Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-13983/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13983/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2012 року № 0000702202 та № 0000712202.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 13 листопада 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Контур - 2001" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої було складено акт від 26 квітня 2012 року № 172/22-2/34345317, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. Висновки даного акту вмотивовані тим, що наявні у позивача первинні документи не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат та збільшення податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах не підтверджені зустрічною звіркою та не можуть бути ідентифіковані як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку; за результатами почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_2 на первинних документах виконані не ним, а іншими особами.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2012 року № 0000702202, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 647117,00 грн., в тому числі за основним платежем - 517 693,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -129 424,00 грн., та № 0000712202, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 595347,00 грн., у тому числі за основним платежем - 595 347,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" було укладено договір поставки від 04 липня 2011 року № 588, виконання якого підтверджується специфікацією до зазначеного договору, рахунками-фактур, видатковими та податковими накладними, виписками банку про перерахування позивачем на рахунок постачальника грошових коштів в якості оплати за придбаний товар.

У підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що придбані у товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" товари використані позивачем при виконанні господарських зобов'язань за договорами, що укладені з А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. -Прилуки" та ПІІ "British American Tobacco -Moldova" SRL відповідно до переліку товарів, визначених у замовленнях, зокрема щодо виготовлення боксу для ISIS обладнання (каунтер), комунікаційне обладнання Тейбл-топ KENT, світильники тощо.

Окрім того, в акті перевірки від 26 квітня 2012 року №172/22-2/34345317 не встановлено відсутності на момент перевірки у позивача первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та не наведено доказів на підтвердження того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та/або відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент здійснення спірних господарських операцій підприємство-контрагент - товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів на підтвердження висновків акта перевірки про неможливість підтвердження зустрічними звірками взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-2001", а також відомостей, які містяться в первинних документах та податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" та неможливість їх ідентифікації, як таких, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" з товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. З огляду на це, висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 26 квітня 2012 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Стосовно наявності у позивача права на віднесення сум податку до податкового кредити, слід зазначити, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-2001", у зв'язку з придбанням товарів. На момент складання податкових накладних контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи апелянта про те, що первинні документи, які підписані зі сторони директора товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-2001" не підписувалися директором ОСОБА_2, не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що з матеріалів справи не вбачається на якій підставі проводилася почеркознавча експертиза, з якою метою, в межах якої кримінальної справи складено такий висновок та чи в межах кримінальної справи взагалі здійснювалися зазначені експертні дослідження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-2001". З огляду на це, висновок акта перевірки від 26 квітня 2012 року про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є помилковим, а податкове повідомлення-рішення 01 червня 2012 року № 0000712202 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.