Постанова

від 13.06.2013 по справі 801/5409/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. Справа №801/5409/13-а

(11:50) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Желудкової О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Енергосервіс»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився.

Суть справи:

Приватне підприємство «Енергосервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003472208, № 0003482208 від 08.05.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що винесені відповідачем на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796 податкові повідомлення-рішення № 0003472208, № 0003482208 від 08.05.2013 р. є незаконними, безпідставними та такими, що вчинені з порушенням чинного законодавства України.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Приватне підприємство «Енергосервіс» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи з присвоєнням ідентифікаційного коду 32541796 за адресою місцезнаходження 95007, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, буд. 13, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 634762, копія якого наявна в матеріалах справи.

Приватне підприємство «Енергосервіс» перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополі в якості платника податків з 24.07.2003 р. за № 9982-К, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 3378/29-0 від 08.11.2011 р.

З 09.04.2013 р. по 15.01.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Енергосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97 - ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 96993 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 р. у сумі 96993 грн.;

- пункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 77594 грн., у тому числі за жовтень 2010 р. у сумі 77594 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС згідно з п.п. 54.3 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796, за порушення пункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР збільшено ПП «Енергосервіс» суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 96 992,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 77 594 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19 398,50 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003482208.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796, за порушення пункту 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97 - ВР збільшено ПП «Енергосервіс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121 241,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 96 993 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 24 248,25 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 08.05.2013 р. № 0003472208.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту є їх формування за рахунок угод з контрагентом, які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності .

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що право платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат виникає за наявності належним чином оформлених первинних документів, що відображають реальність господарських операцій, зокрема право на податковий кредит та формування валових витрат виникає у платника податку за наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Тобто, підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні наступні первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснених правочинів, у період, зазначений в акті перевірки, а саме:

1)Договір купівлі-продажу № 1/10 від 01 жовтня 2010 року, згідно якого продавець - ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зобов'язується передати у власність покупця - ПП «Енергосервіс» товар - пічне паливо у кількості 102 тони, а покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 10 банківських днів з дня отримання товару.

2)Рахунок-фактура № СФ-0004726 від 04.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 102 тони на загальну суму 435 539,60 грн., в т.ч. ПДВ 72 589,93 грн.

3)Видаткова накладна № РН - 5584 від 05.10.2010 р., податкова накладна № 5584 від 05.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 102 тони на загальну суму 435 539,60 грн., в т.ч. ПДВ 72 589,93 грн.

4)Виписки банку за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., з 01.11.2010 р по 30.11.2010 р. згідно з якими оплата товару за рахунком-фактурою № СФ-0004726 від 04.10.2010 р. була проведена у повному обсязі на суму 435 539,60 грн., в т.ч. 29.10.10 р. на суму 200 000 грн., 11.11.10 р. на суму 70 000 грн., 19.11.10 р. на суму 150 000 грн., 26.11.10 р. на суму 15 539,60 грн.

5)Договір надання транспортних послуг № 5 від 28.10.2010 р., згідно якого виконавець ТОВ БВП «Строитель-Плюс» надає транспортні послуги з перевезення вантажу замовнику ПП «Енергосервіс».

6)Рахунок - фактура № СФ - 5266 від 28.10.2010 р. за перевезення пічного палива автотранспортом на загальну суму 30 024 грн., в т.ч. без ПДВ 25 020 грн., ПДВ 5 004 грн.

7)Податкова накладна № 6009 від 28.10.2010 р. на загальну суму 30 024 грн., в т.ч. ПДВ 5 004 грн.

8)Акти здачі-приймання робіт № ОУ-0000001 від 30.11.10 р., № ОУ- 0000002 від 31.12.10 р., № ОУ-0000003 від 31.01.2011 р., № ОУ-0000004 від 28.02.11 р., № ОУ-0000005 від 31.03.2011 р. на загальну суму 25 020 грн. без ПДВ.

9)Договір поставки № 117/10, згідно якого продавець ПП «Енергосервіс» зобов'язується передати у власність покупця Державної установи «Держгідрографія» товар пічне паливо у кількості 115 тон. Вартість товару, що передається у власність складає 506 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 33,33 грн.

