Постанова

від 14.06.2013 по справі 802/2522/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

14 червня 2013 р. Справа № 802/2522/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Грох Г.Г., Скржевський М.С.

відповідача: Лесик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс-Мікро"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

28.05.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось з адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Кросс-Мікро» (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000112310 від 30.01.2013 року.

Адміністративний позов вмотивований тим, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Кросс-Мікро», результат якої оформлений актом № 71/2202/36604461 від 16.01.2013 р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року. За наслідками проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення за № 71/2202/36604461 від 16.01.2013 р.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кросс-Мікро» зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 827186 від 02.09.2009 р. за ЄДРПОУ 36604461. Відповідач взятий на податковий облік в органах держаної податкової служби 03.09.2009 р. за № 35182.

На підставі службового посвідчення серії ВН №105554 від 03.04.2012 року, виданого ДПС у Вінницькій області, старшим державним ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС Левчишеною Лілією Миколаївною, керуючись із ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 08.01.2013 №54/22, була проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Кросс-Мікро» з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року.

Дана перевірка проводилась з 08.01.2013 року по 10.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 71/2202/36604461 від 16.01.2013 р. (далі акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Украй 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 89 900,00 грн., у тому числі за листопад 2010 р. на суму 89 900,00 грн.

30.01.2013 року Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000112310 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 89 900,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 22 475,00 грн.

Не погодившись з проведеними донарахуваннями, ТОВ «Кросс-Мікро» оскаржило вищевказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Вінницькій області, а потім до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Вінницькій області прийнято рішення від 12.02.2013 року № 2002/10/10-02-11 про результати розгляду скарги позивача, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.03.2013 року № 4485/6/10-24 про результати розгляду скарги ТОВ «Кросс-Мікро», яким скарга залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення було мотивовано висновками акту перевірки про те, що ТОВ «Кросс-Мікро» неправомірно сформувало податковий кредит по операціям з монтажу структурованої кабельної системи в листопаді 2010 року.

Представником відповідача зазначено, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України перевіркою встановлено розбіжність між сумами задекларованого ТОВ «Кросс-Мікро» податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань ТОВ «Компанія Вайліс» у листопаді 2010 року.

Судом встановлено, що по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія «Вайліс» за листопад 2010 року ТОВ «Кросс-Мікро» віднесено до складу податкового кредиту та відображено в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», поданих до Вінницької ОДПІ, податок на додану вартість по операціях з придбання послуг з монтажу структурованої кабельної системи ТОВ «Компанія «Вайліс» на загальну суму 539 400,00 грн., у тому числі ПДВ 89 900,00 грн.

Так, згідно договору №БМС10-КРОС01 від 01.10.2010 року TOB «БМС Сервіс» (замовник) замовив TOB «Кросс-Мікро» (виконавцеві) ряд послуг (робіт), визначених в додатку № 1, зокрема, послуги з монтажу структурованої кабельної системи (СКС) Міністерства праці та соціальної політики України в Житомирській області (монтажу портів «UTP cat 5» в кількості 2270 шт., та розеток силових в кількості 1660 шт.)

Оплата за надані послуги проводилась TOB «БМС Сервіс» у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за жовтень 2010 року - лютий 2011 року.

В свою чергу, 10.10.2010 року укладено договір №1010101 (далі - договір) між ТОВ «Кросс-Мікро» - замовник та ТОВ «Компанія «Вайліс» - виконавець. Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується забезпечити надання послуг, визначених в Додатку №1. В п.2.1 договору зазначено, що даний договір є субпідрядним по відношенню до Договору №БМС10-КРОС01 від 01.10.2010 року. Згідно з п 3.1 договору предметом даного договору є надання послуг з монтажу структурованої кабельної системи (СКС) Міністерства праці та соціальної політики України в Житомирській області.

В Додатку № 1 до договору - Специфікації послуг, зокрема зазначено монтаж портів «UTP cat 5» в кількості 2270 шт. та розеток силових в кількості 1660 шт., а також монтажної шафи в кількості 1 шт.

