Рішення

від 14.06.2013 по справі 911/616/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2013 р. Справа № 911/616/13-г

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лутак Т.В., суддів Саванчук С.О., Лилака Т.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

2) Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації

за участю представників:

від прокуратури: від позивача:Пашин С.О. Жарий О.К. від відповідача 1: від відповідача 2:Брагіна Н.О., Журавльов О.С. не з'явилися

суть спору:

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради»; визнання недійсним, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» та Бориспільською міською радою, договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 7, 4756 га, ВАС № 161514 від 28.11.2002 р., зареєстрованого за № 3437 та скасування його державної реєстрації; визнання недійсним державного акту на право власності Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на земельну ділянку серії КВ № 105710 від 21.08.2003 р. з кадастровим номером 3210500000:03:004:0001, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4 та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що продаж земельної ділянки Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» здійснено, без обговорення вказаного питання на пленарному засіданні ради, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, якому Бориспільська міська рада не делегувала повноважень щодо погодження продажу земельних ділянок. Крім того, рішення про продаж земельної ділянки іноземній юридичній особі, всупереч нормам Земельного кодексу України, не погоджено з Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.03.2013 р.

14.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли лист № 04/91 від 13.03.2013 р. (вх. № 4506 від 14.03.2013 р.) та супровідний лист № 04/92 від 13.03.2013 р. (вх. № 4507 від 14.03.2013 р.), до якого приєднанні витребувані судом документи.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву № 04/93 від 13.03.2013 р. (вх. № 4580 від 14.03.2013 р.), у якому останній повністю заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 04.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників позивача та відповідача 2 і невиконанням прокуратурою, позивачем та відповідачем 2 вимог суду.

15.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшов лист № 1410вих.-13 від 12.03.2013 р. (вх. № 4671 від 15.03.2013 р.), до якого додано документи по справі.

До господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі № 1901вих.-13 від 04.04.2013 р. (вх. № 8896 від 04.04.2013 р.) та лист б/н б/д (вх. № 8898 від 04.04.2013 р.), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2013 р., за клопотанням представника прокуратури, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/616/13-г на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 25.04.2013 р. та зобов'язано прокуратуру, позивача та відповідача 2 надати певні документи для залучення до матеріалів справи.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення по справі № 04/167 від 24.04.2013 р. (вх. № 10456 від 24.04.2013 р.).

25.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання № 04/168 від 24.04.2013 р. (вх. № 10468 від 25.04.2013 р.) про припинення провадження у справі № 911/616/13-г в частині визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 22.10.2002 р. № 766.

Розгляд вищезазначеного клопотання судом відкладено на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 25.04.2013 р. представник позивача надав суду документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 911/616/13-г.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 26.04.2013 р. призначено колегію суддів з розгляду справи № 911/616/13-г у складі: головуючий суддя Лутак Т.В., судді Саванчук С.О., Лилак Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2013 р. справу № 911/616/13-г прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Лутак Т.В., судді Саванчук С.О., Лилак Т.Д. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.06.2013 р.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання № 04/252 від 12.06.2013 р. (вх. № 13321 від 13.06.2013 р.), у якому останній просить суд припинити провадження у справі № 911/616/13-г за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради в частині вимог: про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради»; визнання недійсним державного акту на право власності Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на земельну ділянку серії КВ № 105710 від 21.08.2003 р. з кадастровим номером 3210500000:03:004:0001, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4 та скасування його державної реєстрації.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що предметом позову є визначення компетенції суб'єктів владних повноважень щодо розпорядження землями, які були передані у власність Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», а тому такий спір носить публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши у судовому засіданні вищезазначене клопотання, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Бориспільська міська рада та Виконавчий комітет Бориспільської міської ради у даній справі виступають як суб'єкти цивільних правовідносин і мають такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала у власності територіальної громади, вони мають рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вступають у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі Бориспільська міська рада та Виконавчий комітет Бориспільської міської ради є рівноправними суб'єктами земельних відносин, дії яких спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею і не є суб'єктами владних повноважень по відношенню до іншого учасника спірних відносин - Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», оскільки відсутня підпорядкованість яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

При цьому, у даній справі предметом позовних вимог є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, і такий спір не може бути розглянутий за правилами встановленими Кодексу адміністративного судочинства України.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України, що викладена у постанові судової палати в адміністративних справах від 27.04.2010 р. № 21-2328во09 та зазначається в листі Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р. № 05-05/357.

Крім того, відповідно до 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача 1 про припинення провадження у даній справі та відсутність підстав для його задоволення.

13.06.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшла заява № 04/253 від 13.06.2013 р. (вх. № 13322 від 13.06.2013 р.) про застосування позовної давності.

