Постанова

від 19.06.2013 по справі 10313/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.06.2013р. справа №2а-10313/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Третьякова Н.Ю.,

відповідача - Гадяцька Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовомТОВ «Промінвестпроект» до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, визнання дій протиправними- встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінвестпроект», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вимогою про 1) скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби) від 08.07.2011 р. №0001092302 від 08.07.2011 р., 2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова по винесенню податкового повідомлення-рішення №0001092302 від 08.07.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті №1521/23106/23317544 від 27.05.2011 р., викладені в акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій. Платник податків пояснював, що податок на прибуток у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ «Профінтербудсервіс» та ТОВ фірмою «Сат Імпекс» - відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, зобов'язання за спірним правочином виконані, зокрема, вартість отриманих робіт оплачена ТОВ шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. За таких обставин, позивач вважав, що спірне податкове повідомлення - рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що викладені в акті №1697/23/35477320 від 31.05.2011 р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податковий орган пояснював, що отримав матеріали податкової перевірки контрагентів платника податків - ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ «Профінтербудсервіс» та ТОВ фірмою «Сат Імпекс» де відображені судження про відсутність у даних ТОВ ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, у звязку з чим всі вчинені даними суб"єктами господарювання правочини є нікчемними. На думку ДПІ, вказаного висновку іншого податкового органу цілком достатньо для судження про порушення позивачем ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У судовому засіданні представник відповідача просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З 04.05.2011 р. по 17.05.2011 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Промінвестпроект» (ідентифікаційний код - 35477320) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №1697/23/35477320 від 31.05.2011 р., в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення, зокрема, недодержання положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне включення до складу валових витрат показників первинних документів, складених контрагентами за господарськими операціями, що в дійсності не відбулись, тобто мають ознаки нікчемних, що зумовило завищення валових витрат на 908.607,00 грн., і як, наслідок, заниження податку на прибуток до оплати в бюджет на 227.152,00 грн.

08.07.2011 р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001092302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 283.940,00 грн. (основний платіж - 227.152,00 грн., штраф - 56.788,00 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті №1697/23/35477320 від 31.05.2011 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток показників первинних документів, котрі складені в межах нікчемних правочинів, за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулись.

При цьому, суд відмічає, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження при прийнятті спірного рішення, є виключно висновки складених іншими податковими органами актів перевірки діяльності контрагентів позивача, а саме: складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова акту №1329/18-010/32564148 від 08.04.2011 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Сат Імпекс»; складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акту №401/23/35275749 від 09.03.2011 р. за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс»; складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акту №1212/1800/31939034 від 15.04.2011 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж».

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Суд зазначає, що юридична та фактична обгрунтованість суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1697/23/35477320 від 31.05.2011 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, була предметом судової перевірки по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-15406/11/2070 за позовом ТОВ «Промінвестпроект» до ДПІ у Московському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2011 р. №0001102302 та №0001632302 від 12.09.2011 р.

Постановою від 17.09.2012 р. позов підприємства було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 р. №0001102302, викладені в акті №1697/23/35477320 від 31.05.2011 р. висновки субєкта владних повноважень, які покладені ДПІ і в основу спірного рішення, визнані юридично неспроможними.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. названу постанову окружного адміністративного суду було залишено без змін.

Частиною 1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на приписи ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 14 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданих судових рішень поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спір склався з приводу правильності формування платником податків валових витрат у період до 31.12.2010р., коли правовідносини з приводу справляння податку на прибуток були унормовані приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 означеного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2.1 ст. 5 даного закону).

У силу застереження, що міститься у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи положення наведених норм закону, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як : 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат.

Як випливає з матеріалів справи, 16.09.2010 р. між позивачем, ТОВ «Промінвестпроект» (в якості замовника), та ТОВ «Спецтрубомонтаж» (в якості виконавця) було укладено договір підряду №16/09, предметом якого є виконання робіт по обєкту «Реконструкція КНС-1, КНС-2 м. Валки Харківського району»: монтаж силового електрообладнання і кабельних трас, роботи по очищенню резервуарів, монтажні, демонтажні роботи.

16.10.2010 р. між позивачем, ТОВ «Промінвестпроект» (в якості замовника), та ТОВ «Профінтербудсервіс» (в якості виконавця) було укладено договір №16/09 на виконання робіт з прокладки трубопроводу у смт Покотилівка.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. на суму 75.576,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 262.240,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 177.212,00 грн., на суму 23.596,80 грн.

Також, 04.09.2010 р. між позивачем, ТОВ «Промінвестпроект» (в якості покупця), та ТОВ фірмою «Сат Імпекс» (в якості постачальника) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів №235, предметом якого є купівля-продаж товару згідно специфікації, а саме: труб, колін, фланців, втулок. На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подано до видаткову накладну №1750 від 01.11.2010 р. на суму 822.049,24 грн.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

При цьому, суд зважає, що в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, замовлення виконання робіт за спірними правочинами було викликано необхідністю виконання ТОВ «Промінвестпроект» зобов'язань підрядника згідно договорів підряду

Відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України наведеного доводу платника податків не спростував. Суд зазначає, що означений довід платника податків не суперечить витребуваним і долученим до справи документам.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договору як платників ПДВ, відповідності спірних правочинам вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва та робіт у спірних правовідносинах, вартісних показників виконаних будівельних робіт та товарів, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України, суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів ґрунтується виключно на мотивах складеного ДПІ у Київському районі м. Харкова акту №1329/18-010/32564148 від 08.04.2011 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Сат Імпекс»; складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акту №401/23/35275749 від 09.03.2011 р. за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс»; складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акту №1212/1800/31939034 від 15.04.2011 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж».

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З наявних у справі документів слідує, що суб'єкт владних повноважень не заперечує та не спростовує факт використання позивачем придбаних за спірними правочинами робіт у власній господарській діяльності. При цьому, фактів проведення платником податків з придбаними роботами збиткових операцій суб'єктом владних повноважень не виявлено, доказом чого є акт перевірки, котрий не містить відповідних суджень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, наданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами; відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій за спірними правочинами; відповідачем не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Суд зауважує, що зміст складеного ДПІ акту перевірки не містить жодних добутих податковим органом у процесі реалізації владної управлінської функції належних, допустимих та достатніх даних, котрі б спростовували презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Таким чином, суд відзначає, що відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податків податкового правопорушення є помилковим, оскільки не доведено належними та допустимими доказами і не підкріплено вірними доводами, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових, то позов належить задовольнити. При цьому, оскільки вимога позову про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень з винесення спірного рішення поглинається вимогою про скасування такого рішення, то перша із вказаних вимог судом окремо не розглядається і не вирішується.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Промінвестпроект» до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, визнання дій протиправними - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0001092302 від 08.07.2011 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.06.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко