Постанова

від 17.06.2013 по справі 801/5296/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2013 р. о 15:20 Справа №801/5296/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі

представника позивача - Гафаров А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ЮГ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ЮГ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003342201 від 14.05.2013 року в сумі 15997,00 грн., №0003332201 від 14.05.2013 року в сумі 18283,25 грн., винесені ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі акта №2376/22.1/34582242 від 23.04.2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівним контрагентом, що має ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки всі витрати та зобов'язання сформовано на підставі належних первинних документів.

Ухвалами суду від 20.05.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

У судові засідання, призначені на 10.06.2013 року, 17.06.2013 року представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслав заперечення на позовну заяву.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтею 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи , суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 34582242, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Сімферополі (а.с.18-20,79 т.1).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є будівництво житлових і нежитлових приміщень, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, діяльність у сфері архітектури, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, таке інше (а.с.11-17, 20 т.1).

Під час спірних правовідносин позивач мав ліцензію на здійснення будівельної діяльності (а.с.80 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2013 року №2376/22.1/34582242 (далі - Акт) (а.с.25-33 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) - занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18273 грн., у тому: 1 квартал 2010 року в сумі 41,00 грн.; 2 квартал 2011 року в сумі 17579 грн.; 3 квартал 2011 року в сумі 653 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України - занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 15887 грн., за період перевірки, де відбувалися взаєморозрахунки з ТОВ БВП «Строитель-плюс».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 року №0003332201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18283,25 грн., у тому числі 18273 грн. за основним платежем та 10,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003342201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15997 грн., у тому числі 15854 грн. за основним платежем та 143 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23,24 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість за період: 1-й квартал 2010 року, 2-й та 3-й квартал 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та податку на додану вартість до вказаних періодів позивач мав керуватися нормами вищезазначених законів, а за всі наступні періоди - нормами розділів ІІІ, V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону №334 валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Датою збільшення валового доходу, згідно з п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону №334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом III Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових та доходу від продажу товарів (робіт, послуг) з метою обчислення об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону №168 ви значено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт,послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в сумі 18283,25 грн., у тому числі 18273 грн. за основним платежем та 10,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визначене у податковому повідомленні - рішенні від 14.05.2013 року №0003332201; збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15997 грн., у тому числі 15854 грн. за основним платежем та 143 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визначене у податковому повідомленні - рішенні від 14.05.2013 року №0003342201 у зв'язку з наступними висновками перевірки.

Так, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано завищено дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у 2-му кварталі 2011 року на 7495 грн. та валові витрати і витрати, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування всього на суму 86930 грн., у т.ч.: на 165 грн. у 1-му кварталі 2010 року, на 83925 грн. у 2-му кварталі 2011 року, на 2840 грн. у 3-му кварталі 2011 року по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ БВП «Строитель-Плюс», якого ДПІ вважає «сумнівним» контрагентом, операції з яким є фіктивними, що спричинило:

завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у квітні 2011 року на 1499 грн. (7495Ч 20%);

заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток всього у сумі 18273, у т.ч: на 41 грн. (165Ч25%) у 1-му кварталі 2010 року, на 17579 грн. (76430 (83925 - 7495) Ч 23%) у 2-му кварталі 2011 року, на 653 грн. (2840 Ч 23%) у 3-му кварталі 2011 року;

завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 17386 грн., у т.ч.: 33 грн. у лютому 2010 року, 1499 грн. у квітні 2011 року, 15286 грн. у травні 2011 року, 568 грн. у липні 2011 року;

заниження податку на додану вартість всього на суму 15887 грн. (17386 - 1499), у т.ч.: 33 грн. (165Ч20%) у лютому 2010 року, 15286 грн. у травні 2011 року (76430 Ч20%) , 568 грн. (2840 Ч 20%) у липні 2011 року.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року позивач мав правовідносини з БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), який згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом у спірний період, що підтверджується наступним.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс» за спірний період.

Між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) укладено договір №5 від 01.02.2010 року про надання послуг, предметом якого є доставка будівельних матеріалів (а.с.230 т.1).

Вартість наданих за договором послуг згідно рахунку-фактури №321 від 02.02.2010 року склала 200,00 грн., у.ч. 33,33 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 166,67 грн.) (а.с.231 т.1).

Отримання позивачем послуг за договором на суму 200,00 грн., у.ч. 33,33 грн. ПДВ підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) на суму 200,00 грн., у.ч. 33,33 грн. ПДВ від 02.02.2010 року (а.с.233 т.1).

Надання БВП «Строитель-Плюс» послуг з перевезення металопрокату автомобілем НОМЕР_1 підтверджується товарно- транспортною накладною від 02.02.2010 року (а.с.234 т.1).

Оплата за надані у лютому 2010 року БВП «Строитель-Плюс» послуги здійснена позивачем шляхом зарахування однорідних вимог по правовідносинам між тими ж сторонами щодо реалізації позивачем товару БВП «Строитель-Плюс» по видатковій накладній від 30.04.2010 року №Ра-0000001 та доручені (а.с.239-241 т.1).

Господарська операція по правовідносинам між позивачем та вищезазначеним контрагентом у лютому 2010 року відображена у бухгалтерському обліку позивача журналі - ордері №3 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з дебету рахунку на кредит рахунку в сумі 200,00 грн. (а.с.236 т.1).

Судом також встановлено, що послуга з перевезення металопрокату придбана позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема металопрокат, що був предметом послуги з перевезення використано для ремонту козирка покрівлі Алуштинської ЦКБ у лютому 2010 року, що підтверджується звітами за лютий 2010 року (а.с.243-246 т.1).

Отже, судом встановлено, що придбання та використання у господарській діяльності послуги вартістю 200,00 грн., у.ч. 33,33 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 166,67 грн.) придбаної позивачем у лютому 2010 року у БВП «Строитель-Плюс», підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 33,33 грн. ПДВ БВП «Строитель-Плюс», відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону №168 склав податкову накладну від 02.02.2010 року №310 на суму 200,00 грн., у.ч. 33,33 грн. ПДВ, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 (а.с.232 т.1).

На підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від БВП «Строитель-Плюс» у лютому 2010 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 33,33 грн. та відображено його у Розділі ІІ додатку 5 Податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року (а.с.4 т.2).

Судом встановлено, що до складу валових витрат за 1 квартал 2010 року позивачем включено витрати на придбання послуг з перевезення у БВП «Строитель-Плюс» в сумі 166,67 грн., без ПДВ.

Між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) укладено договір №20 від 31.05.2011 року, предметом якого є послуги з поточного ремонту покрівлі КПП ДУ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орльонок», ціна договору складає 8993,20 грн. Оплата за договором проводиться після підписання акту виконаних робіт по фактичним затратам шляхом розрахунку будівельними матеріалами згідно специфікації (а.с.53 т.1).

Отримання позивачем послуг за договором №20 від 31.05.2011 року на суму 8993,20 грн., у т.ч. 1498,87 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 7494, 33 грн.) підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, підсумковою відомістю ресурсів (а.с.61-63 т.1).

Вартість наданих за договором робіт згідно договірної ціни, локального кошторису №2-1-1 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року склала 8993,20 грн., у т.ч. 1498,87 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 7494, 33 грн.) (а.с. 56-60 т.1).

Оплата за роботи БВП «Строитель-Плюс» у квітні 20111 року роботи здійснена позивачем відповідно до умов договору на підставі специфікації на суму 8993,20 грн., у т.ч. 1498,87 грн. ПДВ шляхом розрахунку будівельними матеріалами на цю суму (а.с.54 т.1).

