Ухвала

від 25.07.2013 по справі 805/7498/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року справа №805/7498/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Алексікова В.В. - за дов. від 1 січня 2013 року

від відповідача:

Пучка В.А. - за дов. від 25 липня 2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 14 червня 2013 року (повний текст складений та підписаний 18 червня 2013 року)

по адміністративній справі № 805/7498/13-а (суддя Михайлик А.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «АО Техніка»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про

скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 805/7498/13-а повністю задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» (надалі товариство, позивач у справі) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі), внаслідок чого скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 21 лютого 2013 року № 0000012202 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 69740 грн., з яких за основним платежем 55792 грн., за штрафними санкціями 13948, з огляду на його прийняття із порушенням норм чинного законодавства та необґрунтованість (том 2 арк. справи 98-101).

Ухвалюючи судове рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів реальність здійснених ним господарських операцій між ним та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ- Експрес» та довів подальше використання товарів у власній господарській діяльності.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на невідповідну оцінку судом першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального прав, а саме пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 204Податкового кодексу України, статей 2,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункти 1.2, 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88, положень статті 203, пункту першого статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права а саме, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства, що призвело до ухвалення незаконної постанови та задоволення позовних вимог товариства, скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. справи 105-108).

Апелянт доводить, що ним під час перевірки виявлені факти оформлення операцій з придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ- Експрес» комп'ютерної техніки, факт транспортування та проведення навантажувально - розвантажувальних робіт якої не підтверджений, та досліджений ланцюг постачання що на його думку доводить відсутність реального настання правових наслідків, що обумовлює завищення позивачем податкового кредиту серпня 2012 року на загальну суму 55792 грн. Крім того, апелянт цитує статтю 159 КАС України, як норму процесуального права на переконання незаконності уваленої судом першої інстанції постанови.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник під час апеляційного розгляду справи проти доводів відповідача заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «АО Техніка», зареєстроване 6 вересня 1994 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 22009846, діє на підставі статуту, з 19 вересня 1994 року перебуває на обліку податкового органу (відповідача у справі), є платником податку на додану вартість з 22 липня 2011 року (том 1 арк. справи 20-26).

Відповідачем у січні 2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та розрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ Експрес» за серпень 2012 року, за результатами якої складений акт від 7 лютого 2013 року № 55/22-2/22009846 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи (41-50).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54Глави 4 Розділу 2 Податкового кодексу України керівником податкового органу 21 лютого 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення яким товариству збільшено суму грошового забезпечення з податку на додану вартість на 69740 грн., у тому числі 55792 за основним платежем, 13948 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (надалі спірне рішення, том 1 арк. справи 27).

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання наведені норми підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкового правопорушення відповідачем покладено господарські відносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ Експрес», які призвели до заниження податку на додану вартість у серпні 2012 року на суму 55792 грн. (пункт перший висновків акту перевірки, том 1 арк. справи 70).

Оцінюючи спірні відносини суд першої інстанції виходив з факту документального підтвердження здійснення господарських операцій, складення за наслідками їх виконання податкових накладних та прийняття позивачем первинних документів до бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені обставини встановлені судом першої інстанції, податковим органом під час перевірки та підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме договорами постачання від 9 серпня 2012 року та від 23 серпня 2012 року, видатковими накладними № РН-0000512 від 9 серпня 2012 року та № РН-0000552 від 28 серпня 2012 року, податковими накладними № 36 від 9 серпня 2012 року та № 91 від 28 серпня 2012 року, банківськими виписками від 9 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року, витяг з журналу реєстрації довіреностей, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, подорожні листи од вантажного автомобіля (том 1 арк. справи 100-103, 104-107, 108-112, 118, 121, 131, 135,138, 139, 141,142-143,144-146, 147,148).

Спірні суми податкового кредиту сформовані за податковими накладними № 36 від 9 серпня 2012 року (ПДВ в сумі 9 680,00 грн. ) та № 91 від 28 серпня 2012 року (ПДВ в сумі 46 112,00 грн. ), копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 арк. справи 139, 144-146).

