Ухвала

від 18.09.2013 по справі 801/5409/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5409/13-а

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 13.06.13 у справі № 801/5409/13-а

за позовом Приватного підприємства "Енергосервіс" (вул. Лескова, 66, кв. 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Енергосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0003472208, № 0003482208 від 08.05.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Енергосервіс" (ЄДРПОУ 32541796 за адресою місцезнаходження 95007, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, буд. 13) 2182,34 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство «Енергосервіс» перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополі в якості платника податків з 24.07.2003 р. за № 9982-К, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 3378/29-0 від 08.11.2011 р.

З 09.04.2013 р. по 15.01.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796, яким виявлені порушення позивачем:

- пункту 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97 - ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 96993 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 р. у сумі 96993 грн.;

- пункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 77594 грн., у тому числі за жовтень 2010 р. у сумі 77594 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС , на підставі акту перевірки винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003482208, яким збільшено ПП "Енергосервіс" суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 96 992,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 77 594 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19 398,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0003472208, яким збільшено ПП "Енергосервіс" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121 241,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 96 993 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 24 248,25 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що формування податкового кредиту відбувалось за рахунок угод з контрагентом, які не спрямовані на настання реальних наслідків та на здійснення господарської діяльності .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські правовідносини з контрагентами, на підтвердження яких до справи були долучені наступні документи, а саме:

1)Договір купівлі-продажу № 1/10 від 01 жовтня 2010 року, згідно якого продавець - ТОВ БВП "Строитель-Плюс" зобов'язується передати у власність покупця - ПП "Енергосервіс" товар - пічне паливо у кількості 102 тони, а покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 10 банківських днів з дня отримання товару.

2)Рахунок-фактура № СФ-0004726 від 04.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 102 тони на загальну суму 435 539,60 грн., в т.ч. ПДВ 72 589,93 грн.

3)Видаткова накладна № РН - 5584 від 05.10.2010 р., податкова накладна № 5584 від 05.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 102 тони на загальну суму 435 539,60 грн., в т.ч. ПДВ 72 589,93 грн.

4)Виписки банку за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., з 01.11.2010 р по 30.11.2010 р. згідно з якими оплата товару за рахунком-фактурою № СФ-0004726 від 04.10.2010 р. була проведена у повному обсязі на суму 435 539,60 грн., в т.ч. 29.10.10 р. на суму 200 000 грн., 11.11.10 р. на суму 70 000 грн., 19.11.10 р. на суму 150 000 грн., 26.11.10 р. на суму 15 539,60 грн.

5)Договір надання транспортних послуг № 5 від 28.10.2010 р., згідно якого виконавець ТОВ БВП "Строитель-Плюс" надає транспортні послуги з перевезення вантажу замовнику ПП "Енергосервіс".

6)Рахунок - фактура № СФ - 5266 від 28.10.2010 р. за перевезення пічного палива автотранспортом на загальну суму 30 024 грн., в т.ч. без ПДВ 25 020 грн., ПДВ 5 004 грн.

7)Податкова накладна № 6009 від 28.10.2010 р. на загальну суму 30 024 грн., в т.ч. ПДВ 5 004 грн.

8)Акти здачі-приймання робіт № ОУ-0000001 від 30.11.10 р., № ОУ- 0000002 від 31.12.10 р., № ОУ-0000003 від 31.01.2011 р., № ОУ-0000004 від 28.02.11 р., № ОУ-0000005 від 31.03.2011 р. на загальну суму 25 020 грн. без ПДВ.

9)Договір поставки № 117/10, згідно якого продавець ПП "Енергосервіс" зобов'язується передати у власність покупця Державної установи "Держгідрографія" товар пічне паливо у кількості 115 тон. Вартість товару, що передається у власність складає 506 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 33,33 грн.

10)Рахунок - фактура № СФ- 0000001 від 08.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 115 тон на загальну суму 506 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 33,33 грн.

11)Видаткова накладна № РН- 0000001 від 08.10.2010 р. , податкова накладна №1 від 08.10.2010 р. на пічне паливо у кількості 115 тон на загальну суму 506 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 33,33 грн.

12)Акт приймання-передачі товару від 08.10.2010 р., Довіреність № 000253/813 від 08.10.2010 р. на отримання від ПП "Енергосервіс" цінностей згідно видаткової накладної № РН- 0000001 від 08.10.2010 р.

13)Виписка банку за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. згідно з якою оплата пічного палива за рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 08.10.2010 р була проведена 26.10.2010 р. у повному обсязі на суму 506 000 грн.

14) Договір зберігання № 189 від 08.10.2010 р., згідно з яким поклажодавець Державна установа "Держгідрографія" передає на зберігання, а зберігач ПП "Енергосервіс" приймає та зобов'язується за винагороду зберігати передане поклажодавцем пічне паливо у кількості 115 тон.

15)Акт приймання-передачі від 08.10.2010 р., згідно якого товар пічне паливо у кількості 115 тон було передано ПП "Енергосервіс" на зберігання.

16)Договір оренди від 30.06.2010 р. № 01/07-10, згідно якого орендодавець Сімферопольська міська громадська організація "Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України" передає орендатору ПП "Енергосервіс" у тимчасове користування за плату на певний строк нежитлове приміщення за адресою вул. Данілова 62, м. Сімферополь, АР Крим.

17)Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000059 від 31.10.2010р., № ОУ - 0000066 від 30.11.2010 р, № ОУ- 0000074 від 31.12.2010 р.

18)Квитанції до прибуткового касового ордеру № 69 від 06.10.2010 р., № 80 від 19.11.2010 р., № 84 від 17.12.2010 р.

Отримання вказаних податкових накладних № 5584 від 05.10.2010 р. № 6009 від 28.10.2010 р. ПП "Енергосервіс" від ТОВ БВП "Строитель-Плюс" підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, про що в матеріалах справи наявна копія вказаного реєстру.

Видача ПП "Енергосервіс" податкової накладної № 1 від 08.10.2010 р. Державній установі "Держгідрографія" підтверджується реєстром виданих податкових накладних за жовтень 2010 року, про що в матеріалах справи наявна копія вказаного реєстру.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2010-2012 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВРта норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Не належать до складу валових витрат, відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704 встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, виписками банку, актами здачі-приймання робіт підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ДУ "Держгідрографія" на час взаємовідносин з ПП "Енергосервіс" були платниками ПДВ, а тому мали право на складання податкових накладних та видачу їх покупцям, в тому числі позивачу.

Згідно з даними Довідки АА № 528681 з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є:

- оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами,

- неспеціалізована оптова торгівля,

- роздрібна торгівля пальним.

Документами, наданими ПП "Енергосервіс", підтверджується використання позивачем в господарській діяльності товару (пічного палива), яке було придбано у ТОВ БВП "Строитель-Плюс", його подальша реалізація Державній установі "Держгідрографія".

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та суми податкового зобов'язання з ПДВ заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки нікчемності.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 22.04.2013 р. № 2367/22-8/32541796 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.05.2013 р. № 0003482208 та від 08.05.2013 р. № 0003472208.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13 у справі № 801/5409/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва