Ухвала

від 13.06.2013 по справі 802/1619/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1619/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сандул М.Л., законний представник

відповідача - Лудан І.А., Девда О.В., Чепіжак І.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства "Заготпромторг" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року споживче товариство «Заготпромторг» звернулось до суду з позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі податковий орган вказує, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, наявні докази, які надані відповідачем судом не розглянуто та відповідно не взято до уваги, а також не вірно надано трактування існуючим положенням податкового валютного та іншого законодавства, які стосуються обставин справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та доповненні, просили її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з мотивів викладених в запереченні до апеляційної скарги, та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Могилів-Подільської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку споживчого товариства "Заготпромторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. Результати якої відображенні в акті №779/2201/31726718 від 18.10.2012р.

Перевіркою встановлено порушення СТ "Заготпромторг":

1) п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", п.137.1 ст.137, п. 138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 49162,0 грн., в тому числі: занижено за 3 квартал 2010 року в сумі 5551,0 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 19418 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 33435 грн., за з квартал 2011 року в сумі 1819,0 грн., завищено за 2 квартал 2012 року в сумі 3647,0, завищено за 4 квартал 2011 року в сумі 7414, 0 грн.;

2) п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 15623 грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 6668 грн., за березень 2011 року в сумі 7373 грн. та за січень 2012 року в сумі 1582 грн.;

3) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження валютної виручки за експортовані товари та надходження валютної виручки з порушенням встановлених термінів.

Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині не проведення декларування простроченої дебіторської заборгованості за межами України станом на 01.10.2010р., 01.01.2011р., 01.04.2011р., 01.07.2011р., 01.10.2011р., 01.01.2012р. 01.04.2012р.

4) пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, ст. 168, п.51 ст.51, п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за січень-червень місяць 2012р. в сумі 98,04 грн., п.119.2 ст.119, п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України щодо не відображення інформації про виплачені доходи на користь платників податку за 2-й квартал 2012р.

5) п. 5. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункові операції за приймання від населення вторинної сировини, а саме макулатури здійснювались без використання книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункових книжок (РК).

На порушення п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не забезпечено виконання щоденного друку 136 фіскальних звітних чеків на реєстраторі розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000402308 від 01.11.2012р., за порушення п.5, п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та згідно з ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано фінансові (штрафні) санкції у сумі 46580,00 грн.;

- №0252372201 від 01.11.2012р. за порушення Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, згідно з пп.2.7 п.2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ №49 від 08.02.2000р. нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 1190,00 грн.;

- №0252362201 від 01.11.2012р. за порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, згідно ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 128635,77 грн.;

- №0252352201 від 01.11.2012р. за порушення п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 16019,50 грн.;

- №0252342201 від 01.11.2012р. за порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", п.137.1 ст.137, п. 138.2, п.138.8 ст.138 ПК України згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 55405 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до органів державної податкової служби зі скаргами в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС у Вінницькій області №17/0/1100-13/10-02-11 від 04.01.2013 р. скаргу СТ "Загопромторг" задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської ОДПІ №0252342201 від 01.11.2012р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22166 грн. (17773 грн. - основний платіж і 4433 грн. - штрафна санкція), а в іншій частині рішення №0252342201 від 01.11.2012р. залишено без змін.

Могилів-Подільською ОДПІ направлено СТ "Загопромторг" податкове повідомлення-рішення №0252342201 від 31.01.2013р. по податку на прибуток підприємств у сумі 33239 грн.