Відповідно до п. 10.1 договору роботи проводились з використанням обладнання та матеріалів виконавця. Загальна вартість робіт визначена в п. 4.1 договору в сумі 539 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 89 900,00 грн. Монтажні роботи були виконані 29.11.2010 року, про що свідчить Акт виконаних робіт, послуг № 574.

На виконання умов даного договору ТОВ "Компанія "Вайліс" оформлено та надано контрагенту податкову накладну № 21111 від 29.11.2010 року на суму 539400 грн., в т.ч. ПДВ 89900 грн.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги від ТОВ "Компанія "Вайліс", у матеріалах справи наявні платіжні доручення на загальну суму 539 400 грн., а саме: № 629 від 28.01.11 на суму 95 000 грн.; № 616 від 11.01.11 на суму 197 000 грн.;№ 649 від 18.02.11 на суму 100 000 грн.; № 644 від 15.02.11 на суму 58 000 грн.; № 618 від 14.01.11 на суму 10 200 грн.; № 654 від 25.02.11 на суму 10 000 грн.; № 655 від 28.02.11 на суму 69 200 грн.

Отримані від TOB «Компанія «Вайліс» послуги (роботи) були використані позивачем в рамках договору № БМС10-КРОС01 від 01.10.2010 року, укладеного з TOB «БМС Сервіс».

Суд, визначаючись щодо позовних вимог, виходив з наступного.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» законодавець обумовив, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суд відзначає, що наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Вайліс» (договір, податкова накладна, платіжні доручення, акти виконаних робіт) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ. На момент укладення та виконання спірних угод позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо необхідності складання акту виконаних робіт за формою №КБ-2в, затвердженою наказом Мірегіонбуду України №554 від 04.12.2009 року, оскільки Акт форми КБ-2в як первинний обліковий документ підлягає обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. При цьому, судом встановлено, що дані послуги з монтажу структурованої кабельної системи не є будівельними роботами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій, в межах господарської діяльності та наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачу сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту, через недекларування податкових зобов"язань контрагентами та їх незнаходженням за юридичною адресою, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність угод позивача з ТОВ Компанія «Вайліс» з посиланням на факт порушення та розслідування кримінальних справ щодо фіктивної діяльності вказаних підприємств, виходячи з наступного.

В ході перевірки було використано акт від 13.02.2012 № 282/23-1/36445186 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог додаткового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 по 31.12.2011, отриманого Вінницького ОДПІ від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС. За результатами перевірки ТОВ «Компанія Вайліс», не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» було зареєстровано платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.06.2009 року, 31.03.2011 року дане свідоцтво анульоване, у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням.

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на постанову про порушення кримінальної справи від 19.012012р. за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у т.ч. ТОВ "Компанія "Вайліс" за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, протокол допиту свідка ОСОБА_6

Надаючи юридичну оцінку вказаним доказам, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з положеннями статті 74 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, докази, зібрані по кримінальній справі, підлягають оцінці судом нарівні з іншими доказами, і преюдиційне значення для суду, що розглядає адміністративну справу, має лише вирок, що набрав законної сили.

Незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано доказів, які переконливо свідчили би про фіктивний характер діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс», у тому числі по взаємовідносинах з позивачем; не надано доказів того, що умислом позивача охоплювався фіктивний характер діяльності вказаних контрагентів і його дії по укладанню та виконанню угод з цими контрагентами були направлені на ухилення від сплати податків; також не надано доказів щодо результатів розслідування кримінальних справ, на постанови про порушення яких посилається відповідач.

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про те, правочин поставки товарів укладений з контрагентом не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, посилання відповідача стосовно того, що правочин з зазначеним контрагентом є нікчемним не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження ТОВ «Кросс-Мікро» податку на додану вартість в сумі 89900 грн. за листопад 2010 року є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0000112310 від 30.01.2013 року про нарахування грошового зобов'язання підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові , особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ТОВ «Кросс-Мікро» судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 123,75 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністратвний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000112310 від 30.01.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крос-Мікро" (ідентифікаційний код 36604461) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 1123, 75 грн. (одна тисяча сто двадцять три грн. 75 коп.) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна