Постанова

від 21.06.2013 по справі 826/7401/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  в порядку письмового провадження м. Київ 21 червня 2013 року                      № 826/7401/13-а За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-3» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0001692240 та №0001702240 від 11.02.2013, визнання протиправними дій Суддя: Кротюк О.В.            Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-3» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі – відповідач) та просить суд визнати протиправними дії відповідача при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з 18.01.2013 по 24.01.2013; визнати протиправними податкові повідомлення-рішення №0001692240 та №0001702240 від 11.02.2013. Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:           Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Спецбудмонтаж-3» по взаємовідносинах з ТОВ «Респект-2000» за період жовтень-грудень 2011 року. За наслідком перевірки було складено акт № 244/2240/32559578 від 25.01.2013 (далі – Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 15430 грн. за жовтень-грудень 2011 року; п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України – занижено податок на прибуток у розмірі 17745 грн. за другий-четвертий квартал 2011 року. На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0001692240, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19  288 грн. (15430 грн. за основним платежем та 3858 грн. за штрафними санкціями), та №0001702240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17745 грн. Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Респект-2000». Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд приймає до уваги наступне. Як вбачається з Акту перевірки висновку стосовно того, що відносини між ТОВ «Спецбудмонтаж-3» та ТОВ «Респект-2000» не спричиняють реального настання правових наслідків, податковий орган дійшов на  підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Респект-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період господарської діяльності від 31.08.2012. Зазначений вище акт від 31.08.2012, як зафіксовано у Акті перевірки позивача, покликається на те, що ТОВ «Респект-2000» незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з продажу товарів, робіт та послуг за період з 01.03.2008 по 31.03.2012 у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12). В той же час, акт перевірки контрагента покликається на лист Служби безпеки України №57/7-831 від 28.03.2012, в якому зазначено наступне (зафіксовано в Акті перевірки). Відділом БКОЗ Управління отримано інформацію стосовно ТОВ «Респект 2000» - комерційної структури з ознаками фіктивності, зареєстрованої на території Києво - Святошинського району Київської області, реквізити якої використовуються в протиправній схемі «мінімізації» податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ реально існуючим суб'єктам господарювання. В ході проведення оперативно - розшукових заходів встановлено, що вказане СГД було зареєстровано невстановленими особами на підставну особу за грошову винагороду та зареєстроване за адресою приміщення, де фактично ніколи не знаходилось. Крім того, зазначений СПД використовувався в якості «транзитного» підприємства в схемі протиправного формування податкового кредиту з ПДВ ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності. З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги вимоги Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 (далі – КПК, діяв на момент винесення оскаржуваного рішення). Згідно із ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом (ст.30 КПК). Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди (ст. 33 КПК). Ст.84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (ст.396 КПК). Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Таким чином, встановлені за наслідком здійснення заходів по боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки обставини повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку КПК України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності вимогам, визначеним процесуальним законом (кодексом). А тому, з огляду на вказане вище у сукупності, суд вбачає відсутність доказів з боку податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій відносно особи позивача. При цьому, суд не вбачає необхідності надавати оцінку висновкам Акту перевірки в частині покликань на норми Цивільного кодексу України, оскільки вони є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків для позивача. В той же час, позивачем на підтвердження реального характеру операцій з ТОВ «Респект-2000» надано суду первинні документи (у вигляді належним чином засвідчених копій): - договір № БР-12 від 17.10.2011, укладений між ТОВ «Спецбудмонтаж-3» як замовником та ТОВ «Респект-2000» як виконавцем послуг по ремонту покрівлі учбового корпусу №19 НТУУ КПІ за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, 39; акт приймання виконаних будівельних робіт №100 від 28.10.2011; акт передачі-приймання будівельних матеріалів №1 від 17.10.2011; податкова накладна; - договір № БР-14 від 27.10.2011, укладений між ТОВ «Спецбудмонтаж-3» як замовником та ТОВ «Респект-2000» як виконавцем послуг по ремонту покрівлі учбового корпусу №7 НТУУ КПІ за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, 37 «К»; акти приймання виконаних будівельних робіт від 11.11.2011, №42 від 22.12.2011; акт передачі-приймання будівельних матеріалів №1 від 11.11.2011; податкові накладні. На підтвердження здійснення розрахунків надано копії платіжних доручень. Крім того, позивачем надано документи щодо правосуб'єктності ТОВ «Респект-2000». У позовній заяві міститься інформація про те, що договори № БР-12 від 17.10.2011 та № БР-14 від 27.10.2011 укладались позивачем на виконання умов договорів №БОС-1157 від 05.09.2011 та №БОС-1192 від 01.11.2011, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями зазначених договорів, згідно з умовами яких підрядник ТОВ «Спецбудмонтаж-3» зобов'язується за завданням замовника Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» виконати у встановлений строк, на свій ризик та зі своїх матеріалів роботи по поточному ремонту покрівлі учбового корпусу №19 за адресою вул. Політехнічна, 39/по капітальному ремонту покрівлі учбового корпусу №7 за адресою пр-т Перемоги, 37 «К» відповідно. Також на підтвердження вказаного до матеріалів справи додано довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акти звірки взаєморозрахунків, реєстри по розрахунковим рахункам. Такі належним чином оформлені документи у своїй сукупності спростовують доводи податкової служби про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Респект-2000» за відповідними договорами за спірний період і свідчать про зворотне. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11). Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0001692240 та №0001702240 від 11.02.2013 підлягають задоволенню. При цьому, суд не приймає до уваги надану позивачем копію постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.03.2013 №826/1179/13-а щодо визнання протиправним наказу про призначення перевірки з огляду на те, що з копії зазначеного документа не вбачається, що постанова набрала законної сили. Разом з тим, скасування наказу про призначення перевірки не впливає на виявлені нею порушення та не визначає правомірності чи неправомірності податкових повідомлень-рішень. В той же час вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з 18.01.2013 по 24.01.2013 задоволенню не підлягають з огляду на те, що ТОВ «Спецбудмонтаж-3» не конкретизовано, які саме дії підприємство просить визнати протиправними при проведенні перевірки. При цьому, у судове засідання представник позивача не з'явився і просив розглядати справу за його відсутності. Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України належними доказами. Позивач, в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги частково. Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити частково. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.02.2013 №0001692240 та №0001702240 визнати протиправними і скасувати. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Судові витрати в сумі 370 (триста сімдесят) грн. 33 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-3» (код ЄДРПОУ 32559578) за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України. Суддя                                                                                           О.В. Кротюк