Підтвердженням взаєморозрахунку є також видаткові накладні, видані позивачем на реалізацію БВП «Строитель-Плюс» будівельних матеріалів всього на суму 8993,20 грн., у т.ч. 1498,87 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 7494, 33 грн.), у тому числі №Ра-0000001 від 08.04.2011 року на суму 5015,10 грн. у т.ч.835,85 грн. ПДВ, №Ра-0000002 від 13.04.2011 року на суму 3978,10 грн. у т.ч.663,02 грн. ПДВ (а.с.67-68 т.1).

Господарська операція по правовідносинам між позивачем та вищезазначеним контрагентом у квітні 2011 року відображена у бухгалтерському обліку позивача журналі - ордері №3 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за квітень 2011 року з дебету рахунку на кредит рахунку в сумі 8993,20 грн. (а.с.237 т.1).

Судом також встановлено, що послуги з виконання робіт БВП «Строитель-Плюс» придбані з метою використання у власній господарській діяльності позивача - здійснення поточного ремонту покрівлі за договором від 28.11.2011 року №18 з ДУ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орльонок», використання цих робіт у власній господарській діяльності та факт здійснення цих робіт також підтверджується актом приймання виконаних позивачем робіт за квітень 2011 року, випискою банку про сплату ДУ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Орльонок» позивачеві коштів (а.с.11-15 т.2).

Отже, судом встановлено, що придбання та використання у господарській діяльності робіт вартістю 8993,20 грн., у т.ч. 1498,87 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 7494, 33 грн.), придбаних позивачем у квітні 2011 року у БВП «Строитель-Плюс», підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Крім того, матеріалами справи підтверджується реалізація позивачем будівельних матеріалів у квітні 2011 року БВП «Строитель-Плюс» у якості взаєморозрахунку.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 1498,87 грн. БВП «Строитель-Плюс» склав податкову накладну від 08.04.2011 року №92 на суму 8993,20 грн., у.ч. 1498,87 грн. ПДВ, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені діючим законодавством (а.с.66 т.1).

Отриману податкову накладну позивач відобразив у розділі ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру ПН за квітень 2011 року за №7 (а.с.142 т.1).

На підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від БВП «Строитель-Плюс» у квітні 2011 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 1498,87 грн. та відображено його у Розділі ІІ додатку 5 Податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року за №9(а.с.138 т.1).

Крім того, за датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ усього у сумі 1498,87 грн. позивач склав податкові накладні №2 від 08.04.2011 року на суму 5015,10 грн. у т.ч.835,85 грн. ПДВ, №4 від 13.04.2011 року на суму 3978,10 грн. у т.ч.663,02 грн. ПДВ, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені діючим законодавством (а.с.64-65 т.1).

Видані податкові накладні позивач відобразив у розділі I «Видані податкові накладні» реєстру ПН за квітень 2011 року за №№2,4 (а.с.141 т.1).

На підставі зазначених податкових накладних, виданих позивачем БВП «Строитель-Плюс» у квітні 2011 року позивачем нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 1498,87 грн. що відображено у Розділі І додатку 5 Податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року за №3 (а.с.138 т.1).

Судом встановлено, що до складу доходу, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2-й квартал 2011 року позивачем включено дохід від реалізації БВП «Строитель-Плюс» будівельних матеріалів в сумі 7494, 33 грн., без ПДВ, нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1723,85 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування в сумі 1499,00 грн.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2-й квартал 2011 року позивачем включено витрати на придбання робіт вартістю 7494, 33 грн. без ПДВ, придбаних позивачем у квітні 2011 року у БВП «Строитель-Плюс».

Між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) укладено договір №30/712 від 12.05.2011 року, предметом якого є послуги з корегування адміністративно-приймальних приміщень корпуса А ДОТ ім.А.В. Казакевича, ціна договору складає 91716,00 грн., у т.ч.15286,00 грн. ПДВ (а.с.34 т.1).

Обсяг та умови робіт за договором визначені Дефектним актом від 12.05.2011 року (а.с.35 т.1).

