Ухвала

від 17.10.2013 по справі 826/7401/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7401/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - Суббота Андрія Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-3» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-3» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та дій. Свої вимоги обгрунтовує тим, що при проведенні перевірки, на підставі висновків якої складено спірні податкові повідомлення-рішення, відповідачем не дотримано вимог податкового законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року задоволено вказаний позов частково. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.02.2013 року № 0001692240 та № 0001702240 визнано протиправними і скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - Суббот Андрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Спецбудмонтаж-3» по взаємовідносинах з ТОВ «Респект-2000» за період жовтень-грудень 2011 року.

За наслідком перевірки було складено акт № 244/2240/32559578 від 25.01.2013 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 15430,00 грн. за жовтень-грудень 2011 року; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток у розмірі 17745,00 грн. за другий-четвертий квартал 2011 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0001692240, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19288,00 грн. (15430,00 грн. за основним платежем та 3858,00 грн. за штрафними санкціями), та № 0001702240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17745,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки стверджує про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Респект-2000».

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акту перевірки відповідач дійшов висновку стосовно того, що відносини між ТОВ «Спецбудмонтаж-3» та ТОВ «Респект-2000» не спричиняють реального настання правових наслідків, на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Респект-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період господарської діяльності від 31.08.2012 року.

Зазначений вище акт від 31.08.2012 року, як зафіксовано у акті перевірки позивача, посилається на те, що ТОВ «Респект-2000» незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з продажу товарів, робіт та послуг за період з 01.03.2008 року по 31.03.2012 року у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" № 984 від 22.12.2010 року акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п. 5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Правова позиція поданому питанню висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року № К/9991/32048/12.

В той же час, в акті перевірки контрагента міститься посилання на лист Служби безпеки України № 57/7-831 від 28.03.2012 року, за змістом якого, відділом БКОЗ Управління отримано інформацію стосовно ТОВ «Респект 2000» - комерційної структури з ознаками фіктивності, зареєстрованої на території Києво-Святошинського району Київської області, реквізити якої використовуються в протиправній схемі «мінімізації» податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ реально існуючим суб'єктам господарювання.

В ході проведення оперативно - розшукових заходів встановлено, що вказане СГД було зареєстровано невстановленими особами на підставну особу за грошову винагороду та зареєстроване за адресою приміщення, де фактично ніколи не знаходилось.

Крім того, зазначений СПД використовувався в якості «транзитного» підприємства в схемі протиправного формування податкового кредиту з ПДВ ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності.

Колегія суддів погоджується зі сприйняттям судом першої інстанції зазначених обставин через призму вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом (ст. 30 КПК України). Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди (ст. 33 КПК України).

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (ст. 396 КПК України).

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, встановлені за наслідком здійснення заходів по боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки обставини повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку КПК України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності вимогам, визначеним процесуальним законом (кодексом).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів з боку податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій відносно особи позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що висновки акту перевірки в частині посилань податкового органу на норми Цивільного кодексу України є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягнуть згідно правил чинного законодавства України за собою юридичних наслідків для позивача.

В той же час, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем на підтвердження реального характеру операцій з ТОВ «Респект-2000» надано суду первинні документи (у вигляді належним чином засвідчених копій), а саме: договір № БР-12 від 17.10.2011 року, укладений між ТОВ «Спецбудмонтаж-3» як замовником та ТОВ «Респект-2000» як виконавцем послуг по ремонту покрівлі учбового корпусу № 19 НТУУ КПІ за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, 39; акт приймання виконаних будівельних робіт № 100 від 28.10.2011 року; акт передачі-приймання будівельних матеріалів № 1 від 17.10.2011 року; податкова накладна; договір № БР-14 від 27.10.2011 року, укладений між ТОВ «Спецбудмонтаж-3» як замовником та ТОВ «Респект-2000» як виконавцем послуг по ремонту покрівлі учбового корпусу № 7 НТУУ КПІ за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, 37 «К»; акти приймання виконаних будівельних робіт від 11.11.2011 року, № 42 від 22.12.2011 року; акт передачі-приймання будівельних матеріалів № 1 від 11.11.2011 року; податкові накладні.

На підтвердження здійснення розрахунків надано копії платіжних доручень.

Крім того, позивачем надано документи щодо правосуб'єктності ТОВ «Респект-2000».

Судом першої інстанції було встановлено, що договори № БР-12 від 17.10.2011 року та № БР-14 від 27.10.2011 року укладались позивачем на виконання умов договорів № БОС-1157 від 05.09.2011 року та № БОС-1192 від 01.11.2011 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями зазначених договорів, згідно з умовами яких підрядник ТОВ «Спецбудмонтаж-3» зобов'язується за завданням замовника Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» виконати у встановлений строк, на свій ризик та зі своїх матеріалів роботи по поточному ремонту покрівлі учбового корпусу № 19 за адресою вул. Політехнічна, 39/по капітальному ремонту покрівлі учбового корпусу № 7 за адресою пр-т Перемоги, 37 «К» відповідно. Також на підтвердження вказаного до матеріалів справи додано довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акти звірки взаєморозрахунків, реєстри по розрахунковим рахункам.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем належним чином оформлені документи у своїй сукупності спростовують доводи податкової служби про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Респект-2000» за відповідними договорами за спірний період і свідчать про зворотнє.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правова позиція поданому питанню висловлена Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним виснвоок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0001692240 та № 0001702240 від 11.02.2013 року підлягають задоволенню.

В той же час колегія суддів погоджуєтьсяз висновком суду першої інстанції про те, що вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з 18.01.2013 року по 24.01.2013 року задоволенню не підлягають з огляду на те, що ТОВ «Спецбудмонтаж-3» не конкретизовано, які саме дії підприємство просить визнати протиправними при проведенні перевірки, у судове засідання представник позивача не з'явився і просив розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - Суббота Андрія Анатолійовича - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.