У судовому засіданні 14.06.2013 р. представник відповідача 1 надав суду документи по справі та клопотання вих. № 04/193 про залишення без розгляду клопотання № 04/168 від 24.04.2013 р.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його та залишити без розгляду клопотання № 04/168 від 24.04.2013 р. (вх. № 10468 від 25.04.2013 р.) про припинення провадження у справі № 911/616/13-г в частині визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 22.10.2002 р. № 766.

Присутні у судовому засіданні представники прокуратури та позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача 2 у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача 2 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.06.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.10.2002 р. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення № 766 «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради», згідно якого виконком міської ради вирішив: погодити продаж земельної ділянки підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, площею 7, 4756 га для виробничих потреб на суму 1 248 425, 20 грн. без урахування ПДВ згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розробленої приватним підприємством «Регіон»; уповноважити міського голову оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки згідно Указу Президента України від 19.01.1999 р. № 32/99; дозволити виготовити Державний акт на право власності на землю після сплати коштів.

Відповідно до листка погодження виконавчого комітету Бориспільської міської ради до проекту рішення «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради» проект даного рішення вніс начальник Бориспільського міського відділу земельних ресурсів та погодили заступник міського голови, завідувач юридичного відділу і голова Депутатської комісії з питань суміжного землекористування.

На підставі та на виконання вищезазначеного рішення, 28.11.2002 р. між Бориспільською міською радою (позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого позивач продав, відповідач 1 купив земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м. Бориспіль, Київської обл., вул. Північна, 4, загальною площею 7, 4756 га, згідно плану земельної ділянки, що доданий до даного договору. Зазначена земельна ділянка продається під існуючою «Базою реалізації продуктів нафтопереробки».

Даний договір посвідчено державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 3437.

У 2002 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 р. Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» було виготовлено технічну документацію зі складання Державного акту на право власності на землю під існуючою базою реалізації продуктів нафтопереробки в м. Борисполі Київської області та 21.08.2003 р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 9105710, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4.

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області, посилаючись на ст.ст. 12, 82, 127, 129 Земельного кодексу України, ст. 63 Господарського кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стверджує, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради», договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 р. та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 9105710 від 21.08.2003 р. є незаконними, оскільки продаж земельної ділянки Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» здійснено, без обговорення вказаного питання на пленарному засіданні ради, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, якому Бориспільська міська рада не делегувала повноважень щодо погодження продажу земельних ділянок, а також без отримання погодження Кабінету Міністрів України, яке потребується у разі продажу земельної ділянки іноземній юридичній особі - Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджує наступне: до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель; рішення міської ради або уповноваженого нею органу є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення; відповідно до статуту Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» та положень законодавства України відповідач 1 не є іноземною юридичною особою; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 р. не порушує інтересів держави, оскільки спірна земельна ділянка не знаходилася у власності держави; строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог станом на момент звернення прокурора з позовом до суду сплив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При розгляді даної справи суд, у відповідності до ст. 58 Конституції України, застосовує законодавство, яке існувало на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 129 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради. До клопотання додається договір оренди землі, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків є підприємством з іноземними інвестиціями.

Статтями 16, 17 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності. Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що іноземна юридична особа - це підприємство, що створено за законодавством іншим, ніж законодавство України, і знаходиться за межами України.

На відміну від іноземної юридичної особи, підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Відповідно до ст. 129 Земельного кодексу України погодження Кабінету Міністрів України потребується у разі продажу земельної ділянки саме іноземній юридичній особі.

Як вбачається зі Статуту Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (в редакції від 2000 року) на момент прийняття оспорюваного рішення про продаж земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» було створено за законодавством України, є юридичною особою за законодавством України та єдиним його учасником була Компанія «ЛУК-Синтез Ойл Лімітед» (Британські Віргінські Острови), частка якої становила 100% статутного фонду (капіталу) підприємства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на момент прийняття оспорюваного рішення було підприємством з іноземними інвестиціями, а не іноземною юридичною особою, а тому ст. 129 Земельного кодексу України, на яку посилається прокурор в обґрунтування позову, не може застосовуватися до спірних правовідносин, так як вона встановлює порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності саме іноземним юридичним особам.

Щодо твердження прокурора про те, що оспорюване рішення є незаконним, оскільки продаж земельної ділянки Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» здійснено, без обговорення вказаного питання на пленарному засіданні ради, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, якому Бориспільська міська рада не делегувала повноважень щодо погодження продажу земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 11 Закону (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 24 Закону (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону).

Згідно з ст. 33 Закону (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Бориспіль - місто обласного підпорядкування, а тому до даних правовідносин застосовується ст. 43 Закону, відповідно до якої (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 51 Закону (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Статтею 59 Закону (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Статтею 128 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Пунктом 4 Указу Президента України від 19.01.1999 р. № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (що був чинний на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є щодо земель комунальної власності - сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи.