10)Рахунок - фактура № СФ- 0000001 від 08.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 115 тон на загальну суму 506 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 33,33 грн.

11)Видаткова накладна № РН- 0000001 від 08.10.2010 р. , податкова накладна №1 від 08.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 115 тон на загальну суму 506 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 33,33 грн.

12)Акт приймання-передачі товару від 08.10.2010 р., Довіреність № 000253/813 від 08.10.2010 р. на отримання від ПП «Енергосервіс» цінностей згідно видаткової накладної № РН- 0000001 від 08.10.2010 р.

13)Виписка банку за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. згідно з якою оплата пічного палива за рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 08.10.2010 р була проведена 26.10.2010 р. у повному обсязі на суму 506 000 грн.

14) Договір зберігання № 189 від 08.10.2010 р., згідно з яким поклажодавець Державна установа «Держгідрографія» передає на зберігання, а зберігач ПП «Енергосервіс» приймає та зобов'язується за винагороду зберігати передане поклажодавцем пічне паливо у кількості 115 тон.

15)Акт приймання-передачі від 08.10.2010 р., згідно якого товар пічне паливо у кількості 115 тон було передано ПП «Енергосервіс» на зберігання.

16)Договір оренди від 30.06.2010 р. № 01/07-10, згідно якого орендодавець Сімферопольська міська громадська організація «Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України» передає орендатору ПП «Енергосервіс» у тимчасове користування за плату на певний строк нежитлове приміщення за адресою вул. Данілова 62, м. Сімферополь, АР Крим.

17)Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000059 від 31.10.2010р., № ОУ - 0000066 від 30.11.2010 р, № ОУ- 0000074 від 31.12.2010 р.

18)Квитанції до прибуткового касового ордеру № 69 від 06.10.2010 р., № 80 від 19.11.2010 р., № 84 від 17.12.2010 р.

Отримання вказаних податкових накладних № 5584 від 05.10.2010 р. № 6009 від 28.10.2010 р. ПП «Енергосервіс» від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, про що в матеріалах справи наявна копія вказаного реєстру.

Видача ПП «Енергосервіс» податкової накладної № 1 від 08.10.2010 р. Державній установі «Держгідрографія» підтверджується реєстром виданих податкових накладних за жовтень 2010 року, про що в матеріалах справи наявна копія вказаного реєстру.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, представником відповідача не було надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем первинні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими чинне законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та сум витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам чинного законодавства та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом були досліджені документи позивача, які підтверджують фактичне здійснення ним господарських операцій з контрагентом ТОВ БВП «Строитель-Плюс» .

Ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Наведені в податкових накладних дані відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товарів.

Представником відповідача не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та ДУ «Держгідрографія» на час взаємовідносин з ПП «Енергосервіс» були платниками ПДВ, а тому мали право на складання податкових накладних та видачу їх покупцям, в тому числі позивачу.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів та послуг, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаних в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальників товарів.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів; наявність відповідної господарської мети при придбанні певного виду товару.

Згідно з даними Довідки АА № 528681 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є:

- оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами,

- неспеціалізована оптова торгівля,

- роздрібна торгівля пальним.

Документами, наданими ПП «Енергосервіс», підтверджується використання позивачем в господарській діяльності товару (пічного палива), яке було придбано у ТОВ БВП «Строитель-Плюс», його подальша реалізація Державній установі «Держгідрографія».

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи

(у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та суми податкового зобов'язання з ПДВ заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки нікчемності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем и БВП «Строитель-Плюс» під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку «не знав і не міг знати».

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Таким чином, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту і валових витрат у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини ПП «Енергосервіс» з контрагентом у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовані правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної перевірки ПП «Енергосервіс» висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Мають місце правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Енергосервіс» є обґрунтованими, а винесені на підставі акту перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796 податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003482208, № 0003472208 є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0003472208, № 0003482208 від 08.05.2013 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Енергосервіс» (ЄДРПОУ 32541796 за адресою місцезнаходження 95007, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, буд. 13) 2182,34 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.