у встановлені законодавством строки.

Заперечення на акт перевірки разом із доданими до них документами згідно переліку (подорожні листи, посвідчення про відрядження водія та інші) надані позивачем 14 лютого 2013 року (т. 1 арк. справи 51-60). 20 лютого 2013 року відповідачем направлено на адресу позивача відповідь на заперечення згідно якої через наявність недоліків у доданих до заперечень документів та невідбуття господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей податковою інспекцією повідомлено про підтвердження висновків акту перевірки № 55/22-2/22009846 від 7 лютого 2013 року.

21 лютого 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 69 740,00 грн., з яких за основним платежем - 55 792,00 грн., за штрафними санкціями - 13 947,00 грн. (т. 1 арк. справи 27).

Податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 21 лютого 2013 року оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, втім було залишено без змін рішенням Державної податкової служби у Донецькій області № 3394/10/10-212-5 від 9 квітня 2013 року та рішенням Міністерства доходів та зборів № 2378/6/99-99-10-01-15 від 13 травня 2013 року (т.1 арк. справи 72-79, 92-98)

Спірним питанням цієї справи є правомірність формування позивачем податкового кредиту серпня 2012 року, внаслідок відображення здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експрес".

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В ході перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2012 року податку на додану вартість в сумі 55 952,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ІТ-Експрес": № 36 від 9 серпня 2012 року (ПДВ в сумі 9 680,00 грн. ) та № 91 від 28 серпня 2012 року (ПДВ в сумі 46 112,00 грн. ), копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 139, 144-146). Наведені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012 року за порядковими номерами 83 та 507 (т. 1 арк. справи 141, 148). Обставина формування позивачем податкового кредиту серпня 2012 року в сумі 55 952,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ІТ-Експрес" не є спірною між сторонами. В ході дослідження в судовому засіданні оригіналів наданих представником позивача податкових накладних № 36 від 9 серпня 2012 року та № 91 від 28 серпня 2012 року, виписаних ТОВ "ІТ-Експрес" недоліків їх оформлення не встановлено.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження відбуття господарських операцій з постачання товару від ТОВ "ІТ Експрес" до ПАТ "АО Техніка" позивач надав наступні документи: договори постачання б/ н від 9 серпня 2012 року та б/н від 23 серпня 2012 року (т.1 арк. справи 100-103, 104-107), видаткові накладні № РН-0000512 від 9 серпня 2012 року та № РН-0000552 від 28 серпня 2012 року (т. 1 арк. справи 138,142-143), податкові накладні № 36 від 9 серпня 2012 року та № 91 від 28 серпня 2012 року (т.1 арк. справи 139, 144-146), банківські виписки від 9 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року (т. 1 арк. справи 140, 147), витяг з журналу реєстрації довіреностей (т. 1 арк. справи 108--112), накази товариства: № 4 а від 2 лютого 2009 року про переведення ОСОБА_4 (т.1 арк. справи 112), № 4л від 23 лютого 2009 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_5 (т.1 арк. справи 113), № 32-л від 1 червня 2001 року про прийняття на роботу ОСОБА_6 (т. 1 арк. справи 123), № 1-л від 1 січня 2000 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 (т. 1 арк. справи 124), № 286/5 від 29 грудня 2011 року про закріплення транспортного засобу за ОСОБА_5 та № 286/7 від 29 грудня 2011 року про закріплення транспортного засобу за ОСОБА_8 (т.1 арк. справи 114, 125), № 142-К від 1 серпня 2012 року та № 154 к від 16 серпня 2012 року про відрядження ОСОБА_5, № 150-К від 9 серпня 2012 року про відрядження ОСОБА_8 та ОСОБА_9, № 162-К від 27 серпня 2012 року про відрядження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 1 арк. справи 116, 119, 128, 132), № 5-л від 20 січня 2000 року про прийняття на роботу ОСОБА_8 (т. 1 арк. справи 122), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т. 1 арк. справи 115, 126, 127), посвідчення про відрядження (т.1 арк. справи 117, 120,129, 130, 133, 134) подорожні листи од вантажного автомобіля (т.1 арк. справи 118, 121, 131, 135).

Згідно викладеного в акті перевірки в ході проведення перевірки податковою інспекції були використані письмові пояснення та копії податкових накладних, видаткових накладних, реєстр податкових накладних, акт звірки розрахунків з ТОВ "ІТ-Експрес", декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року, декларація з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року, інформація бази даних АІС "РПП", АІС "Бест Звіт", співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту. Всім іншим документам, які були додані позивачем разом із запереченням на акті перевірки в строки, визначені частиною 2 пункту 44.7. статті 44 Податкового кодексу України, податковою інспекцією надано оцінку у відповіді на заперечення.

