Постанова

від 20.06.2013 по справі 24/5005/11224/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 року Справа № 24/5005/11224/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складу колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 19.06.2013р.)

при секретарі: Євстигнеєвій Т.О.

Представники сторін:

учасники судового процесу в судове засідання не з»явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі №24/5005/11224/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

до приватного підприємства «ЛТВ Арт-Студія», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська до приватного підприємства «ЛТВ Арт-Студія» м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було припинено провадження у справі № 24/5005/11224/2012 про банкрутство приватного підприємства «ЛТВ Арт-Студія» м.Дніпропетровськ (а.с.28-29).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст..ст.33, 34, 43, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, ст.ст.1, 5, 6, 7, 11, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржило в апеляційному порядку - Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, посилається на неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. та направити справу на новий розгляд, з наступних підстав зокрема:

- господарським судом не взято до уваги, що згідно довідки з ЄДР станом на 14.12.2012р. в державний реєстр 11.04.2011р. внесено інформацію про відсутність підприємства-боржника за місцезнаходженням;

- господарським судом не враховано позицію Верховного Суду України, викладену в п.4.7 постанови Пленуму від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», в якому зазначено, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника є достатньою підставою для порушення провадження у справі про банкрутство - в даному випадку такою підставою були відомості, отримані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи, що неявка всіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року (а.с.40) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами( ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

24.12.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 24/5005/11224/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про банкрутство приватного підприємства «ЛТВ Арт-Студія» м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості по страховим внескам на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 845,01 грн. у відповідності до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 року по справі № 2а/0470/10052/11 про стягнення заборгованості по страховим внескам на обов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.4-5).

08.01.2013р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у цій справі судове засідання було відкладено на 15.01.2013р., ініціюючого кредитора було зобов`язано надати виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду, виданий на виконання постанови адміністративного суду та постанови Відділу ДВС Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська про відкриття та закриття виконавчого провадження (а.с.21).

15.01.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/11224/2012 було припинено провадження у справі про банкрутство ПП «ЛТВ Арт-Студія» м.Дніпропетровськ з посиланням на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.28-29). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред. ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін .

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

В якості доказів відсутності боржника за місцезнаходженням до заяви ініціюючого кредитора надано ксерокопію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.12.2012р., згідно якої ПП «ЛТВ Арт-Студія» з 12.11.2007р. зареєстроване в м.Дніпропетровську, Амур-Нижньодніпровському районі, по вулиці Котляревського, будинок 11, квартира 44 (записи №№ 1-5 (а.с.13-14)), в записах №№ 6-8 місцезнаходженням боржника є м.Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул.Берегова, будинок 141 та внесено запис № 8 (11.04.2011р.) про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (а.с.15).

Таким чином, ініціюючим кредитором вищевказаним доказом підтверджений факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Натомість, ініціюючим кредитором не було надано виконавчого листа, виданого на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2012р., постанов відділу ДВС Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська про відкриття та закриття виконавчого провадження ні в якості додатку до заяви про порушення провадження у справі, ні в подальшому, на вимогу господарського суду, викладену в ухвалі від 08.01.2013р. (а.с.21). Тобто, у справі відсутні докази про те, які заходи були вжиті щодо стягнення заборгованості з боржника в встановленому законом порядку - документи виконавчого провадження.

Згідно з ч.8 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час порушення справи - до 19.01.2013р.) до заяви кредитора повинні додаватись, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копії неоплачених розрахункових документів, по яким згідно з законодавством здійснювалось списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документу до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до ч.10 цієї ж статті до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов`язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» передбачено, що за змістом частини третьої статті 6 та частини першої і восьмої статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред.. до 19.01.2013р.) справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимоги не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов`язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключений перелік яких передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, слід зауважити, що докази безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в обов`язковому порядку. Суд не має права порушити провадження у справі про банкрутство, а потім витребувати докази безспірності вимог у сторін або інших осіб, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство тягне певні правові наслідки, зокрема, введення мораторію.

Частиною 2 ст.4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів , підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами , за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора, підтверджують неплатоспроможність боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", а процедура банкрутства в обов`язковому порядку згідно з вимогами закону опробувана виконавчим провадженням.

Відповідно до п. 36 Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. у випадку, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону та п.1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, господарським судом було зроблено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали правильний висновок щодо припинення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «ЛТВ Арт-Студія» м.Дніпропетровськ, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року по цій справі, відсутні, а доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеної правової оцінки матеріалів справи згідно з законом.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012 - залишити без змін.

Справу повернути господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.06.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко