Постанова

від 13.06.2013 по справі 910/3392/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 910/3392/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Самойлович О.В. - довіреність № 5 від 01.03.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „День Печаті" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року

у справі № 910/3392/13 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сан Принт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „День Печаті"

про стягнення 83 320,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості (з врахуванням уточнених позовних вимог) в розмірі 77 961,75 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року (повний текст рішення підписано 02.04.2013 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „День Печаті" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ТОВ „Сан Принт" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „День Печаті" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року для розгляду справи № 910/3392/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ „День Печаті" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2013 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Шевченко Е.О., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року вищезазначеною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ „День Печаті" прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 13.06.2013 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у зв'язку з виходом головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представники відповідача в судове засідання 13.06.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „День Печаті" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „День Печаті" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар (папір) на загальну суму 99 009,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КВ008391 від 30.09.2010 року на суму 24 838,50 грн., № КВ 008765 від 11.10.2010 року на суму 23 482,00 грн., № КВ009070 від 18.10.2010 року на суму 26 122,00 грн., № КВ009613 від 01.11.2010 року на суму 15 714,00 грн. та № КВ009717 від 04.11.2010 року на суму 8 853,00 грн., які підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками юридичних осіб.

В свою чергу відповідач, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 18 047,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 80 961,75 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем боргу 20.12.2012 позивач направив на адресу відповідача претензію № 35 від 20.12.2012 року про сплату заборгованості за поставлений товар в строк двох днів з моменту отримання даної претензії, направлення якої позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 1957 від 24.12.2012 року та описом вкладення у цінний лист.

Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.03.2013 року, враховуючи, що відповідачем сплачено частину боргу у розмірі 3 000,00 грн., то на час прийняття рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно накладних товар складає 77 961,75 грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № КВ008391 від 30.09.2010 року, № КВ 008765 від 11.10.2010 року, № КВ009070 від 18.10.2010 року, № КВ009613 від 01.11.2010 року та № КВ009717 від 04.11.2010 року на загальну суму 99 009,50 грн., а відповідачем вказаний товар на суму було прийнято.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач, як покупець, не виконав свої зобов'язання за усним договором перед позивачем, як продавцем, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений згідно видаткових накладних товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 77 961,75 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості і розмірі 77 961,75 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від.

У своїй апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти факту існування у нього заборгованості в розмірі 77 961,75 грн. перед позивачем за поставлений згідно вищевказаних накладних товар, однак стверджує, що строк виконання вказаного зобов'язання з оплати поставленого товару у нього не настав, оскільки договір між сторонами не укладався та вимога про сплату боргу відповідачу не пред'являлася.

Однак, вказані твердження відповідача є помилковими та спростовуються з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних № КВ008391 від 30.09.2010 року, № КВ 008765 від 11.10.2010 року, № КВ009070 від 18.10.2010 року, № КВ009613 від 01.11.2010 року та № КВ009717 від 04.11.2010 року на загальну суму 99 009,50 грн., а відповідачем вказаний товар на суму було прийнято.

У зв'язку із несплатою відповідачем боргу 20.12.2012 позивач в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України направив на адресу відповідача претензію № 35 від 20.12.2012 року про сплату заборгованості за поставлений товар, а відтак посилання відповідача, що строк оплати за отриманий товар у нього не настав є безпідставним.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „День Печаті" у справі № 910/3392/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/3392/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/3392/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.06.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.