Постанова

від 06.11.2013 по справі 911/616/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 911/616/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Івашин О.Є., посвідчення №009572 від 15.10.2012;

від позивача: Жарий О.К., представник за довіреністю №12-27-1268 від 29.03.2013;

від відповідача 1: Яковенко Д.А., представник за довіреністю №277 від 31.12.2012;

від відповідача 2: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013

у справі №911/616/13-г (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради

до 1) Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

2) Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради (далі - позивач) до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - відповідач 1), Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №766 від 22.10.2002 «Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради»; визнання недійсним, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» та Бориспільською міською радою, договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 7,4756га, ВАС №161514 від 28.11.2002, зареєстрованого за №3437 та скасування його державної реєстрації; визнання недійсним державного акту на право власності Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на земельну ділянку серії КВ№105710 від 21.08.2003 з кадастровим номером 3210500000:03:004:0001, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №4 та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що продаж земельної ділянки Підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» здійснено, без обговорення вказаного питання на пленарному засіданні ради, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, якому Бориспільська міська рада не делегувала повноважень щодо погодження продажу земельних ділянок. Крім того, рішення про продаж земельної ділянки іноземній юридичній особі, всупереч нормам Земельного кодексу України, не погоджено з Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі №911/616/13-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі №911/616/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду СмірновійЛ.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 відповідно до п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №911/616/13-г сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Авдеєва П.В. та Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити рішення суду без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 у зв'язку з перебуванням судді АвдеєваП.В. у відпустці, доручено здійснити розгляд справи №911/616/13-г колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончароваС.А. та Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 розгляд справи №911/616/13-г відкладено на 18.09.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці доручено здійснити розгляд справи №911/616/13-г колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А., Іоннікової І.А.

В судове засідання представники відповідача 2 не з'явились, розгляд справи відкладено на 09.10.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

Крім того, від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 у зв'язку з перебуванням судді ІонніковоїІ.А. у відпустці доручено здійснити розгляд справи №911/616/13-г колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончароваС.А., Чорної Л.В.

В судове засідання 09.10.2013 представники відповідача 2 не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи було відкладено на 06.11.2013

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 06.11.2013 з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 2 не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 2.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

22.10.2002 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення №766 "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради", згідно якого виконком міської ради вирішив: погодити продаж земельної ділянки підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, площею 7,4756га для виробничих потреб на суму 1248425,20 грн. без урахування ПДВ згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розробленої приватним підприємством "Регіон"; уповноважити міського голову оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки згідно Указу Президента України від 19.01.1999 №32/99; дозволити виготовити Державний акт на право власності на землю після сплати коштів.

Відповідно до листка погодження виконавчого комітету Бориспільської міської ради до проекту рішення "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради" проект даного рішення вніс начальник Бориспільського міського відділу земельних ресурсів та погодили заступник міського голови, завідувач юридичного відділу і голова Депутатської комісії з питань суміжного землекористування.

На підставі та на виконання вищезазначеного рішення, 28.11.2002 між Бориспільською міською радою та Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого позивач продав, а відповідач 1 купив земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м.Бориспіль, Київської обл., вул.Північна,4, загальною площею 7,4756га, згідно плану земельної ділянки, що доданий до даного договору. Зазначена земельна ділянка продається під існуючою "Базою реалізації продуктів нафтопереробки".

Даний договір посвідчено державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №3437.

У 2002 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 Підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" було виготовлено технічну документацію зі складання Державного акту на право власності на землю під існуючою базою реалізації продуктів нафтопереробки в м. Борисполі Київської області та 21.08.2003 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №9105710, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №4.

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області, посилаючись на статті 12, 82, 127, 129 Земельного кодексу України, статтю 63 Господарського кодексу України, статті 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стверджує, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №766 від 22.10.2002 "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради", договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ№9105710 від 21.08.2003 є незаконними, оскільки продаж земельної ділянки Підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" здійснено, без обговорення вказаного питання на пленарному засіданні ради, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, якому Бориспільська міська рада не делегувала повноважень щодо погодження продажу земельних ділянок, а також без отримання погодження Кабінету Міністрів України, яке потребується у разі продажу земельної ділянки іноземній юридичній особі - Підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджує наступне: до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель; рішення міської ради або уповноваженого нею органу є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення; відповідно до статуту Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" та положень законодавства України відповідач 1 не є іноземною юридичною особою; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.11.2002 не порушує інтересів держави, оскільки спірна земельна ділянка не знаходилася у власності держави; строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог станом на момент звернення прокурора з позовом до суду сплив.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 129 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради. До клопотання додається договір оренди землі, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків є підприємством з іноземними інвестиціями.

Статтями 16, 17 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачено, що на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності. Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Ні підставі наведеного, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що іноземна юридична особа - це підприємство, що створено за законодавством іншим, ніж законодавство України, і знаходиться за межами України.

На відміну від іноземної юридичної особи, підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10 відсотків.

Відповідно до ст. 129 Земельного кодексу України погодження Кабінету Міністрів України потребується у разі продажу земельної ділянки саме іноземній юридичній особі.