Рішенням ДПС України №4310/6/10-2415 від 21.03.2013р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської ОДПІ від 01.11.2012р. №0000402308, №0252362201, №0252372201, №0252352201, №0252342201 з урахуванням рішення ДПС у Вінницькій області від 04.01.2013р. №17/0/1100-13/10-02-11.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків викладених в акті перевірки та недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд першої інстанції позов задоволив та скасував податкові повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, Могилів-Подільською ОДПІ, на підставі акта перевірки №779/2201/31726718 від 18.10.2012 року, прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення №0252342201 від 31.01.2013 року, №0252372201 від 01.11.2012 року, №0252362201 від 01.11.2012 року, №0252352201 від 01.11.2012 року та №0000402308 від 01.11.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням №0252362201 від 01.11.2012 р. позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 128635,77 грн., а податковим повідомленням-рішенням №0252342201 від 31.01.2013 р., збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 33239 грн., з яких 31429 грн. за основним платежем та 1810 за штрафними фінансовими санкціями.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині не надходження валютної виручки за експортовані товари та надходження валютної виручки з порушенням встановлених законом термінів (180 днів) по окремим зовнішньоекономічним контрактам. Крім того, встановлено, що на порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" не включено до складу валових доходів суми отриманої попередньої оплати відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених з СПД-неризедентами в 4 кварталі 2010 року в сумі 28945 грн. та в 1 кварталі 2011 року в сумі 129055 грн. В ході перевірки, досліджено вищеописані документи та встановлено наявність у "Загопромторг" кредиторської заборгованості по окремим зовнішньоекономічним контрактам щодо експорту продукції яка виникла в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто в межах перевіряємого періоду та залишилась не закритою станом на кінець перевіряємого періоду.

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" регулюються основні правові та організаційні засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності в України. Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, а зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136.

01.09.2009 р. між СТ "Загопромторг" (продавець) укладено контракт №55 з SC "Magitrans" SRL (Республіка Молдова) (покупець) про купівлю продаж товару (том 1 ас.с.139-141). Згідно з додатковою угодою №1 від 15.09.2009 р. до договору №55 від 01.09.2009 р. покупець і продавець погодились, що оплату за відвантажений товар по договору може проводити фірма Gutu Vladimir (Республіка Молдова) (том 1 а.с.142). Згідно з договором переведення боргу від 20.09.2010 р. до контракту №55 від 01.09.2009 р. боржник (SC "Magitrans" SRL) перевів новому боржнику (Gutu Vladimir) свої грошові зобов'язання (том 1 а.с.145-146).

01.11.2009 р. СТ "Загопромторг" укладено контракт з SRL "Santelana" (Республіка Молдова) №56 (том 1 а.с.129-131), відповідно до якого продавець (СТ "Загопромторг") зобов'язується продати лісоматеріали (товар), а покупець (SRL "Santelana") зобов'язується прийняти і оплатити товар в кількості і строки установлені контрактом.

08.06.2010 р. SRL "Santelana" та СТ "Загопромторг" уклали додаткову угоду №1 до договору №56 від 01.11.2009р., за якою покупець і продавець погодились, що оплату за відвантажений товар по договору може проводити фірма S.C. "Magitrans" SRL (Республіка Молдова) (том 1 а.с.132), а відповідно до договору переведення боргу від 01.11.2009р. до контракту №56 від 01.11.2009р. боржник (SRL "Santelana") перевів новому боржнику (S.C. "Magitrans" SRL) свої грошові зобов'язання. (том 1 а.с.134-135).

На підставі контракту №59 від 01.12.2010р. укладеного між СП "Загопромторг" (продавець) та "POLARISTRANS GRUP" SRL (покупець), 17.12.2010р. укладено додаткову угоду №1, за якою покупець і продавець погодились, що оплату за відвантажений товар по договору можуть проводити фірми SRL " Caruscom" (Республіка Молдова), ООО "Лептаря" (Республіка Молдова). За договором переведення боргу від 21.04.2011р. до контракту №59 від 01.12.2010 р. боржник ("POLARISTRANS GRUP" SRL ) перевів новому боржнику (SRL "Caruscom") свої грошові зобов'язання (том 1 а.с.159-160), та відповідно до договору переведення боргу від 02.06.2011р. до контракту №59 від 01.12.2010р. боржник ("POLARISTRANS GRUP" SRL ) перевів новому боржнику ( ООО "Лептаря") свої грошові зобов'язання (том 1 а.с.162-163).

Відповідно до контракту №31 від 01.10.2010р. укладеного між СП "Загопромторг" (продавець) та "VALVIT GRUP" SRL (покупець), 01.12.2011р. укладено додаткову угоду №1, за якою покупець і продавець погодились, що оплату за відвантажений товар по договору може проводити фірма SRL "Santelana" (Республіка Молдова). За договором переведення боргу від 01.02.2011р. до контракту №31 від 01.10.2010р. боржник ( "VALVIT GRUP" SRL) перевів новому боржнику ( SRL "Santelana") свої грошові зобов'язання (том 1 а.с.169-170).

