Постанова

від 20.06.2013 по справі 38/5005/11216/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 року Справа № 38/5005/11216/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складу колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 19.06.2013р.)

при секретарі: Євстигнеєвій Т.О.

Представники сторін:

учасники судового процесу в судове засідання не з»явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року у справі № 38/5005/11216/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

до приватного підприємства «РИМ-сервіс», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року у справі № 38/5005/11216/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська до приватного підприємства «РИМ-сервіс» м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було припинено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «РИМ-сервіс» м.Дніпропетровськ (а.с.21-22).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, ст.ст.1, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржило в апеляційному порядку - Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, посилається на неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. та направити справу на новий розгляд, з наступних підстав, зокрема:

- господарським судом неправомірно припинено провадження у справі про банкрутство, оскільки ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) встановлений вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, жодна з яких не відповідає підставі припинення у цій справі;

- господарським судом не обґрунтовано розглядалися грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, оскільки розмір вимог має значення при подання заяви за загальною процедурою, а відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для подання заяви про банкрутство підприємства є його відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи, що неявка всіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року (а.с.33) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами( ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

24.12.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 38/5005/11216/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про банкрутство приватного підприємства «РИМ-сервіс» м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості по сплаті фінансових санкцій в сумі 132,71 грн., застосованих до боржника за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками органом Пенсійного фонду згідно рішення Фонду № 3 від 06.01.2009р. (а.с.10), які підтверджені постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007 року по справі № А19/112-07 (а.с.5) та виконавчим листом, виданим на її виконання 17.07.2007р. по справі № А19/112-07 (а.с.6), а також довідкою-розрахунком станом на 13.12.2012р. (а.с.9).

Будь-які докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючи факт здійснення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа по справі № А19/112-07 відсутні в матеріалах справи, не надано ініціюючим кредитором судам обох інстанцій при розгляді справи.

17.01.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/11216/2012 було припинено провадження у справі про банкрутство ПП «РИМ-сервіс» м.Дніпропетровськ з посиланням на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.21-22). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред. ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін .

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

В якості доказів відсутності боржника за місцезнаходженням до заяви ініціюючого кредитора надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.01.2013р., згідно якої ПП «РИМ-сервіс» з 27.02.2003р. зареєстроване в м.Дніпропетровську, Амур-Нижньодніпровському районі, по вулиці Маршала Малиновського, будинок 6, квартира 120 (записи №№ 1-2 (а.с.17)). Слід зазначити, що довідка має лише 2 записи й згідно запису № 2 (датованого 10.01.2013р.) внесено інформацію про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи (а.с.17, на звороті). Отже, довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить відомостей про те, що боржник вісудтній за місцезнаходженням. Тобто, факт відсутності боржника за місцезнаходженням не є доведеним ініціюючим кредитором згідно зі ст.ст.33, 34 ГПК України.

Таким чином, доводи ініціюючого кредитора, що факт відсутності боржника за місцезнаходженням за вищевказаною адресою встановлений, не підтверджено належними доказами, а довідка не містить такого запису в розділі «статус відомостей про юридичну особу».

Натомість, ініціюючим кредитором не було надано доказів існування заборгованості боржника перед кредитором по внескам на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто, у справі відсутні докази наявності грошових вимог ініціюючого кредитора, а сума вимог ініціюючого кредитора лише складається із суми фінансових санкцій, що підтверджується довідкою (а.с.9).

Частиною 2 ст.4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інший підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров»ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідно до ч.10 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов`язкових платежах у встановленому законодавством порядку. Такими доказами є докази здійснення виконавчого провадження по справі № А19/112-07 (постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження та про закриття останнього).

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» також зазначено, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов`язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов`язання (абзац сьомий статті 1 Закону) - це зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України й що до складу грошових зобов`язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров»ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином, слід зауважити, що докази наявності та безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в обов`язковому порядку. Суд не має права порушити провадження у справі про банкрутство, а потім витребувати докази наявності та безспірності вимог у сторін або інших осіб, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство тягне певні правові наслідки, зокрема, введення мораторію.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те, що ініціюючий кредитор має грошові вимоги до боржника, які мають безспірний характер та підтверджують неплатоспроможність боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", а також те, що факт відсутності боржника за місцезнаходженням є доведеним.

Відповідно до п. 36 Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» у випадку, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону та п.1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника, про те, що першочерговою умовою при провадженні справи про банкрутство за ознаками ст..52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) є відсутність боржника за місцезнаходженням не приймаються, оскільки матеріалами даної справи відсутність боржника за місцезнаходженням не підтверджена належними доказами. Крім того, слід зазначити, що загальною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство є наявність грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, які мають безспірний характер.

Враховуючи викладене, господарським судом було зроблено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали правильний висновок щодо припинення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «РИМ-сервіс» м.Дніпропетровськ, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року по цій справі, відсутні, а доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеної правової оцінки матеріалів справи згідно з законом.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року у справі № 38/5005/11216/2012 - залишити без змін.

Справу повернути господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.06.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко