Постанова

від 13.06.2013 по справі 805/2852/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р. Справа №805/2852/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:45

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 № 0001371530 та від 18.12.2012 № 0001381530

за участю представників сторін:

від позивача - Павелко Г.С., Белозьорова М.М. - за довіреностями,

від відповідача - не з'явився, -

04.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 № 0001371530 та від 18.12.2012 № 0001381530.

В порядку статті 137 КАС України позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001371530 та від 18.12.2012 № 0001381530.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні порти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. У судове засідання, призначене на 13.06.2013 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки не повідомив. За таких обставин, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» мотивовані тим, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад-грудень 2009р., січень-грудень 2010р. та січень-грудень 2011р. (акт перевірки від 27.11.2012 № 4914/15-332/30098637) ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001371530, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 021 724,00 гривень та від 18.12.2012 № 0001381530, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 697 077,00 гривень та нараховані штрафні санкції у розмірі 348 540,00 гривень.

Підставою для прийняття спірних рішень став висновок акту перевірки про порушення п. 1.8, п.п. 7.2.3, 7.2.6, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, який обґрунтовано станом контрагента позивача ТОВ «Мегаполіс ЛТД». Позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки вважає, що податковий кредит та, як наслідок, сума бюджетного відшкодування, сформовані ним обґрунтовано, на підставі податкових накладних, виданих контрагентом позивача за наслідками господарської операції за договором поставки розсолу, надання в оренду транспортних засобів та будівель і споруд, з компенсації затрат на будівництво. Крім того, позивач із посиланням на приписи Податкового кодексу України зауважує на порушенні відповідачем порядку проведення перевірки. Просив позов задовольнити (том 1 а.с. 3-7).

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, за змістом яких підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки позивача від 27.11.2012 № 4914/15-332/30098637, яким встановлені порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України. У акті перевірки зазначено, що основний контрагент позивача ТОВ «Мегаполіс ЛТД» відсутній за адресою місцезнаходження.

Вказує, що між позивачем та вказаним підприємством протягом 2009-2011р.р. було укладено договори на поставку розсолу, оренди транспортних засобів та оренди будівель та споруд з компенсацією затрат на будівництво будівель. Надані ТОВ «Мегаполіс ЛТД» послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки за КВЕД основним та єдиним видом діяльності підприємства є надання допоміжних послуг у сфері добування корисних копалин та розроблення кар'єрів. Відповідно до довідки 1-ДФ за 2011р. кількість працюючих на ТОВ «Мегаполіс ЛТД» становить 4 особи. У відповідача відсутня будь-яка інформація про наявність автомобільного чи іншого транспорту, складських приміщень, будівель чи споруд, а також устаткування, що необхідне для виконання договорів з ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія».

Посилаючись на вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірності формування сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мегаполіс ЛТД» у зв'язку з ненаданням контрагентом документального підтвердження та письмових пояснень з питань взаємовідносин з позивачем, з огляду на що складення остаточного висновку про відшкодування сум ПДВ буде незаконним. Надмірну сплату податку до бюджету можливо підтвердити лише проведенням зустрічної перевірки до кінцевого виробника. Просив у задоволенні позову відмовити (том 1 а.с. 46-49).

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» зареєстровано як юридична особа 25.02.1999 Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, включено до ЄДРПОУ за кодом 30098637, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серія А00 № 780402), довідкою Управління статистики у місті Слов'янську від 25.06.2012, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 9, 10). Позивач здійснює діяльність на підставі статуту, затвердженого в новій редакції черговими загальними зборами учасників Товариства, протокол № 1 від 10.02.2012 (том 1 а.с. 13-20).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС з 03.03.1999, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 10.07.2012 № 18456/14/18-16543, копія якої наявна в матеріалах справи (том 1 а.с. 12).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 10.03.1999, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100149056 від 14.11.2008 (бланк серії НБ № 293578), копія якого наявна в матеріалах справи (том 1 а.с. 11).

19.11.2012 начальником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято наказ № 1857 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», відповідно до якого управлінню оподаткування юридичних осіб доручено провести документальну невиїзну перевірку ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» тривалістю 5 робочих днів з 20.11.2012 по 26.11.2012 (том 1 а.с. 35). Копію наказу позивач отримав 03.12.2012, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на копії наказу.

16.11.2012 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено повідомлення № 14122/10/15-310, яким позивача повідомляється про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 20.11.2012 у приміщенні податкової інспекції (том 1 а.с. 34). Копію повідомлення позивач отримав 25.12.2012, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на ньому.

На підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 1857 від 19.11.2012 та повідомлення від 16.11.2012 № 14122/10/15-310 відповідачем з 20.11.2012 по 26.11.2012 проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад-грудень 2009р., січень-грудень 2010р., січень-грудень 2011р., за наслідками якої складено акт від 27.11.2012 № 4914/15-332/30098637 (том 1 а.с. 22-30).

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Також, як передбачено пунктом 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 № 213, які є обов'язковими для виконання податковими органами, підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій (додається).

Зазначене повідомлення підписується керівником (або заступником керівника) органу ДПС, завіряється гербовою печаткою цього органу та реєструється у єдиному Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків у порядку, визначеному пунктом 2.1 цього розділу.

Пунктом 2.1 Методичних рекомендацій передбачено, що підрозділ органу ДПС, який очолює документальну планову перевірку згідно з планом-графіком, направляє рекомендованим листом з повідомленням про вручення (або вручає під розписку) платнику податків (посадовій особі платника податків або його законному (уповноваженому) представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку документальної планової перевірки:

копію наказу про проведення документальної планової перевірки;

письмове повідомлення про проведення перевірки (із залишенням копії в органі ДПС).

У повідомленні про проведення документальної планової перевірки в обов'язковому порядку зазначаються: підстава для проведення перевірки та дата початку (зразок форми повідомлення наведено у додатку 7 до Методичних рекомендацій, додається).

Повідомлення підписується керівником (або заступником керівника) органу ДПС, завіряється гербовою печаткою цього органу та реєструється в єдиному Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу ДПС, за формою згідно з додатком 8 до Методичних рекомендацій (додається).

Факсимільне відтворення підпису керівника (заступника керівника) на повідомленні про проведення документальної перевірки не допускається.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

З наданих суду повідомлення про проведення перевірки позивача та наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про призначення перевірки № 1857 від 19.11.2012 вбачається, що ці документи були вручені позивачу вже після початку перевірки. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не надіслав та не вручив своєчасно позивачу повідомлення та наказ про проведення перевірки, в зв'язку з чим було порушено право останнього на надання первинних документів та усунення порушень, якщо такі мали місце.

Суд зауважує, що відповідно до п.п. 1.4.6 п. 1.4 ст. 1 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266, документальна невиїзна перевірка - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Оскільки позивач не був своєчасно повідомлений про проведення невиїзної перевірки, суд приходить до висновку, що він був позбавлений можливості також надати документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість, з огляду на що перевірка відповідачем була проведена без урахування таких документів, що обумовлює відсутність об'єктивних підстав для здійснення висновків акту перевірки про встановлення певних порушень законодавства з боку позивача.

Так, згідно з висновками акту перевірки, позивачем на порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 4 021 724 гривні, в тому числі по періодах: листопад 2009р. в розмірі 121 067 гривень, лютий 2010р. в розмірі 127 637 гривень, квітень 2010р. в розмірі 123 518 гривень, травень 2010р. в розмірі 101 266 гривень, липень 2010р. в розмірі 144 172 гривні, серпень 2010р. в розмірі 252 752 гривні, вересень 2010р. в розмірі 236 668 гривень, жовтень 2010р. в розмірі 254 870 гривень, листопад 2010р. в розмірі 204 935 гривень, грудень 2010р. в розмірі 222 000 гривень, березень 2011р. в розмірі 207 524 гривні, квітень 2011р. в розмірі 282 857 гривень, травень 2011р. в розмірі 328 292 гривні, червень 2011р. в розмірі 344 567 гривень, липень 2011р. в розмірі 299 750 гривень, серпень 2011р. в розмірі 205 500 гривень, вересень 2011р. в розмірі 222 624 гривні, жовтень 2011р. в розмірі 128 825 гривень, листопад 2011р. в розмірі 212 900 гривень; п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено позитивне значення по декларації з ПДВ за листопад 2009 року в розмірі 90 875 гривень, за грудень 2010 року в розмірі 64 256 гривень, за березень 2011 року в розмірі 169 210 гривень, за червень 2011 року в розмірі 312 121 гривня, за листопад 2011 року в розмірі 60 615 гривень (том 1 а.с. 30).

