Постанова

від 17.06.2013 по справі 910/1718/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 910/1718/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Дзюбенко Р.В. (довіреність 177-178 від 18.01.2013 р.)

від відповідача - Шевченко Т.О. (довіреність б/н від 22.02.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року

у справі №910/1718/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Публічного акціонерного товариства "Укрбудресурси"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрбудресурси" про стягнення суми заборгованості по кредитному договору №52-09/05/4 від 23.09.2005 р. у розмірі 131100, 83 грн., а саме: 94446,98 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 28480,50 грн. прострочена заборгованість за процентами, 6595,56 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, розрахована за період з 29.06.2012 р. по 29.12.2012 р., 1577,79 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, розрахована за період з 29.06.2012 р. по 29.12.2012 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрбудресурси" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість по кредиту в розмірі 94446,98 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 6595,56 грн. та судовий збір в розмірі 2020,85 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати вказане рішення в частині відмови в стягненні заборгованості по нарахованих процентах і пені за прострочення сплати процентів та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційні скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції під час прийняття рішення невірно застосовано норми ЦК України, у зв'язку з чим зазначене рішення є незаконним, не відповідає нормам матеріального та процесуального права і порушує права позивача, передбачені чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

23.09.2005 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Відкритим акціонерним товариством фірма "Укрбудресурси" (позичальник) укладено кредитний договір № 52-09/05/4.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства", змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 141321, Відкрите акціонерне товариство фірма "Укрбудресурси" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укрбудресурси".

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В подальшому між банком та позичальником укладені додаткові угоди №1 від 20.10.2006 р. та № 2 від 12.04.2007 р. до кредитного договору № 52-09/05/4 від 23.09.2005 р., якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в національній валюті в сумі 793357,00 грн. у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний остаточно повернути кредит у повному обсязі в терміни, згідно з графіком погашення заборгованості, а саме до 23.09.2012 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.4., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 7.4., частини 2 п. 9.2. цього договору.

Пунктом 1.3.1. кредитного договору встановлено, що за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 16 % річних.

Положеннями п.п. 2.2., 2.3. додаткової угоди № 2 до кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 623351,86 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку № 26003231550000 Відкритого акціонерного товариства фірми "Укрбудресурси".

Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 29.12.2012 р. у останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 94446,98 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 28482,50 грн.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність заборгованості по кредиту позичальника перед банком за кредитним договором № 52-09-05/4 від 23.09.2005 р. в розмірі 94446,98 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та визнана позичальником.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту за кредитним договором № 52-09-05/4 від 23.09.2005 р. в розмірі 94446,98 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем неправомірно здійснено нарахування прострочених відсотків за користуванням кредитом в розмірі 32 % річних за період з 31.03.2008 р. по 31.07.2008 р., 18 % річних за користуванням кредитом з 31.07.2008 р. та прострочених відсотків за користуванням кредитом в розмірі 36 % річних за період з 31.07.2008 р., враховуючи наступне.

Згідно п. 5.5. кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником умов договору застави, вказаного в п. 2 даного договору банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку визначеному в розділі 11 цього договору.

Відповідно до п. 9.2. кредитного договору, у випадку зміни кредитної політики згідно з рішенням Верховної Ради України, Національного банку України, банку, а також зміною ситуації на грошовому ринку, у договір за узгодженням з позичальником у десятиденний термін з моменту введення нових положень вносяться відповідні зміни про що банк надсилає позичальнику відповідне повідомлення.

У разі незгоди позичальника з запропонованими банком змінами, або ненадходження від позичальника відповіді на пропозицію банку про внесення змін у продовж 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання позичальником таких пропозицій, банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту та сплати процентів та достроково витребувати суму кредиту у повному розмірі в порядку, вказаному в розділі 11 цього договору

Пунктами 11.1, 11.2 кредитного договору встановлено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.4., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 7.4., частини 2 п. 9.2. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.

Така вимога направляється на адресу позичальника листом (цінним з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур'єром.

В матеріалах справи міститься копія листа № 207840 від 22.02.2008 р., відповідно до якого банк повідомив позичальника про те, що з дати виникнення простроченої суми основного боргу на прострочену суму заборгованості нараховуватимуться підвищені проценти в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа № 37939 ДР від 09.06.2008 р., відповідно до якого банк повідомив позичальника про те, що у зв'язку із змінами у грошово-кредитній політиці Національного банку України та здійсненням поточних коливань процентних ставок за кредитами, банк керуючись умовами укладеного кредитного договору та ст. 651 ЦК України, змінює проценту ставку за користування кредитними коштами і з 01.07.2008 р. збільшує процентну ставку "користування кредитними коштами (сумою основного боргу)" на 2 процента річних.

В якості доказу направлення відповідачу вищевказаних листів позивачем долучено до метеріалів справи копії списків згрупованих рекомендованих відправлень № 3156 від 26.02.2008 р. та № 394 від 15.06.2008 р.

З огляду на вищезазначене, позивачем не надано суду належних доказів направлення відповідачу повідомлення про збільшення процентної ставки в порядку передбаченому п. 11.2 кредитного договору, а саме опису вкладення в цінний лист, також, відправником за вказаними списками значиться ТОВ "ПауерПринт", тоді як за листами № 207840 від 22.02.2008 р. та № 37939 ДР від 09.06.2008 р. відправником є ПАТ "УкрСиббанк".

Положеннями кредитного договору не передбачено можливості банку змінювати розмір відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом та дослідивши наданий відповідачем контррозрахунок суми заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господаорського суду, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по процентам за користування кредитом по кредитному договору № 52-09-05/4 від 23.09.2005 р.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 6595,56 грн. за період з 29.06.2012 р. по 29.12.2012 р. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 1577,79 грн. розраховану за період з 29.06.2012 р. по 19.12.2012 р.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.1. кредитного договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період наявності простроченої заборгованості) від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 6595,56 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню. У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № 52-09-05/4 від 23.09.2005 р., позовні вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1577,56 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційні скарги не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального і процессуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. у справі №910/1718/13 залишити без змін. Справу №910/1718/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Буравльов С.І.

Сітайло Л.Г.