Згідно п. 9 вказаного вище Указу рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 1 п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Як встановлено судом, 18.04.2002 р. Бориспільською міською радою було прийнято рішення № 12.С.1.XXIV «Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища», яким, враховуючи необхідність оперативного вирішення невідкладних питань земельного устрою міста, керуючись ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бориспільська міська рада вирішила: делегувати повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконкому Бориспільської міської ради; виконавчому комітету Бориспільської міської ради вилучення, викуп, а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальної громади проводити після попереднього погодження профільними комісіями.

На підставі зазначеного рішення 22.10.2002 р. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення № 766 «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради».

Відповідно до листка погодження виконавчого комітету Бориспільської міської ради до проекту рішення «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради» проект даного рішення вніс начальник Бориспільського міського відділу земельних ресурсів та погодили заступник міського голови, завідувач юридичного відділу і голова Депутатської комісії з питань суміжного землекористування.

12.08.2003 р. Бориспільською міською радою було прийнято рішення № 58.С.VI.XXIV «Про протест міжрайонної прокуратури на рішення міської ради «Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища» № 12.С.1.XXIV від 18.04.2002 р.», яким Бориспільська міська рада вирішила призупинити дію рішення «Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища» № 12.С.1.XXIV від 18.04.2002 р., рішення про делегування повноважень виконкому Бориспільської міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища викласти у слідуючій редакції: « 1. Делегувати повноваження міської ради виконавчому комітету міської ради у галузі регулювання земельних відносин, що визначені: 1.1. пунктом «б» статті 12 Земельного кодексу України в частині передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб; 1.2. пунктом «в» статті 12 Земельного кодексу України крім повноважень щодо надання земельних ділянок під розміщення та обслуговування автозаправочних станцій, автостоянок, ринків та розміщення нових підприємств; 1.3. пунктом «д-к» статті 12 Земельного кодексу України; 1.4. пунктом 5 статті 123 Земельного кодексу України».

В подальшому, 22.04.2004 р. Бориспільською міською радою було прийнято рішення № 155-XII-XXIV «Про відміну рішень міської ради від 18.04.2002 р. № 12 та від 12.08.2003 р. № 158 «Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища», яким, Бориспільська міська рада, розглянувши пропозицію виконавчого комітету міської ради про відміну рішень міської ради від 18.04.2002 р. № 12 та від 12.08.2003 р. № 58 «Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища» та враховуючи неодноразові протести міжрайпрокуратури по даному питанню, керуючись ст. 26 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила затвердити рішення виконавчого комітету, що стосується земельних відносин, які були прийняті на основі рішень міської ради від 18.04.2002 р. № 12 та від 12.08.2003 р. № 58 ; відмінити рішення міської ради від 18.04.2002 р. № 12 та від 12.08.2003 р. № 58.

Згідно з ст. 62 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Аналогічні положення містяться у ст. 241 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що виконавчий комітет Бориспільської міської ради на час прийняття оспорюваного рішення був наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про продаж земельних ділянок комунальної власності та те, що оспорюване рішення в подальшому було затверджене на пленарному засіданні сесії Бориспільської міської ради, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради» відповідає вимогам законодавства та прийняте в межах компетенції визначеної законом, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним. Крім того, з вищевикладеного не вбачається жодного порушення у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - Бориспільської міської ради.

Разом з цим, при з'ясуванні зазначених обставин, слід враховувати те, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані (пункт 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35).

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Як вже зазначалося, на підставі та на виконання оспорюваного рішення, 28.11.2002 р. між Бориспільською міською радою (позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (відповідач 1) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого позивач продав, відповідач 1 купив земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м. Бориспіль, Київської обл., вул. Північна, 4, загальною площею 7, 4756 га, згідно плану земельної ділянки, що доданий до даного договору.

Відтак, вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 р. свідчить про наявність між сторонами у справі відповідних правовідносин, що виникли на підставі оспорюваного рішення, які пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради» за своєю суттю є ненормативним актом одноразового застосування, яке вичерпує свою дію фактом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 р.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради» з підстав заявлених прокурором є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» та Бориспільською міською радою, договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 7, 4756 га, ВАС № 161514 від 28.11.2002 р., зареєстрованого за № 3437 та скасування його державної реєстрації і визнання недійсним державного акту на право власності Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на земельну ділянку серії КВ № 105710 від 21.08.2003 р. з кадастровим номером 3210500000:03:004:0001, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4 та скасування його державної реєстрації, то у їх задоволенні також слід відмовити, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 р. «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради».

Стосовно заяви № 04/253 від 13.06.2013 р. (вх. № 13322 від 13.06.2013 р.) про застосування строків позовної даності, суд відзначає наступне.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного Кодексу.

Наслідки спливу позовної давності, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, мають застосовуватися лише тоді, коли порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрутованості.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав їх необгрутованості, заява про сплив строку позовної давності судом не застосовується.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 20.06.2013 р.

Головуючий суддя Т.В. Лутак

Суддя Т.Д. Лилак

Суддя С.О. Саванчук