Згідно з контрактом №6 від 01.02.2011р. укладеного між СП "Загопромторг" (продавець) та SRL "Santelana" (покупець), 08.02.2011р. укладено додаткову угоду №1, за якою покупець і продавець погодились, що оплату за відвантажений товар по договору можуть проводити фірми Gutu Vladimir (Республіка Молдова), SRL "СARUSCOM" (Республіка Молдова). За договорами переведення боргу від 08.02.2011р., 21.04.2011р. до контракту №6 від 01.02.2011р. боржник ( SRL "Santelana") перевів новим боржникам (Gutu Vladimir, SRL "СARUSCOM" ) свої грошові зобов'язання (том 1 а.с.181-185).

В акті перевірки податковий орган вказав, що позивачем порушено норми ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме виручка резидентів у іноземній валюті не зарахована на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується апеляційний суд, що під час перевірки перевіряючими не було взято до уваги договори про переведення боргу, внаслідок чого зроблено висновок про ненадходження валютної виручки до позивача у встановлені законом терміни.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного Кодексу України).

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди -обома.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, не містить прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Крім того, відповідно до п.п. 3.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 p. N 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631 (далі - Інструкція), у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Відповідно до актів звірок взаєморозрахунків, згідно з договорами поставок №55 від 01.09.2009 року, №56 від 01.11.2009 року, № 59 від 01.12.2010 року, №31 від 01.10.2010 року, №6 від01.02.2011 року та довідки Вінницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2012 р., всі кошти за вказаними договорами сплачено та перераховано на рахунки резидента в межах строку встановленого законом.

В силу п.5.9 Інструкції банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

За таких обставин, СП "Загопромторг" в повній мірі дотримано строки зарахування виручки на рахунки резидента, відтак, податкове повідомлення-рішення №0252362201 від 01.11.2012р. є неправомірним, прийнятим всупереч законодавства України та підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0252342201 від 31.01.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 33239 грн. за порушення позивачем пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до складу валових доходів суму, отриману від нерезидентів попередньої оплати від "NARZAN " S.A, G.T. GUTU VLADIMIR, SRL "Santelana". Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки податкового органу помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що кошти за контрактами №40 від 01.10.2010р. "NARZAN " S.A, №30 від 01.09.2010р. GUTU VLADIMIR, №7 від 10.02.2011р. SRL "Santelana", №1 від 04.01.2011р."NARZAN " S.A не є попередньою оплатою, оскільки суми оплати від зазначених нерезидентів відповідно до додаткових угод та договорів про переведення боргу були спрямовані на погашення заборгованості по контрактам, та не можуть бути розцінені як окремі валові доходи товариства позивача.

В матеріалах справи наявні листи позивача до КБ "Приватбанк" про зарахування валютної виручки за експортовані товари СТ "Загопромторг" від перерахованих нерезидентів.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0252342201 від 31.01.2013р.

01.11.2012 р. за порушення Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0252372201, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 1190,00 грн.

В акті перевірки податковий орган вказав, що СТ "Загопромторг" не декларувало суми прострочених дебіторських заборгованостей за межами України за експортовані на адресу нерезидентів товари.

В силу статті 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно з актами звірок взаєморозрахунків та довідкою Вінницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" №09.7.0.0/121009260810 від 09.10.2012р., у СТ "Загопромторг" відсутня прострочена дебіторська заборгованість за межами України, оскільки кошти отримано позивачем від нерезидентів на територію України в межах строків визначених законом, відтак підстави для їх декларування не виникало, а тому нарахування пені податковим органом вчинено неправомірно.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0252372201 від 01.11.2012 року.

Податкове повідомлення-рішення №0000402308 від 01.11.2012 р., винесеного за порушення п.5, п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 46580,00 грн.

В акті перевірки податковим органом вказано, що позивачем порушено порядок проведення розрахунків в готівковій формі через РРО MINI-500.02ME, фіскальний номер 0212001085, що використовується в бухгалтерії позивача та знаходиться за адресою м. Могилів-Подільський, вул. Ринкова, 56/1, а саме за період з 18.11.2011р. по 30.06.2012р. СТ "Загопромторг" не забезпечено виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків на реєстраторі розрахункових операцій в кількості 136 шт., а саме не роздруковані фіскальні чеки за робочі дні (згідно з табелем обліку робочого часу).

