Постанова

від 11.06.2013 по справі 801/2821/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2013 р. Справа №801/2821/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кащеєвої Г.Ю. за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

Прокурор - Попов М.В., посвідчення №012236;

Позивача 1 - Мельник Ю.В., посвідчення № 051262;

Позивача 2 - Ткач А.В., посвідчення №104052;

відповідача - Калінчук К.В., довіреність № 16/10.1 від 14.02.2013, посвідчення № 124547;

Обставини справи. Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України та просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0003881502 від 05.03.2013 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41196,00 гривень основного платежу та штрафні санкції у розмірі 19288,50 гривень.

Представник прокуратури наполягав на задоволенні позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 05.03.2013 року №0003881502.

У судовому засіданні 11.06.2013 року представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до пункту 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту видатків по сплаті податку на додану вартість, не підтверджених податковим або митними деклараціями, таким чином Закон визначає тільки один випадок не включення до податкового кредиту видатків по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту видатків по сплаті податку вказаний закон не передбачає.

Зазначив, що платник податку несе відповідальність в вигляді застосування до нього фінансових санкцій тільки лише у випадку включення їм до складу податкового кредиту ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, також зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає відповідальність платника податку за порушення його контрагентами податкового законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Військова частина 3009 Міністерства внутрішніх справ України є юридичною особою, зареєстрованою за ідентифікаційним кодом 23313842, є платником податку на додану вартість.

Таким чином судом встановлено, що Військова частина 3009 Міністерства внутрішніх справ України є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополь проведено позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» за період з 01.03.2010 року по 31.12.2011 року.

Проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС було пов'язано із отриманням матеріалів перевірки, а саме: актів №19/22/36693415 від 06.04.2012 року, № 28/235096833 від 06.04.2012 року, №34/22/32100553 від 06.04.2012 року, №29/22/36165567 від 06.04.2012 року та № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року, з яких вибачається, що проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» є неможливим, а також зазначено, що платники не знаходяться за податковою адресою, діяльність постачальників ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС під час перевірки дійшло висновку, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті № 822/15.2/23313842 від 19.02.2013 року (а.с. 7-19).

В ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем було порушено п.п.3.1.1 п 3.1 ст.3 , пп 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 41196, 00 гривень в тому числі: за березень 2010 року у сумі 183, 00 гривень, за вересень 2010 року у сумі 11400,00 гривень, за жовтень 2010 року у сумі 250,00 гривень, за листопад 2010 року у сумі 6914,00 гривень, за червень 2011 року у сумі 2621,00 гривень, за липень 2011 року у сумі 8470,00 гривень, за серпень 2011 року у сумі 2268,00 гривень, за грудень 2011 року у сумі 9090, 00 гривень, в загальній сумі належить до сплати ПДВ 41196,00 гривень.

На підставі висновків акту позапланової невиїзної перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0003881502, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з ПДВ у розмірі 41196,00 гривень та застосовані штрафні санкції у розмірі 19288,50 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підтвердження отримання товарів (послуг) від ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415) позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Між Військовою частиною 3009 та ПП «Укрторгпартнер» 23.03.2010 року був укладений договір №5 на поставку емалі ПФ 115 (сіра та біла) на загальну суму 1100,16 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 183,36 гривень, що підтверджується наступними документами:

- накладна № 93/17 від 23.03.2010 року (а.с.213, том №1) ;

- рахунок № 99 від 23.03.2010 року в сумі 1100,16 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 183,36 гривень (а.с.214, том №1) ;

- платіжне доручення № 792 від 20.04.2010 року на суму 1100,16 гривень (а.с.215, том №1);

- податкова накладна № 93 від 23.03.2010 року в сумі 1100,16 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 183,36 гривень (а.с.216, том №1);

На підтвердження придбання товарів (роботи, послуги) від ТОВ "Кримбудіндустрія" позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Між Військовою частиною 3009 та ТОВ «Кримбудіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) 11.10.2010 року був укладений договір № 111 на надання послуг з проведення експертного обстеження парового котла ДДА на загальну суму 1500, 00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 250,00 гривень, що підтверджується наступними документами:

- акт прийомки виконаних робіт № 1 від 11.10.2010 року (а.с.219, том №1) ;

- рахунок №39 від 11.10.2010 року (а.с.220, том №1) ;

- платіжне доручення № 2326 від 13.10.2010 року (а.с.221, том №1);

- податкова накладна №652 від 13.10.2010 року на суму 1500,00 гривень, у тому числі ПДВ 250,00 гривень ( а.с.222, том №1) ;

На підтвердження отримання товарів (послуг) від ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833) позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Між Військовою частиною 3009 та ПП «Севелістрой» 08.09.2010 року укладений договір № 451 про надання послуг по капітальному ремонту покрівлі їдальні та спортзалу №2 військової частини 3009 на загальну суму 197944,00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 32991,00 гривень, що підтверджується наступними документами:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 08.09.2010 року на суму 53101,20 гривень(а.с.188-190, том №1);

- рахунок № 927 від 08.09.2010 року (а.с.191, том №1);

- платіжне доручення № 2049 від 15.09.2010 року (а.с.192, том №1);

- податкова накладна № 1340 від 27.09.2010 року на суму 53101,20 гривень у тому числі ПДВ 8850,20 гривень (а.с. 193, том №1) ;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 28.09.2010 року на суму 15300,00 гривень (а.с.194-196 том №1);

- рахунок № 1553 від 28.09.2010 року (а.с. 197, том №1);

- платіжне доручення № 2228 від 30.09.2010 року (а.с. 198, том №1);

- податкова накладна № 1341 від 30.09.2010 року на суму 15300,00 гривень, у тому числі ПДВ 2550,00 гривень (а.с. 199, том №1);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 від 08.11.2010 року на суму 20499,60 гривень (а.с. 200-202, том №1);

- рахунок №1821 від 08.11.2010 року (а.с.203 том №1);

- платіжне доручення № 2562 від 10.11.2010 року (а.с. 204, том №1);

- податкова накладна № 1884 від 30.11.2010 року на суму 20499,60 гривень, у тому числі ПДВ 3416,60 гривень (а.с. 205, том №1);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №4 від 29.11.2010 року на суму 20984,40 гривень (а.с. 206-208, том №1);

- рахунок №1827 від 29.11.2010 року (а.с.209, том №1);

- платіжне доручення №2803 від 30.11.2010 року (а.с. 210, том №1);

- податкова накладна №1883 від 30.11.2010 року, у тому числі ПДВ 3497,40 гривень (а.с. 211, том №1);

На підтвердження отримання товарів (послуг) від ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Між Військовою частиною 3009 та ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) 01.06.2011 року був укладений договір № 489 на надання послуг по поточному ремонту покрівлі банно-прального комбінату військової частини 3009 на загальну суму 80172,00 гривень, у тому числі ПДВ 13362,00 гривень, що підтверджується наступними документами:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 07.06.2011 року на суму15724,45 гривень, у тому числі ПДВ 2620,74 гривень (а.с.151-154).

- рахунок № 883 від 07.06.2013 року (а.с.155, том №1).

- платіжне доручення № 1207 від 09.06.2011 року (а.с.156, том №1);

- податкова накладна №39 від 09.06.2011 року на суму 15724,45 гривень, у тому числі ПДВ 2620,74 гривень (а.с. 157);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 01.07.2011 року на суму 17940,23 гривень (а.с.158-161, том №1);

- рахунок № 1203 від 01.07.2011 року (а.с. 162, том №1);

- платіжне доручення № 1421 від 06.07.2011 року (а.с.163, том №1);

- податкова накладна на суму 17940,23 гривень, у тому числі ПДВ 2990,04 гривень ( а.с. 164, том №1);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 від 20.07.2011 року на суму 19883,78 гривень (а.с. 165-168, том №1);

- рахунок № 1452 від 20.07.2011 року (а.с. 169, том №1);

- платіжне доручення № 1599 від 21.07.2011 року (а.с. 170, том №1);

- податкова накладна № 108 від 21.07.2011 року на суму 19883,78 гривень, у тому числі ПДВ 3313,96 гривень (а.с. 171, том №1);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 21.07.2011 року на суму 12995,35 гривень (а.с. 172-175);

- рахунок № 1454 від 21.07.2011 року (а.с.176, том №1);

- платіжне доручення № 1611 від 22.07.2011 року (а.с. 177, том №1);

- податкова накладна № 109 від 21.07.2011 року на суму 12995,35 гривень, у тому числі 2165,89 гривень (а.с. 178);

- акт приймання виконаних робіт № 5 від 04.08.2011 року на суму 13609,62 гривень (а.с. 179-182);

- рахунок № 1474 від 04.08.2011 року (а.с. 183, том №1);

- платіжне доручення № 1701 від 08.08.2011 року (а.с. 184, том №1);

- податкова накладна № 36 від 08.08.2011 року на суму 13609,62 гривень, у тому числі ПДВ 2268,27 гривень (а.с.185, том №1);

Між Військовою частиною 3009 та ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) 07.12.2011 року був укладений договір № 956 на надання послуг по поточному ремонту по поточному ремонту фасаду казарми військової частини 3009 на загальну суму 54539,00 гривень, у тому числі ПДВ 9089,83 гривень, що підтверджується наступними документами:

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 07.12.2011 року (а.с. 142-145, том №1);

- рахунок № 1789 від 07.12.2011 року (а.с. 146, том №1);

- платіжне доручення № 32 від 18.01.2012 року (а.с. 147, том №1);

- податкова накладна № 285 від 30.12.2011 року на суму 54539,00 гривень, у тому числі ПДВ 9089,83 гривень (а.с. 148, том № 1);

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі операції купівлі-продажу між позивачем та контрагентами ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія»» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

До набрання законної сили Податкового кодексу вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» товарів та послуг, використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Військової частини , які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» товарів та послуг, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг)- платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №0003881502 не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 11.06.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 14.06.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.03.2013 року №0003881502.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.