Отримання позивачем послуг за договором №30/712 від 12.05.2011 року на суму 91716,00 грн., у т.ч.15286,00 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 76430,00 грн.) підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (а.с.42-44 т.1).

Вартість наданих за договором робіт згідно договірної ціни, локального кошторису №2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат до кошторису, відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2011 року склала 91716,00 грн., у т.ч.15286,00 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 76430,00 грн.) (а.с.36-41 т.1).

Оплата за надані у травні 2011 року БВП «Строитель-Плюс» послуги здійснена позивачем у повному обсязі в сумі 91716,00 грн., у т.ч.15286,00 грн. ПДВ, що підтверджується виписками банку за 06.07.2011 року, 11.07.2011 року (а.с.46,47 т.1).

Господарська операція по правовідносинам між позивачем та вищезазначеним контрагентом у травні 2011 року відображена у бухгалтерському обліку позивача журналі - ордері №3 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за кредитом рахунку на 31.05.2011 року та дебетом рахунку на 06.07.2011 року, 11.07.2011 року (а.с.235 т.1).

Судом також встановлено, що роботи за договором придбані позивачем, з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема корегування адміністративно-приймальних приміщень корпуса А ДОТ ім.А.В. Казакевича, здійснене БВП «Строитель-Плюс», передбачено на виконання договором між позивачем та ДП «Дитячий оздоровчий табір ім.А.В. Казакевича» (замовник), ТОВ НСК «Поліком» (генпідрядник) від 26.01.2011 року №4, виконання робіт також підтверджується фотокопією корпуса А ДОТ ім.А.В. Казакевича (а.с.84,166 т.1).

Отже, судом встановлено, що придбання та використання у господарській діяльності робіт вартістю 91716,00 грн., у т.ч.15286,00 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 76430,00 грн.), придбаних позивачем у травні 2011 року у БВП «Строитель-Плюс», підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 15286,00 грн. БВП «Строитель-Плюс» склав податкову накладну від 31.05.2011 року №622 на суму 91716,00 грн., у т.ч.15286,00 грн. ПДВ, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені діючим законодавством (а.с.45 т.1).

Отриману податкову накладну позивач відобразив у розділі ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру ПН за травень 2011 року за №78 (а.с.133 т.1).

На підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від БВП «Строитель-Плюс» у травні 2011 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 15286,00 грн. та відображено його у Розділі ІІ додатку 5 Податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року за №21 (зв.бік.а.с.125 т.1).

Судом встановлено, що до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2-й квартал 2011 року позивачем включено витрати на придбання робіт вартістю 76430,00 грн. без ПДВ, придбаних позивачем у травні 2011 року у БВП «Строитель-Плюс».

Між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) укладено договір №43/912 від 07.06.2011 року, предметом якого є товар, ціна якого визначається за виставленим рахунком (а.с.34 т.1).

Отримання позивачем товару за договором №43/912 від 07.06.2011 року на суму 3409,00 грн., у т.ч. 568,17 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 2840,00 грн.) у липні підтверджується видатковою накладною №РН-0000082 від 06.07.2011 року (а.с.49 т.1).

Вартість товару згідно рахунку-фактури б/н від 06.07.2011 року склала 3409,00 грн., у т.ч.568,17 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 2840,00 грн.) (а.с.50 т.1).

Оплата за товар, отриманий позивачем у липні 2011 року від БВП «Строитель-Плюс» здійснена у повному обсязі в сумі 3409,00 грн., у т.ч. 568,17 грн. ПДВ, що підтверджується випискою банку за 22.07.2011 року (а.с.51 т.1).

Господарська операція по правовідносинам між позивачем та вищезазначеним контрагентом у липні 2011 року відображена у бухгалтерському обліку позивача журналі - ордері №3 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с.235 т.1).

