Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а/1770/3990/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"23" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/3990/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року №0004141750 та №0004121750.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0004141750 від 17.09.2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0004121750 від 17.09.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

За таких підстав, з врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих в податковій декларації з ПДВ за травень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., березень 2010 р., лютий 2011 р. та правомірності формування валових витрат задекларованих в Декларації про доходи за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., в декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. по взаємовідносинах з ТзОВ "Асторг Плюс" ЄДРПОУ 35592665, ТзОВ "Рівнехолод" ЄДРПОУ 01553787, ТзОВ "Авіо Плюс" ЄДРПОУ 13990636.

Результати перевірки оформлено актом від № 158/17-16129067715 від 06.09.2012 року (а.с. 13-22).

На підставі акту та матеріалів перевірки органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004141750 від 17.09.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 10 106,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 176,93 грн., а всього на загальну суму 12 280,38 грн. (а.с.9);

- №0004121750 від 17.09.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 12 792,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1918,50 грн., а всього на загальну суму 14 710,50 грн. (а.с.10).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення позивачем:

- ст. 13, п."б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, п. 7.1 п. 7.1. ст.7, п.п. 9.12.1 п. 9.1 ст. 9, абз. "а" п. 19.1. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, п.п.139.1.9 п. 139 ст. 139, п.167.1 ст. 167, п.176.1 ст.176, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, ст.187 Податкового кодексу України.

Вказані висновки ґрунтуються на твердженнях відповідача про безтоварність господарських операцій фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з контрагентом - ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Авіо плюс",ТОВ "Глорі-Імперіал".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Як вбачається з акту перевірки, в періоді, що перевірявся позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість.

До спірних правовідносин у 2009-2010 роках застосуванню підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року.

Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність після набрання чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року було передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінет Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким чином, у спірному періоді спеціальним законодавством, що регулювало порядок формування громадянами валових витрат та визначення оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи був розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, який в свою чергу містив посилання на ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

З системного аналізу наведених норм, випливає, що вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, яка передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", кореспондує з положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок на додану вартість", якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також порядок визначення об'єктів оподаткування вказаними податками.

До спірних правовідносин, що мали місце у 2011 році, застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 177.1 ст. 177 розділу ІV Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 розділу ІV цього Кодексу встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 розділу ІV Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, пунктом 177.3 статті 177 розділу ІV Податкового кодексу України передбачено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 розділу ІV Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З системного аналізу наведених норм, випливає, що вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, яка передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, кореспондує з положеннями розділів ІV, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування фізичними особами-підприємцями доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 05.05.2009 року між позивачем та ТзОВ "Асторг Плюс" укладено договір поставки №АС-50, предметом якого була поставка м'ясної продукції (а.с.84-85).

Дана господарська операція була проведена фактично та оформлена видатковими накладними № 0000008 від 05.01.2010 року (а.с.24), №0000291 від 17.02.2010 року (а.с.25), №0000498 від 17.03.2010 року (а.с.26).

Оплата за придбаний товар була здійснена згідно платіжних доручень № 1261 від 14.01.2010 року (а.с.34), №1288 від 16.02.2010 року (а.с.35), №1325 від 31.03.2010 року (а.с.33), рух коштів підтверджується банківськими виписками (а.с.30-32).

21.02.2011 року між позивачем та ТзОВ "Авіо Плюс" укладено договір купівлі продажу з відстрочкою платежу (а.с.59), предметом якого була купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей.

Дана господарська операція була проведена фактично та оформлена видатковою накладною № АВ-0002465 від 23.02.2011 року (а.с.57).

Оплата за придбаний товар була здійснена згідно платіжного доручення № 1215 від 14.03.2011 року (а.с.61), рух коштів підтверджується банківською випискою (а.с.60).

Придбаний у ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Авіо плюс" товар позивачем був використаний у своїй господарській діяльності шляхом реалізації його дошкільним навчальним закладам та навчально-виховним комплексам "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа 1 степеня" управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, що підтверджується договором №1-в від 04.01.2010 р. (а.с.36-39), №1-в від 04.01.2011 року (а.с.62-64).

Таким чином, господарські операції між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Авіо плюс" були здійснені в межах господарської діяльності контрагентів, сторони переслідували мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 139 Податкового кодексу України податковим органом суду не наведено і не доведено.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку формуванням податкового кредиту на підставі податкових накладних від 05.01.2010 року №8 (а.с.27), від 17.02.2010 року №291 (а.с.28), від 17.03.2010 року №499 (а.с.29), отриманих від ТзОВ "Астрог Плюс" та від 23.02.2011 року №2463 (а.с.58), отриманої від ТОВ "Авіо Плюс" на підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар.

На підтвердження права на податковий кредит позивач отримав від ТзОВ "Астрог Плюс" та від ТОВ "Авіо Плюс" податкові накладні. Факт поставки товарів і оплати їх вартості, у тому числі сплати сум ПДВ у складі ціни за отриманий товар, підтверджується документально.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що оплата за придбаний товар пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи дані акта перевірки, зміст первинних документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про те що всі умови формування податкового кредиту виконані позивачем у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Тому, твердження щодо непідтвердження реальності господарських операцій контрагента позивача - ТОВ "Авіо Плюс" по ланцюгу попередніх постачальників (зокрема, ТОВ "Глорі Імперіал") не може бути підставою для аналогічних висновків щодо позивача.

Оскільки будь-які відомості про обізнаність позивача з можливим порушенням закону як зі сторони безпосереднього контрагента, так і постачальників по ланцюгу, - відсутні, суд вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними.

Крім цього, судом не встановлено що товар, який поставлявся по ланцюгу від ТОВ "Глорі Імперіал" до ТОВ "Авіо Плюс", був в подальшому придбаний саме позивачем, оскільки обумовлений товар не має ідентифікаційних ознак.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від №436-IV 16.01.2003 року, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, положеннями Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 року передбачено виконання робіт на основі цивільно-правових договорів. Тому, обставини відсутності трудових та виробничо-промислових потужностей у підприємства ще не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Оскільки суд прийшов до висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, то формування позивачем даних податкового обліку на підставі таких операцій є правомірним.

З огляду на наведене, збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб, а також засування до нього штрафних санкцій у відповідній сумі є протиправним.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Кузнецовська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби м-н Будівельників, 1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400