Крім того, вказано, що в порушення п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в перевіряємому періоді СТ "Загопромторг" розрахункові операції за приймання від населення вторинної сировини, а саме макулатури, в приймальному пункті (вул. Котовського, 14, м. Могилів-Подільський) здійснювались без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок.

Відповідно до п.5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Як встановлено матеріалами, справи розпорядженням голови правління СТ "Загопромторг" №1 від 18.11.2011р. реєстратор розрахункових операцій MINI-500.02ME з 18.11.2011р. закріплено за головним бухгалтером Бескубською Г.Т. та зобов'язано зважаючи на те, що готівкові розрахунки матимуть нерегулярний та несистематичний характер, а місцем знаходження РРО є бухгалтерія СТ, зміну роботи РРО розпочинати лише у день здійснення готівкових операцій. В період коли готівкові розрахунки не проводяться зміну роботи РРО Бескубській Т.Г. не розпочинати та РРО не вмикати (т. 1 а.с.127).

Розпорядженням голови правління СТ "Загопромторг" №8/12 від 31.01.2012р. встановлено, що у зв'язку з відсутністю виробничої необхідності щодо проведення розрахунків в готівковій формі через реєстратор розрахункових операцій MINI-500.02ME, з бухгалтера Бескубської Т.Г. знято обов'язки щодо обліку та реєстрації розрахункових операцій за їх відсутності. Операції з використання РРО в разі виробничої необхідності виконувати лише після видачі відповідного розпорядження та закріплення відповідного працівника (т. 1 ас.126).

Таким чином, реєстратор розрахункових операцій MINI-500.02ME, знаходився в кабінеті бухгалтера Бескубської Т.Г., доступ до якого іншим особам заборонено, внаслідок чого, у вихідні дні та дні відпуски Бескубської Т.Г. РРО не вмикався та розрахунки із його застосуванням цього не проводились, а з 01.02.2012 р. даний РРО взагалі не використовувався.

З аналізу п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", випливає, що друкування фіскального звітного чека повинно здійснюватись щоденно лише за ті дні, коли здійснювались розрахункові операції з використанням цього РРО, оскільки не конкретизовано, чи необхідно роздруковувати фіскальні звітні чеки за ті дні, коли розрахунки із застосуванням РРО не проводились.

Пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року № 107/5298, передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 вказаного Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків мають реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Таки чином податкове повідомлення-рішення №0000402308 є протиправним в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 46240 грн. тому, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що вказані у акті перевірки дні, коли не були роздруковані Z-звіти на реєстраторі розрахункових операцій, на даних РРО товариства не було зареєстровано жодної розрахункової операції. Крім того, вказаний реєстратор взагалі не вмикався. Таким чином, виходячи зі змісту положень щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою КМ України №199 від 18.02.2002 року, зміна роботи РРО не розпочалася, та оскільки Z-звіт передбачає перенесення інформації щодо здійснених розрахункових операцій за робочу зміну, крім того з 01.02.2012р. вказаний РРО взагалі не вмикався за відсутності відповідальної уповноваженої особи згідно наданих в судовому засіданні табелів обліку робочого часу (том 2 а.с.91-98).

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000402308 від 01.11.2012 року застосовано санкції 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за не роздрукування фіскальних звітних чеків за робочі дні у кількості 136 шт.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що у разі невиконання щоденного фіскального звітного чеку на реєстраторі розрахункових операцій до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий не роздрукований чек (136*20=136*340=46240 грн.).

Щодо вказаних доводів апелянта суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.04. 2013 року у справі №21-89а13.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402308 від 01.11.2012 року, оскільки відповідачем під час його прийняття порушено вимоги податкового законодавства.