Судом також встановлено, що товар (пісок) придбаний позивачем у липні 2011 року з метою використання у власній господарській діяльності, що відповідає виду діяльності позивача за КВЕД, та використаний у липні та серпні 2011 року, що підтверджується звітами про використання основних матеріалів у будівництві за липень, серпень 2011 року (а.с.17-22 т.2).

Отже, судом встановлено, що придбання та використання у господарській діяльності позивачем у липні 2011 року у БВП «Строитель-Плюс» товару (піску) вартістю 3409,00 грн., у т.ч.568,17 грн. ПДВ (сума без врахування ПДВ склала 2840,00 грн.) підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 568,17 грн. БВП «Строитель-Плюс» склав податкову накладну від 06.07.2011 року №82 на суму 3409,00 грн., у т.ч.568,17 грн. ПДВ, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені діючим законодавством (а.с.52 т.1).

Отриману податкову накладну позивач відобразив у розділі ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру ПН за липень 2011 року за №20 (а.с.115 т.1).

На підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від БВП «Строитель-Плюс» у липні 2011 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 568,17 грн. та відображено його у Розділі ІІ додатку 5 Податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року за №33 (зв.бік.а.с.110 т.1).

Судом встановлено, що до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 3-й квартал 2011 року позивачем включено витрати на придбання товару в сумі 2840,00 грн. без ПДВ, придбаного у липні 2011 року у БВП «Строитель-Плюс».

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755 ).

Згідно з п.9.8. ст.9 Закону №168 реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.

БВП «Строитель-Плюс» було зареєстрований платником ПДВ на дату складання податкових накладних (лютий 2010 року, квітень, травень, липень 2011 рок) (Свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.05.2012 року - дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua).

На момент вчинення господарських операцій з позивачем постачальник БВП «Строитель-Плюс» був включений до ЄДРПОУ згідно даних сайту http://irc.gov.ua та був зареєстрованим платником ПДВ згідно даних офіційного сайту ДПС України (http://www.sts.gov.ua). Дані щодо місцезнаходження юридичної особи вказані на офіційному сайті ЄДРПОУ http://irc.gov.ua., отже не був припинений та знаходився у статусі платника ПДВ без будь-яких обмежень.

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В той же час, доказів про дату внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням не зазначено в акті перевірки і не надано відповідачем під час судового розгляду справи.

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів контрагента, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача від наявності вказаних параметрів у контрагента (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі наведеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Крім того, підставою, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту, податкових зобов'язань, валових витрат та валового доходу за операціями з БВП «Строитель-Плюс» є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена актом №37/22/31263808 від 11.1.2012, як про це зазначено в акті перевірки (зв.бік. а.с.26 т.1).

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій контрагентом а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеним належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у 2-му кварталі 2011 року на 7495 грн. та валових витрат і витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування всього на суму 86930 грн. по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи судом спростовано висновки відповідача про завищення податкових зобов'язань з ПДВ, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у квітні 2011 року на 1499 грн.; заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток всього у сумі 18273 грн.; завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 17386 грн.; заниження податку на додану вартість всього на суму 15887 грн.

Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 18273 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 14.05.2013 року №0003332201; збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на за основним платежем в сумі 15854 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 14.05.2013 року №0003342201 суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10,25 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 14.05.2013 року №0003332201 та 143 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 14.05.2013 року №0003342201 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 року №0003332201, №0003342201 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 342,80 грн.

Відповідно до п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 17.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 21.06.2013 року.

Керуючись статтями 94,158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003332201 від 14.05.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ЮГ" (ідентифікаційний код юридичної особи 34582242) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18283,25 грн., у тому числі 18273 грн. за основним платежем та 10,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003342201 від 14.05.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ЮГ" (ідентифікаційний код юридичної особи 34582242) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15997 грн., у тому числі 15854 грн. за основним платежем та 143 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ЮГ" (ідентифікаційний код юридичної особи 34582242) судовий збір у розмірі 342,80 грн. (триста сорок дві гривні вісімдесят копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.