Ухвала

від 12.06.2013 по справі 1570/2217/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 1570/2217/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників:

апелянта - Приліпченко Г.В.,

позивача - Носенко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвас" звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що є необґрунтованими висновки відповідача, що укладені з ТОВ «СВ Кароліна», ПП «Спецагротех Груп», ПП «Кіровоград декор технологія» договори поставки є нікчемними, оскільки при укладанні зазначених договорів сторонами дотримані всі вимоги ст.203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та досягнута згода з усіх істотних умов щодо порядку відчуження певного товару. Позивач вказує на те, що відповідно до ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний, а не нікчемний як на то вказував відповідач. Недійсність фіктивних правочинів визнається тільки судом. Відповідних доказів щодо недійсності укладених правочинів між Позивачем та ТОВ «СВ Кароліна», ПП «Спецагротех Груп», ПП «Кіровоград декор технологія» Ізмаїльською ОДПІ не надано.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби № 0000072250 від 20 березня 2012 року за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алвас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 205964,00 гривень (з яких за основним платежем 180274,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25690,00 гривень).

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Алвас» 14.11.1995 року було зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 553 120 0000 000128 (т. 1 а.с.8). Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 437 за Позивачем визначені такі види діяльності за КВЕД: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі (т. 1 а.с.9).

З 22.02.2012 року по 28.02.2012 року Ізмаїльською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Алвас» (код ЄДРПОУ 23856703) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ в частині відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «СВ Кароліна» за травень 2011 року, ПП «Спецагротех Груп» за серпень 2011 року, ПП «Кіровоград декор технологія» за червень, липень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 05.03.2012 року № 0022220023856703 (далі - Акт перевірки) ( т. 1 а.с.10-28).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Алвас» вимог п.186.1 ст.186, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого занижено ПДВ, належний до сплати в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 180 274 грн.

На підставі Акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072250 від 20.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Алвас» за платежем податку на додану вартість на суму 205 964 грн., в тому числі за основним платежем -180 274 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -25 690 грн. (т. 1 а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на відомостях, зазначених у акті Світловодської ОДШ від 10.10.2011р. за № 237/2300-36983732 "Про результати документальної невиїзної перевірки з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ "Еспекард" за травень-червень 2011р." у відношенні ТОВ СВ "Кароліна" (код ЄДРПОУ 36983732), акті Кіровоградської ОДШ від 08.11.2011р. за №137/23-1/35914034. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень-липень 2011р." у відношенні ПП "Кіровоград декор технологія" (код ЄДРПОУ 35914034), а також у акті від 08.11.2011р. за №1189/1520/35804600 "Про результати документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р." у відношенні ПП "Спецагротех-Груп" (код ЄДРПОУ 35804600) за змістом яких податковими органами було зроблено висновок про відсутність у контрагентів ТОВ "Алвас" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу та відсутність підприємства за юридичною адресою.

Зокрема, на думку відповідача, вищевказаними актами податковим органом належним чином було встановлено порушення ПП "Кіровоград декор технологія", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Спецагротех-Груп" під час вчинення правочинів з ТОВ "Алвас" на поставку ПММ положень ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, у зв'язку з чим такі правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними.

За твердженням податкового органу по вказаним правочинам в порушення ст.ст. 622, 655, 656 ЦК України товари (послуги) не передавались, а джерелом висновків щодо нікчемності вчинених між ТОВ "Алвас" та ПП "Кіровоград декор технологія", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Спецагротех-Груп" правочинів Ізмаїльською ОДПІ було покладено аналіз співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також актів про визнання угод нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Алвас" мало передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи, на підставі яких мало підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.06.2013 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.