Ухвала

від 20.06.2013 по справі 5004/2332/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" червня 2013 р. Справа № 5004/2332/11

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін,

від скаржника: Собковський С.М. - представник (дов. № 17/7 від 17.01.2013 р.)

від стягувача: н/з

від ДВС: Коритнюк Р.О. - представник (дов. № 230413).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції,

по справі № 5004/2332/11

за позовом: приватного підприємства "Фасад"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр"

про стягнення 448 413,77 грн.

Суть скарги: товариство з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" направило до суду скаргу на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та просить визнати протиправними дії першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції і зняти арешт з поточного рахунку № 26045000176776 ТОВ "Експоцентр" розміщеного в ПАТ "Ерсте Банк".

Ухвалою суду від 10.06.2013 р. скаргу було призначено до розгляду.

20.06.2013 р. представник скаржника подану скаргу підтримав.

Представник державної виконавчої служби в судовому засіданні подав перелік рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр".

Представник приватного підприємства "Фасад" в судове засідання не з'явився. Ухвала суду повернулася з відміткою пошти: "За зазначеною адресою відсутня".

Представники сторін проти розгляду скарги за відсутністю представника ПП "Фасад" не заперечили. Оскільки, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2 ст. 121 2 ГПК України) скаргу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Варто зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 р., № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду скарги в судовому засіданні за відсутністю представника ПП "Фасад".

Розглянувши матеріали скарги, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" направило до суду скаргу на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Скаргу мотивує тим, що постановою про арешт коштів боржника від 07.02.2013 р. Першим відділом ДВС Луцького МУЮ накладено арешт на кошти ТОВ "Експоцентр" на виконання наказу господарського суду Волинської області № 5004/2332/11-1 від 17.12.2012 р.

Зазначає, що при виплаті працівнику коштів за лікарняним листком з'ясувалось, що арешт накладено і на кошти розміщені на поточному рахунку № 26045000176776 в сумі 5 769,00 грн. Даний рахунок відкрито зі спеціальним режимом використання суб'єктів господарювання в рамках ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Посилаючись на приписи вищевказаного закону, заявник вказує, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Беручи до уваги викладене, заявник просить визнати протиправними дії першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та зняти арешт з поточного рахунку № 26045000176776 ТОВ "Експоцентр" розміщеного в ПАТ "Ерсте Банк".

Заслухавши пояснення представника скаржника, представника ДВС та розглянувши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Зазначена норма закону кореспондується з вимогами ст.115 ГПК України, відповідно до якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою № ВП 36374602 від 07.02.2013 р. було накладено арешт на підставі наказу господарського суду Волинської області на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр". Серед рахунків знаходиться і рахунок № 26045000176776 (а.с. 141).

Як вбачається із довідки банку, виданої заявнику, рахунок № 26045000176776 відкритий із спеціальним режимом використання в рамках закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (а.с. 142).

Відповідно до ст. 21 ЗУ " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок , не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Статтею 121 2 ГПК України, передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Згідно п. 9.13 даного роз'яснення за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки, виконавчою службою не представлено жодних доказів в спростування доводів скаржника, суд вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 86, 121 2 ГПК України, Керуючись ЗУ "Про виконавче провадження", Роз'ясненням Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9, господарський суд, -

ухвалив:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експоцентр" на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції задовольнити.

2. Визнати протиправними дії першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

3. Зняти арешт з поточного рахунку № 26045000176776 ТОВ "Експоцентр" розміщеного в ПАТ "Ерсте Банк".

Суддя І. О. Гарбар