З наданих позивачем до позову документів, що досліджувалися податковою інспекцією в ході перевірки та розгляду заперечень вбачається, що правовідносини з постачання позивачу товару товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ -Експресс" відбувалися на підставі умов договорів постачання б/н від 9 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року. За умовами цих договорів ТОВ "ІТ -Експресс" зобов'язалося поставити та передати у власність покупця (позивача у справі) товар, ціна, асортимент та характеристики яких визначаються в видатковій накладній на партію товару. Так, умовами договору від 9 серпня 2012 року передбачено постачання товару вартістю 58 080,00 грн. із ПДВ, що відповідає вартості товару визначеного у видатковій накладній № РН 0000512 від 9 серпня 2012 року. Умовами договору б/н від 28 серпня 2012 року передбачено постачання товару вартістю 276 672,00 грн. із ПДВ, що відповідає вартості товару визначеного у видатковій накладній № РН 0000552 від 28 серпня 2012 року. Згідно пункту 2.1. договорів від 9 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах ЕХW Інкотермс 2000, який означає що продавець забезпечує покупцю доступ до товару на власних складських приміщеннях, місце поставки - склад постачальника у м. Києві.

Отримання позивачем товару зі складу постачальника - ТОВ "ІТ-Експрес" оформлено видатковими накладними № РН 0000512 від 9 серпня 2012 року та № РН 0000552 від 28 серпня 2012 року, що наявні в матеріалах справи. Від імені покупця зазначені документи підписані ОСОБА_4 - менеджером по логістиці Київського комплексного відділу за довіреністю. Відповідні відмітки про видачу довіреностей на ім'я ОСОБА_4 на отримання товарно-матеріальних цінностей наявні в журналі виданих довіреностей (т. 1 арк. справи 110-111).

Як було пояснено представником позивача спочатку отриманий ОСОБА_4 товар був доставлений на склад позивача у м. Києві, а пізніше транспортований до Донецька. На підтвердження обставин щодо транспортування отриманого товару зі складу ТОВ "ІТ-Експресс" у м. Києві до Київського комплексного відділу ПрАТ "АО Техніка" позивач надав подорожні листи № 1292 від 1 серпня 2012 року та № 1364 від 16 серпня 2012 року, посвідчення про відрядження та накази про відрядження (т. 1 арк. справи 118, 121, 117, 120, 116, 119). На підтвердження обставин щодо транспортування отриманого товару до складу товариства у м. Донецьку позивач надав накази про відрядження, посвідчення про відрядження та подорожні листи № 1331 від 9 серпня 2012 року та № 1404 від 27 серпня 2012 року (т. 1 арк. справи 128, 132, 129, 130, 133, 134, 131, 135).

Наявність в позивача складських приміщень підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (т.2 арк. справи 31-32) та договорами оренди нежитлового приміщення (т. 2 арк. справи 13-16, 17-30).

На підтвердження здійснення розвантажувальних робіт позивач надав документи, що свідчать про наявність в штаті товариства комплектувальників, до обов'язків яких згідно посадової інструкції входить здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт (т. 2 арк. справи 41-47). Обставини щодо оприбуткування товару на складі позивача у м. Донецьку його подальшої реалізації, підтверджено наданими позивачем документами (т.2 арк. справи 68-93, т. 1 арк. справи 149-213).

Суд погоджується із запереченнями відповідача в частині неможливості прийняття доказами транспортування товару з м. Києва до м. Донецька подорожні листи № 1292 від 1 серпня 2012 року та № 1364 від 16 серпня 2012 року, № 1331 від 9 серпня 2012 року та № 1404 від 27 серпня 2012 року, що мають дефекти форми, оскільки в цих листах не ідентифікований товар, який мав транспортуватися. Водночас, суд зазначає, що відсутність в платника податку належним чином оформленої товарно-транспортної накладної чи подорожнього листа за умови оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів що стосуються вчинення господарської операції не є беззаперечним доказом безтоварності такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Згідно умов укладених договорів від 9 та 28 серпня 2012 року покупець самостійно отримує товар на складі постачальника, будь-які витрати, пов'язані із транспортуванням товару позивачем не формувалися. Фактичне відбуття господарської операції з придбання позивачем товару в ТОВ "ІТ-Експрес" підтверджується сукупністю відомостей, що містяться в інших документах, що описані вище та які надавалися позивачем до податкової інспекції.

Отже, дослідивши наведені документи, суд дійшов висновку про підтвердження ними фактичного придбання позивачем товарів від ТОВ "ІТ-Експресс" у серпні 2012 року, що свідчить про наявність передбачених статтею 198 Податкового кодексу України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на додану вартість.

Крім цього, суд зазначає, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість у серпні 2012 року наслідків виконання господарських операцій з придбання товарів від ТОВ "ІТ-Експресс" на підставі умов договорів постачання від 9 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Доводи відповідача про невідбуття господарських операцій з постачання комп'ютерної техніки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2012 року податку на додану вартість в розмірі 55 952,00 грн.

Через не підтвердження наявними в матеріалах справи документами завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2012 року, відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з цього податку за цей період та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 21 лютого 2013 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 69 740,00 грн., прийнято Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, на підставі положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АО Техніка» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 21 лютого 2013 року, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 21 лютого 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 69 740,00 грн., з яких за основним платежем - 55 792,00 грн., за штрафними санкціями - 13 948,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «АО Техніка» (ЄДРПОУ 22009846, адреса: 83001, м. Донецьк, пр. 25-річчя РСЧА, 7) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 697 (шістсот дев'яносто сім гривень ) 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 червня 2013 року.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.