Наведені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012 року за порядковими номерами 83 та 507. Обставина формування позивачем податкового кредиту у серпні 2012 року в сумі 55 952,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача та правильність їх оформлення не є спірною між сторонами.

За умовами пункту 2.1. договорів від 9 серпня 2012 року та 28 серпня 2012 року поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах ЕХW Інкотермс 2000, який означає що продавець забезпечує покупцю доступ до товару на власних складських приміщеннях, місце поставки - склад постачальника у м. Києві. Отримання позивачем товару зі складу постачальника оформлено видатковими накладними № РН 0000512 від 9 серпня 2012 року та № РН 0000552 від 28 серпня 2012 року, що наявні в матеріалах справи. На підтвердження обставин щодо транспортування отриманого товару зі складу товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Експресс" у м. Києві до Київського комплексного відділу ПрАТ "АО Техніка" позивач надав подорожні листи № 1292 від 1 серпня 2012 року та № 1364 від 16 серпня 2012 року, посвідчення про відрядження та накази про відрядження (т. 1 арк. справи 118, 121, 117, 120, 116, 119). На підтвердження обставин щодо транспортування отриманого товару до складу товариства у м. Донецьку позивач надав накази про відрядження, посвідчення про відрядження та подорожні листи № 1331 від 9 серпня 2012 року та № 1404 від 27 серпня 2012 року (т. 1 арк. справи 128, 132, 129, 130, 133, 134, 131, 135).

Як правильно встановив суд першої інстанції наявність у позивача складських приміщень підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (том 2 арк. справи 31-32) та договорами оренди нежитлового приміщення (том 2 арк. справи 13-16, 17-30).

На підтвердження здійснення розвантажувальних робіт позивач надав документи, що свідчать про наявність в штаті товариства комплектувальників, до обов'язків яких згідно посадової інструкції входить здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт (том 2 арк. справи 41-47). Обставини щодо оприбуткування товару на складі позивача у м. Донецьку його подальшої реалізації, підтверджено наданими позивачем документами (том 2 арк. справи 68-93, том 1 арк. справи 149-213).

Всі прийняті позивачем до обліку документи відповідають вимогам первинних документів відповідно до правил податкового та бухгалтерського обліку. Колегія суддів зазначає, що податковим органом перевантажене значення товарно-транспортної накладної, як документу, який впливає на стан обліку (як податкового так і бухгалтерського). Вимоги бухгалтерських стандартів враховують цей документ при формуванні розрахунків за транспортні послуги та перевезення, в межах господарських правовідносин за умовами договору такі послуги відсутні, позивач вартості транспортування не сплачував, валові витрати та податковий кредит по факту їх придбання не формував. До вартості придбаного ним товару вартість транспортних послуг не включена.

Оцінюючи спірні відносини необхідно виходити з балансу інтересів, а саме з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірного рішення має діяти пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (пункт 8 частини третьої статті 2 КАС України).

Приймаючи спірне рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм Податкового кодексу України покладених в основу податкового правопорушення, стосовно віднесення сплачених позивачем сум до податкового кредиту та не надав доказів на переконання порушень цих норм. Натомість податковий орган привласнив неналежні йому функції щодо оцінки та висновків нікчемності угоди з контрагентом, нехтуючи при цьому доказами наданими позивачем на переконання повного здійснення господарських операцій, правильності формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Підтвердження фактичного придбання позивачем товарів від товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Експресс" у серпні 2012 року, що свідчить про наявність передбачених пунктами 198.2, 198.3,198.6 статті 198 ПК України підстав для відображення цих операцій в податковому обліку з податку на додану вартість.

Крім цього, суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків. Дослідження факту здійснення господарської операції повинне оцінюватися виходячи із відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи відповідача про не відбуття господарських операцій з постачання комп'ютерної техніки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2012 року податку на додану вартість в розмірі 55 952,00 грн. Відсутність підстав для визначення грошового зобов'язання обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з виконання позивачем угод колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно їх нікчемності з посиланням на норми статей 203, 215, 228 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договорами. Наявні документи спростовують посилання апелянта на порушення норм зазначеного закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 805/7498/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 805/7498/13-а- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 25 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М.Яковенко