На підставі вказаних висновків акту, 18.12.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001371530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 021 724,00 гривні (том 1 а.с. 31);

№ 0001381530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1 045 617,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 697 077,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 348 540,00 гривень (том 1 а.с. 32).

Позиція відповідача щодо порушення ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтується на наступних висновках акту перевірки та доводах заперечень відповідача проти позову.

Згідно з актом перевірки, позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з ПДВ за періоди листопад 2009р., лютий 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., липень-грудень 2010р., березень-листопад 2011р., в яких позивачем задекларовано суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено, що одним з основних постачальників ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» є ТОВ «Мегаполіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32710955).

ТОВ «Мегаполіс ЛТД» поштою направлено запит на проведення зустрічної звірки від 31.08.2012 № 9779/10/15-310, який отримано 07.09.2012. Протягом місяця з дня отримання запиту підприємством не надано документального підтвердження та пояснень з питань взаємовідносин з ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія».

26.10.2012 здійснено вихід на фактичну адресу ТОВ «Мегаполіс ЛТД» (м. Київ, вул. Сагайдака, 101) для вручення документів про проведення перевірки, в ході якого встановлено, що підприємство за адресою не знаходиться. Було складено акт незнаходження № 2/15-321 від 26.10.2012. Співробітниками ГВПМ здійснено виїзд на підприємство, місцезнаходження підприємства не встановлено, складено довідку про встановлення місцезнаходження платника податків.

У зв'язку з тим, що стан одного з основних постачальників позивача відмінний від «0» встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України (том 1 а.с. 24-26).

У запереченнях на позов відповідач також вказує на те, що надані позивачу його контрагентом ТОВ «Мегаполіс ЛТД» послуги не пов'язані з господарською діяльністю вказаного підприємства, а також, що у податкового органу відсутня інформація про наявність у вказаного підприємства умов для ведення господарської діяльності. Оскільки ТОВ «Мегаполіс ЛТД» не підтвердило документально взаємовідносини із позивачем, то відсутні підстави для надання позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за наслідками цих взаємовідносин.

Суд вважає необґрунтованими вказані доводи податкового органу з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Мегаполіс ЛТД» протягом 2009-2011р.р. було укладено договори на поставку сировини (соляного розсолу), оренди транспортних засобів та оренди будівель та споруд з компенсацією затрат на будівництво будівель (том 5 а.с. 205-207, 209-210, 217-220, 223).

Виконання договорів підтверджено наданими у судове засідання первинними документами: актами здавання-прийомки робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками, видатковими накладними тощо (том 1-5). Розрахунки між сторонами та підстави їх проведення позивач виклав у формі відомостей по взаєморозрахунках, яку надав у судове засідання (том 6). Також у судове засідання позивач надав спеціальний дозвіл на користування надрами на підтвердження права на видобування солі кам'яної, а також перелік основних засобів цілісного майнового комплексу, яким підтверджується, що транспортування розсолу здійснювалось за допомогою розсолопроводу (том 6).

За наслідками виконання цих договорів ТОВ «Мегаполіс ЛТД» виписало позивачу податкові накладні, податок на додану вартість за якими позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що відобразив у деклараціях з податку на додану вартість. За рахунок вказаних сум ПДВ позивач сформував розмір бюджетного відшкодування, яке заявив у деклараціях з ПДВ за листопад 2009р., лютий 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., липень-грудень 2010р., березень-листопад 2011р.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність, але діяв на час спірних відносин.

Підпунктом 7.7.1 цього пункту встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт „а" п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Що стосується податкових періодів березень-листопад 2011р., то на цей час спірні відносини регулювались нормами статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 2001-2003 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як передбачено пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою, є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Як вбачається з наданих суду податкових декларацій з ПДВ, сума бюджетного відшкодування у спірних податкових періодах визначена позивачем у відповідності до наведених вище положень законодавства за рахунок від'ємного значення, яке дорівнює сумі податку, сплаченого позивачем своєму постачальнику ТОВ «Мегаполіс ЛТД», підтвердженням чого є податкові накладні, платіжні доручення та інші первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи.

У акті перевірки відповідач посилається на вимоги п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, які регламентують порядок видачі та оформлення податкових накладних, однак, не зазначає, в чому саме виразилось порушення з боку позивача цих вимог.

Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані контрагентом позивача ТОВ «Мегаполіс ЛТД» відповідають вищенаведеним вимогам законодавства, з огляду на що суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу у акті перевірки про порушення позивачем цих вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що контрагент позивача не знаходиться за своєю адресою місцезнаходження, з огляду на що не є можливим здійснити його перевірку. Крім того, у податкового органу відсутня інформація про наявність відповідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Мегаполіс ЛТД», що ставить під сумнів реальність господарських операцій, вчинених на підставі укладених між позивачем і вказаним підприємством договорах.

У судове засідання відповідачем надано наказ від 26.10.2012 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», яким доручено управлінню оподаткування юридичних осіб провести документальну позапланову перевірку ТОВ «Мегаполіс ЛТД» з 26.10.2012 по 01.11.2012. Також, 26.10.2012 начальником податкової інспекції було видано головному державному податковому інспектору Кузьменко В.М. направлення на перевірку № 2080.

26.10.2012 працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було здійснено вихід на адресу: м. Київ, вул. С. Сагайдака, 101 та встановлено відсутність за вказаною адресою ТОВ «Мегаполіс ЛТД», про що складено акт № 2/15-321 від 26.10.2012. Також відсутність за зазначеною адресою вказаного підприємства відповідач підтвердив довідкою про встановлення місцезнаходження, службовою запискою відділу податкової міліції ДПІ та відповіддю на службову записку (том 6).

За цією ж адресою відповідач спрямовував запит на отримання інформації та документальних підтверджень

Разом із тим, як свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.04.2013, ТОВ «Мегаполіс ЛТД» знаходиться за адресою: 85100, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Суворова, буд. 17, кв. 17; відокремлений підрозділ підприємства - Слов'янська філія ТОВ «Мегаполіс ЛТД» знаходиться за адресою: 84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, буд. 33.

Проте, відповідач за зазначеною адресою запитів на отримання інформації та документальних підтверджень не направляв, а також не здійснював вихід на вказану адресу для проведення перевірки, з огляду на що висновки акта перевірки про відсутність підприємства за місцезнаходженням та відсутність умов для ведення господарської діяльності зроблені передчасно та без урахування всіх обставин, що підлягали дослідженню в даному випадку.

Натомість, позивачем надано достатній обсяг документів, які підтверджують реальність господарських операцій, вчинених на підставі договорів з ТОВ «Мегаполіс ЛТД». До того ж, вказані договори не визнавались недійсними у судовому порядку, та правомірність їх укладення взагалі не заперечується як сторонами договору, так і податковим органом у акті перевірки та під час розгляду справи.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Такої думки дотримується Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 09.01.2007 у справі «Інстерсплав проти України».

Отже, у даному випадку за наявності у позивача всіх необхідних документів для отримання бюджетного відшкодування ПДВ відповідач не мав права відмовляти в цьому та здійснювати донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, приймаючи податкове повідомлення-рішення на підставі ненадання контрагентом позивача (постачальником) документів по вчинених господарських операціях.

Суд також приймає до уваги положення пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, згідно з якими документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, яким передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, з акта перевірки вбачається, що висновки перевірки зроблені лише на підставі наявних в ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки. Акт перевірки взагалі не містить посилань на первинні документи. Як вже вказувалось судом, відсутність на час проведення перевірки первинних документів пов'язана із тим, що відповідач не вручив своєчасно позивачу повідомлення про проведення перевірки та копію наказу про її призначення. А стосовно контрагента позивача, відповідач взагалі не здійснив вихід за його юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (м. Костянтинівка та м. Слов'янськ Донецької області), а також не надіслав за вказаною адресою запит на надання документів, обмежившись лише інформацією про відсутність контрагента за місцезнаходженням у місті Києві.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів перед судом наявність з боку позивача порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, про які вказує відповідач у акті перевірки, з огляду на що вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0001371530 та від 18.12.2012 № 0001381530 підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2 294,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 № 0001371530 та від 18.12.2012 № 0001381530 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, № 0001371530 від 18 грудня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 021 724 (чотири мільйони двадцять одна тисяча сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, № 0001381530 від 18 грудня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1 045 617 (один мільйон сорок п'ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 697 077 (шістсот дев'яносто сім тисяч сімдесят сім) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 348 540 (триста сорок вісім тисяч п'ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 13 червня 2013 року.

Повний текст постанови складений 18 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.