Як вбачається зі Статуту Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (в редакції від 2000 року) на момент прийняття оспорюваного рішення про продаж земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" було створено за законодавством України, є юридичною особою за законодавством України та єдиним його учасником була Компанія "ЛУК-Синтез Ойл Лімітед" (Британські Віргінські Острови), частка якої становила 100% статутного фонду (капіталу) підприємства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" на момент прийняття оспорюваного рішення було підприємством з іноземними інвестиціями, а не іноземною юридичною особою, а тому ст. 129 Земельного кодексу України, на яку посилається прокурор в обґрунтування позову, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки вона встановлює порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності саме іноземним юридичним особам.

Щодо твердження прокурора про те, що оспорюване рішення є незаконним, оскільки продаж земельної ділянки Підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" здійснено, без обговорення вказаного питання на пленарному засіданні ради, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, якому Бориспільська міська рада не делегувала повноважень щодо погодження продажу земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 52 зазначеного вище Закону (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Статтею 128 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Пунктом 4 Указу Президента України від 19.01.1999 № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" (що був чинний на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є щодо земель комунальної власності - сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи.

Згідно п. 9 вказаного вище Указу рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 1 п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Як встановлено судом, 18.04.2002 Бориспільською міською радою було прийнято рішення №12.С.1.XXIV "Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища", яким, враховуючи необхідність оперативного вирішення невідкладних питань земельного устрою міста, керуючись ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Бориспільська міська рада вирішила: делегувати повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконкому Бориспільської міської ради; виконавчому комітету Бориспільської міської ради вилучення, викуп, а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальної громади проводити після попереднього погодження профільними комісіями.

На підставі зазначеного рішення 22.10.2002 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення №766 "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради".

Відповідно до листка погодження виконавчого комітету Бориспільської міської ради до проекту рішення "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради" проект даного рішення вніс начальник Бориспільського міського відділу земельних ресурсів та погодили заступник міського голови, завідувач юридичного відділу і голова Депутатської комісії з питань суміжного землекористування.

12.08.2003 Бориспільською міською радою було прийнято рішення №58.С.VI.XXIV "Про протест міжрайонної прокуратури на рішення міської ради "Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища" №12.С.1.XXIV від 18.04.2002", яким Бориспільська міська рада вирішила призупинити дію рішення "Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища" №12.С.1.XXIV від 18.04.2002, рішення про делегування повноважень виконкому Бориспільської міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища викласти у наступній редакції: "1. Делегувати повноваження міської ради виконавчому комітету міської ради у галузі регулювання земельних відносин, що визначені: 1.1.пунктом "б" статті 12 Земельного кодексу України в частині передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб; 1.2. пунктом "в" статті 12 Земельного кодексу України крім повноважень щодо надання земельних ділянок під розміщення та обслуговування автозаправочних станцій, автостоянок, ринків та розміщення нових підприємств; 1.3. пунктом "д-к" статті 12 Земельного кодексу України; 1.4. пунктом 5 статті 123 Земельного кодексу України".

В подальшому, 22.04.2004 Бориспільською міською радою було прийнято рішення №155-XII-XXIV "Про відміну рішень міської ради від 18.04.2002 №12 та від 12.08.2003 №158 "Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища", яким, Бориспільська міська рада, розглянувши пропозицію виконавчого комітету міської ради про відміну рішень міської ради від 18.04.2002 №12 та від 12.08.2003 №58 "Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища" та враховуючи неодноразові протести міжрайпрокуратури по даному питанню, керуючись ст.26 п.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішила затвердити рішення виконавчого комітету, що стосується земельних відносин, які були прийняті на основі рішень міської ради від 18.04.2002 №12 та від 12.08.2003 №58; відмінити рішення міської ради від 18.04.2002 №12 та від 12.08.2003 №58.

Згідно з ст. 62 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Аналогічні положення містяться у ст.241 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що виконавчий комітет Бориспільської міської ради на час прийняття оспорюваного рішення був наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про продаж земельних ділянок комунальної власності та те, що оспорюване рішення в подальшому було затверджене на пленарному засіданні сесії Бориспільської міської ради, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №766 від 22.10.2002 "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради" відповідає вимогам законодавства та прийняте в межах компетенції визначеної законом, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним. Крім того, з вищевикладеного не вбачається жодного порушення у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - Бориспільської міської ради.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 766 від 22.10.2002 "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул. Північна, 4, в межах Бориспільської міської ради" з підстав заявлених прокурором є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним, укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" та Бориспільською міською радою, договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 7,4756га, ВАС №161514 від 28.11.2002, зареєстрованого за №3437 та скасування його державної реєстрації і визнання недійсним державного акту на право власності Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" на земельну ділянку серії КВ№105710 від 21.08.2003 з кадастровим номером 3210500000:03:004:0001, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №4 та скасування його державної реєстрації, то у їх задоволенні також слід відмовити, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №766 від 22.10.2002 "Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємству з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" по вул.Північна,4, в межах Бориспільської міської ради".

Стосовно заяви про застосування строків позовної даності, судова колегія зазначає наступне.

Наслідки спливу позовної давності, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, мають застосовуватися лише тоді, коли порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрутованості.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Київської області у даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі №911/616/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2013 у справі №911/616/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/616/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Гончаров С.А.

Чорна Л.В.