Постанова

від 19.06.2013 по справі 13/5005/5227/2012(7/5005/16356/2011)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 13/5005/5227/2012(7/5005/16356/2011)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кравчука Г.А. суддів:Мачульського Г.М., Полянського А.Г. розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі№ 13/5005/5227/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомкомунального підприємства "Міська інформаційна служба" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 108 365,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 р. (суддя - Первушин Ю.Ю.) частково задоволено позов. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Міська інформаційна служба" 52 208,99 грн. - основний борг та витрати з оплати судового збору в розмірі 1 044,18 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 06.02.2013 р. (судді - Чимбар Л.О., Антонік С.Г., Широкобокова Л.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 03.10.2007 року комунальне підприємство "Міська інформаційна служба" та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали договір № 85/р про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідно до умов договору, підприємство надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, а розповсюджувач зовнішньої реклами розташовує рекламні засоби у відповідності з виданими дозволами на розміщення зовнішньої реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу (п. 1.3. договору).

У додатках № 1 та № 2 до договору міститься перелік місць розташування рекламних засобів з посиланням щодо кожного місця розташування на вид рекламного засобу - рекламний щит, номер дозволу та дату його видачі, строк тимчасового користування, щомісячний розмір плати.

Відповідачу були видані 15 дозволів на розташування рекламних засобів, а саме: № 111 від 15.05.2003, № 6 від 04.01.2005, № 7 від 04.01.2005, № 30 від 03.04.2006, № 31 від 03.04.2006, № 32 від 03.04.2006, № 33 від 03.04.2006, № 34 від 03.04.2006, № 35 від 03.04.2006, № 105 від 29.05.2007, № 106 від 29.05.2007, № 107 від 29.05.2007, № 108 від 29.05.2007, № 109 від 29.05.2007, № 89 від 26.10.2007 року.

Згідно п. 4.1 договору, розмір плати обчислюється у відповідності з Положенням про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій у м. Дніпродзержинську, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.04.2004 р. № 204.

Плата здійснюється щомісячно згідно з рахунком, одержаним у позивача, протягом трьох робочих днів з моменту його одержання (п. 4.3 договору).

Відповідно п. 6.1 Договору, демонтаж рекламного засобу після закінчення строку тимчасового користування місцем розташування, а також у разі дострокового розірвання договору здійснює Розповсюджувач зовнішньої реклами у передбачений термін (п.3.12 Договору - протягом 5 робочих днів). У разі невиконання демонтажу у цей термін та невиконання вимог Служби щодо демонтажу рекламного засобу, демонтаж здійснюється у порядку встановленому виконкомом міської ради з відшкодуванням всіх витрат за рахунок Розповсюджувача зовнішньої реклами.

Рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради від 30.08.2006 року № 511 (яке діяло на момент спірних відносин між сторонами - т.2 а.с.136) передбачено, що КП "Міська інформаційна служба" направляє розповсюджувачам попередження з визначенням п'ятиденного строку для усунення порушень (п.2.1.1), а у разі невиконання вимог розділу 3 про тимчасове користування місцями розташування реклами демонтує без попередження спеціальні конструкції з відшкодуванням всіх витрат за рахунок розповсюджувача зовнішньої реклами (п.2.1.3).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 р. частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача 52 208,99 грн. як основний борг за період з 01.06.2009 р. по 31.10.2011 р. за використання місць розташування рекламних засобів по семи дозволах.

Рішенням господарського суду по справі № 27/144-09 від 08.09.2011 р. було встановлено, що строк дії їх не скінчився на час розгляду справи № 27/144-09 та станом на 09.11.2011 р.

1. №109 від 29.05.2007, адреса Дніпровський район, Єлізаветівська траса (район повороту на с. Курилівку), строк дії дозволу з 29.05.2007 до 29.05.2012. 2. №108 від 29.05.2007, адреса Заводський район, авторозв'язка вул. Арсенічева - вул. Комунарна - просп. Пеліна, строк дії дозволу з 29.05.2007 до 29.05.2012. 3. № 107 від 29.05.2007, адреса Баглійський район, просп. Ювілейний (навпроти буд. № 51), строк дії дозволу з 29.05.2007 до 29.05.2012. 4. № 106 від 29.05.2007, адреса Баглійський район, вул. Дніпропетровська (район повороту на вул. Канатна), строк дії дозволу з 29.05.2007 до 29.05.2012. 5. № 105 від 29.05.2007, адреса Дніпровський район, мостовий перехід через р. Дніпро, строк дії дозволу з 29.05.2007 до 29.05.2012. 6. № 89 від 26.10.2007, адреса Заводський район, вул. Дніпропетровська (при в'їзді у місто праворуч на узбіччі), строк дії дозволу з 26.10.2007 до 26.10.2012. 7. № 111 від 15.05.2003, адреса Заводський район, вул. Бурхана (Єрмака) між готелем "Зоря" та Дніпровським РЗАГС, строк дії дозволу з 15.05.2003 р. до 15.05.2008 р., продовжено до 15.05.2013 р.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

П.п. 1.3., 7.1. Договору передбачено, що строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу, а Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу.

Комунальне підприємство "Міська інформаційна служба" правомірно визначило необхідність належного виконання договірних зобов'язань відповідачем.

Апеляційним господарським судом правомірно відзначено, що на час існування спірних правовідносин позивач регулював діяльність з розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпродзержинську в межах наданих йому повноважень, а доказів того, що рішення Дніпродзержинської міської ради № 298-14/XXIV та пункти 4.1, 4.2, 4.3 "Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій в м. Дніпродзержинську", затвердженого рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради № 204 від 02.04.2004 року визнані у встановленому порядку незаконними, відповідачем не було надано.

Враховуючи викладене та те, що відповідач не оплачував в повному обсязі надані для користування місця для розташування рекламних засобів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення основної суми боргу.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, суди в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 13/5005/5227/2012 залишити без змін.

Поновити виконання рішення у справі № 13/5005/5227/2012 господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський