Постанова

від 20.06.2013 по справі 2а-16667/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16667/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного підприємства «Іста-Сітал» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного підприємства «Іста-Сітал» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 17.05.2012 року за №609, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Іста-Сітал» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сантель» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.06.2012р. №4166/22-2/23510212.

В ході перевірки, Відповідачем встановлено порушення пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України від 28.12.1994року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року та 1 півріччя 2009 року на загальну суму 687 333 гривень та пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р, №1б8/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.0б.2009 року на загальну суму 549 866гривень.

На підставі акту перевірки позивача, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0003142202 від 26.06.2012 року, №0003152202 від 26.06.2012року.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями рішеннями, Позивач оскаржив їх до Державної податкової служби в м. Києві.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2012року № 5792/10/12-114 Державна податкова служба у м. Києві первинну скаргу Позивача задовольнила частково, скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 26 червня 2012року № 0003152202 в частині 500060 гривень податку на додану вартість та 125 015 гривень штрафних (фінансових) санкцій (всього на суму - 625 075 гривень), в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишила без змін, а первинну скаргу Позивача - без задоволення.

Як слідує із матеріалів справи, Відповідачем на виконання рішення Державної податкової служби у м. Києва від 17.09.2012року № 5792/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, винесено нове податкове повідомлення - рішення від 04.10.2012року № 0005112202 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 258 гривень, у тому числі за основним платежем - 49 806 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 452 гривень.

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової служби у м. Києві в частині відмови у задоволенні первинної скарги, Позивач звернувся до Державної податкової служби України із повторною скаргою за № 25/09-12 про їх скасування.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.11.2012року № 5867/0/61-12/10-2115 повторна скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 17.09.2012року № 5792/10/12-114, прийнятого за розглядом первинної скарги - без змін.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Позивачем надано копії документів, що стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Так, відповідно до договорів купівлі-продажу монтажних послуг № 090105 від 05.01.2009 р., № 110111 від 11.01.2010 р., № 110104 від 01.04.2011 р. ТОВ «Сантель» зобов'язалось виконати монтаж кабельних мереж та обладнання охоронної сигналізації, пожежної сигналізації, відео спостереження, контролю доступу, проектування систем пожежогасіння, систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, монтаж та технічне обслуговування систем пожежогасіння, монтаж та технічне обслуговування систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, а ПрАТ «Іста-Сітал» прийняти та оплатити ці роботи.

На право здійснення такого виду діяльності контрагенту позивача Державним департаментом пожежної безпеки видано ліцензію серії АВ № 365332.

Фактичне виконання робіт підтверджено актами про узгодження ціни, довідками про вартість виконаних робіт за липень 2009 р., за серпень 2009 р., за жовтень 2009 р., за листопад 2009 р., за грудень 2009 р., за лютий 2009 р., за квітень 2010 р., за травень 2010 р., за червень 2010 р., за липень 2010 р., за серпень 2010 р., за вересень 2010 р., за жовтень 2010 р., за листопад 2010 р., за грудень 2010 р., за лютий 2011 р., за березень 2011 р., за квітень 2011 р., за травень 2011 р., за червень 2011 р., за липень 2011 р, за серпень 2011 р., вересень 2011 р., за жовтень 2011 р., за грудень 2011 р., податковими накладними № 35 від 31.07.2009 р., № 36 від 31.07.2009 р., № 37 від 31.07.2009 р., № 38 від 31.08.2009 р., № 39 від 31.08.2009 р., № 40 від 31.08.2009 р., № 41 від 31.08.2009 р., № 42 від 31.08.2009 р., № 43 від 31.08.2009 р., № 44 від 21.09.2009 р., № 45 від 22.09.2009 р., № 46 від 22.09.2009 р., № 47 від 22.09.2009 р., № 48 від 22.09.2009 р., № 49 від 30.09.2009 р., № 50 від 30.09.2009 р., № 51 від 30.09.2009 р., № 52 від 01.10.2009 р., № 53 від 15.10.2009 р., № 54 від 15.10.2009 р., № 55 від 20.10.2009 р., № 56 від 20.10.2009 р., № 57 від 30.10.2009 р., № 58 від 30.10.2009 р., № 59 від 30.10.2009 р., № 60 від 30.10.2009 р., № 61 від 30.10.2009 р., № 62 від 30.10.2009 р., № 63 від 30.10.2009 р., № 64 від 30.10.2009 р., № 65 від 16.11.2009 р., № 66 від 16.11.2009 р., № 67 від 20.11.2009 р., № 68 від 20.11.2009 р., № 69 від 20.11.2009 р., № 70 від 20.11.2009 р., № 71 від 20.11.2009 р., № 72 від 23.11.2009 р., № 73 від 25.11.2009 р., № 74 від 25.11.2009 р., № 75 від 27.11.2009 р., № 76 від 27.11.2009 р., № 77 від 27.11.2009 р., № 78 від 27.11.2009 р., № 79 від 30.11.2009 р., № 80 від 30.11.2009 р., № 81 від 30.11.2009 р., № 82 від 30.11.2009 р., № 83 від 30.11.2009 р., № 84 від 30.11.2009 р., № 85 від 30.11.2009 р., № 86 від 30.11.2009 р., № 87 від 30.11.2009 р., № 88 від 30.11.2009 р., № 89 від 30.11.2009 р., № 90 від 30.11.2009 р., № 91 від 30.11.2009 р., № 92 від 31.12.2009 р., № 93 від 31.12.2009 р., № 94 від 31.12.2009 р., № 95 від 31.12.2009 р., № 96 від 31.12.2009 р., № 97 від 31.12.2009 р., № 98 від 31.12.2009 р., № 1 від 01.02.2010 р. № 2 від 19.02.2010 р., № 3 від 19.02.2010 р., № 4 від 23.02.2010 р., № 5 від 25.02.2010 р., № 6 від 25.02.2010 р., № 7 від 26.02.2010 р., № 8 від 26.02.2010 р., № 9 від 26.02.2010 р., № 10 від 26.02.2010 р., № 11 від 26.02.2010 р., № 12 від 26.02.2010 р., № 13 від 26.02.2010 р., № 14 від 26.02.2010 р., № 15 від 26.02.2010 р., № 16 від 26.02.2010 р., № 17 від 17.03.2010 р., № 18 від 18.03.2010 р., № 19 від 19.03.2010 р., № 20 від 30.04.2010 р., № 21 від 30.04.2010 р., № 22 від 30.04.2010 р., № 23 від 30.04.2010 р., № 24 від 30.04.2010 р., № 25 від 30.04.2010 р., № 26 від 30.04.2010 р., № 27 від 30.04.2010 р., № 28 від 31.05.2010 р., № 29 від 31.05.2010 р., № 30 від 31.05.2010 р., № 31 від 31.05.2010 р., № 33 від 31.05.2010 р., № 34 від 31.05.2010 р., № 35 від 31.05.2010 р., № 36 від 31.05.2010 р., № 37 від 31.05.2010 р., № 38 від 31.05.2010 р., № 39 від 30.06.2010 р., № 40 від 30.06.2010 р., № 41 від 27.07.2010 р., № 42 від 27.07.2010 р., № 43 від 27.07.2010 р., № 44 від 27.07.2010 р., № 45 від 27.07.2010 р., № 46 від 27.07.2010 р., № 47 від 31.08.2010 р., № 48 від 30.09.2010 р., № 49 від 30.09.2010 р., № 50 від 30.09.2010 р., № 51 від 30.09.2010 р., № 52 від 01.10.2010 р., № 53 від 29.10.2010 р., № 54 від 29.10.2010 р., № 55 від 29.10.2010 р., № 56 від 29.10.2010 р., № 57 від 29.10.2010 р., № 58 від 31.10.2010 р., № 59 від 30.11.2010 р., № 60 від 30.11.2010 р., № 61 від 30.11.2010 р., № 62 від 30.11.2010 р., № 63 від 30.11.2010 р., № 64 від 30.11.2010 р., № 65 від 30.11.2010 р., № 66 від 30.11.2010 р., № 67 від 30.11.2010 р., № 68 від 30.11.2010 р., № 69 від 30.11.2010 р., № 70 від 30.11.2010 р., № 71 від 30.11.2010 р., № 72 від 30.11.2010 р., № 73 від 30.11.2010 р., № 74 від 30.11.2010 р., № 75 від 30.11.2010 р., № 76 від 30.11.2010 р., № 77 від 30.11.2010 р., № 78 від 30.12.2010 р., № 79 від 30.12.2010 р., № 80 від 30.12.2010 р., № 81 від 30.12.2010 р., № 1 від 28.02.2011 р., № 2 від 28.02.2011 р., № 3 від 28.02.2011 р., № 4 від 28.02.2011 р., № 1 від 31.03.2011 р., № 2 від 31.03.2011 р., № 3 від 31.03.2011 р., № 4 від 31.03.2011 р., № 5 від 31.03.2011 р., № 1 від 29.04.2011 р., № 2 від 29.04.2011 р., № 3 від 29.04.2011 р., № 1 від 31.05.2011 р., № 2 від 31.05.2011 р., № 3 від 31.05.2011 р., № 4 від 31.05.2011 р., № 5 від 31.05.2011 р., № 1 від 30.06.2011 р., № 2 від 30.06.2011 р., № 3 від 30.06.2011 р., № 1 від 29.07.2011 р., № 2 від 29.07.2011 р., № 3 від 29.07.2011 р., № 1 від 15.08.2011 р., № 2 від 15.08.2011 р., № 3 від 15.08.2011 р., № 4 від 31.08.2011 р., № 5 від 31.08.2011 р., № 6 від 31.08.2011 р., № 7 від 31.08.2011 р., № 8 від 31.08.2011 р., № 1 від 30.09.2011 р., № 2 від 30.09.2011 р., № 3 від 30.09.2011 р., № 4 від 30.09.2011 р., № 5 від 30.09.2011 р., № 6 від 30.09.2011 р., № 7 від 30.09.2011 р., № 8 від 30.09.2011 р., № 9 від 30.09.2011 р., № 1 від 31.10.2011 р., № 2 від 31.10.2011 р., № 3 від 31.10.2011 р., № 4 від 31.10.2011 р., № 5 від 31.10.2011 р., № 6 від 31.10.2011 р., № 7 від 31.10.2011 р., № 8 від 31.10.2011 р., № 9 від 31.10.2011 р., № 10 від 31.10.2011 р., № 11 від 31.10.2011 р., № 1 від 30.11.2011 р., № 1 від 30.12.2011 р., № 2 від 30.11.2011 р., актами прийняття виконаних робіт за липень 2009 р., за серпень 2009 р., за жовтень 2009 р., за листопад 2009 р., за грудень 2009 р., за лютий 2009 р., за квітень 2010 р., за травень 2010 р., за червень 2010 р., за липень 2010 р., за серпень 2010 р., за вересень 2010 р., за жовтень 2010 р., за листопад 2010 р., за грудень 2010 р., за лютий 2011 р., за березень 2011 р., за квітень 2011 р., за травень 2011 р., за червень 2011 р., за липень 2011 р, за серпень 2011 р., вересень 2011 р., за жовтень 2011 р., за грудень 2011 р.

На думку судової колегії на обґрунтування своєї позиції окружний адміністративний суд необґрунтовано послався на той факт, що за висновками органу державної податкової служби ТОВ «Сантель» формувало податковий кредит за рахунок підприємств-транзитерів.

Такі операції були вчинені без участі позивача і не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між ПрАТ «Іста-Сітал» та його безпосереднім постачальником.

Водночас, при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Із наведеного випливає, позивач не є тією особою, яка має нести відповідальність за несплату податків продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2012 р. задоволено позовні вимоги ПрАТ «Іста-Сітал» та стягнуто з ТОВ «Сантель» 1 840 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 110104 від 01.04.2011 р.

Твердження відповідача про те, що, згідно пояснень працівників ПрАТ «Іста-Сітал», фактично роботи ТОВ «Сантель» не виконувались, судова колегія не приймає як доказ.

Постановою старшого слідчого ОВС Управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України від 06.09.2012 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ПрАТ «Іста-Сітал» за фактами ухилення від сплати податків, складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів за результатами господарських взаємовідносин товариства з ТОВ «Сантель», ТОВ «Супреммум», ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт», ТОВ «Укрдім», ТОВ «ВСК Геос», ПП «Дніпрорембусервіс», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ «Укрдім».

Відповідно ж до частини 3 статті 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Сам факт порушення кримінальної справи відносно керівників підприємств-контрагентів ПрАТ «Іста-Сітал» не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0003142202 від 26.06.2012 року, № 0003152202 від 26.06.2012 року є безпідставними та таким що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем надано усі копії документів, що стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування, з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного підприємства «Іста-Сітал» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позов Приватного акціонерного підприємства «Іста-Сітал» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0003142202 від 26.06.2012 року, № 0003152202 від 26.06.2012 року .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 21.06.2013 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.