Податковим органом 01.11.2012 року, за порушення СТ «Заготпромторг» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.1, п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0252352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16019,50 грн., з яких 15623 грн. за основним платежем та 396, 5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки зазначено, що СТ "Загопромторг" неправомірно віднесено до податкового кредиту вартість придбаних у ТОВ "Імпульс плюс 2010" товарів на суму 1582 грн., у зв'язку з тим, що актом зустрічної звірки ДПІ у Дзержинському районі встановлено відсутність в даного суб'єкта господарювання факту реального вчинення господарських операцій за вересень-серпень 2011 року. Крім того, на думку перевіряючих, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ДП "Райкоопзаготпромторг" в січні 2011 року суму ПДВ 937 грн., оскільки відсутній договір купівлі-продажу, а також документи, що засвідчували б транспортування товару. А також відповідно до наявних в Могилів-подільській ОДПІ баз даних в вищевказаному періоді ДП "Райкоопзаготпромторг" операцію з реалізації товарів "макулатури" на СТ "Загопромторг" не відображено в складі податкових зобов'язань.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було сформовано податок на додану вартість на підставі господарських відносин здійснених між позивачем (покупець) та: ДП "Райкоопзаготпромторг" було укладено договір №1/11 від 06.01.2011р. про купівлю макулатури; ТОВ "Імпульс-плюс 2010" було укладено договір №8 від 20.09.2011р. про купівлю товарів промислового призначення (т. 1 а.с. 200) ; ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" було укладено договір №10-ЗЧ/10 від 01.09.2010 р. про продаж вживаних запчастин до обладнання для виготовлення паперу та картону (т. 1 а.с. 206); «PAPIRCART & CO» (Молдова) укладено контракт від 01.09.2010 року про купівлю вживаних запчастин до обладнання для виготовлення паперу та картону (т. 1 а.с. 209).

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами позивачем надано податкові накладні, накладні, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактур, ВМД, акт звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с.190-218), а також платіжні доручення №53 від 0202.2011р. та №380 від 20.09.2011р. (том 2 а.с.63-64).

Таким чином позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Крім того, податковий орган в акті перевірки та апеляційній скарзі посилається на недобросовісність як платника податків ТОВ «Імпульс плюс 2010» та акт перевірки №401/2204/37363648 від 18.05.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпульс плюс 2010», з цього приводу суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Крім того, відповідач на вище наведені факти посилається лише в акті перевірки, та не підтверджує вказані доводи ніякими доказами.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами.

В акті перевірки також встановлено, що позивачем в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" при реалізації на території України попередньо імпортованого товару (вал пресований покритий гумою бувший у використанні), занижено базу оподаткування по ПДВ шляхом реалізації даного товару за договірною ціною нижчою за "звичайну ціну" на даний вид товару, в результаті чого товариством занижено в жовтні 2010 року ПДВ на суму 13104 грн.

Так, у перевіреному періоді позивачем було придбано у "PAPIRCART&CO" (Молдова) вал пресовий, покритий гумою, бувший у використанні, вартістю 23729,7 грн. При цьому митна вартість даного товару визначена у розмірі 103637,09 грн., а сума ввізного мита 5181,5 грн. Сума ПДВ, що була включена товариством до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року склала 21763,79 грн.

В подальшому вказаний товар реалізовано ВАТ " Луцький картонно-руберойдовий комбінат " за договірною вартістю 43300 грн., сума ПДВ 8660 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що для імпортованих товарів звичайною ціною являється її митна вартість.

Згідно з пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як вірно зазначено судом першої інстанції перевіряючими не враховано, що предметом операції є вал пресовий, покритий гумою, який був у використанні. Для того щоб зробити висновки про те, що договірна ціна менша за звичайну, необхідно встановити рівень зносу запчастини та звичайну ціну на ринку України на аналогічно зношений вал пресовий покритий гумою.

Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством. Митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України.

Митна вартість - це розрахована за спеціальними правилами вартість товару у момент перетину митного кордону України, а звичайна ціна відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначається для встановлення та обґрунтування можливої ціни продажу товарів у конкретних умовах здійснення господарської діяльності і правила її визначення передбачені п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а не Митним кодексом України. Митна вартість не може застосовуватись в даному випадку як звичайна ціна, її можна вважати звичайною ціною імпортного товару лише у період його розмитнення і лише для нарахування податків під час розмитнення. Під час продажу імпортного товару на території України звичайну ціну приймають на рівні, визначеному п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і митна вартість в цьому випадку не має жодного значення. Продаж імпортних товарів на території України здійснюється в умовах, які не є співставними з умовами, за яких формується митна вартість. А відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" співставність є основним критерієм визначення звичайної ціни.

Тому податковим органом безпідставно зроблено висновок щодо заниження позивачем в жовтні 2010 року ПДВ на суму 13104 грн.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення №0252352201 від 01.11.2012 р.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджена під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 червня 2013 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.