Ухвала

від 12.08.2013 по справі 801/2821/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2821/13-а

12.08.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2821/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 11.06.13

за позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

Військової частини 3009 Внутрішніх Військ Міністерства Внутрішніх Справ України (вул. Академіка Богомольця, 10,м.Київ,01024)

Міністерства внутрішніх справ України (вул. Субхи, 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.13р. задоволено адміністративний позов Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, Військової частини 3009 Внутрішніх Військ Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства внутрішніх справ України до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.03.2013 року №0003881502.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0003881502 від 05.03.2013 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41196,00 гривень основного платежу та штрафні санкції у розмірі 19288,50 гривень.

Військова частина 3009 Міністерства внутрішніх справ України є юридичною особою, зареєстрованою за ідентифікаційним кодом 23313842, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» за період з 01.03.2010 року по 31.12.2011 року.

Проведення перевірки пов'язано у зв'язку з отриманням матеріалів перевірки, а саме: актів №19/22/36693415 від 06.04.2012 року, №28/235096833 від 06.04.2012 року, №34/22/32100553 від 06.04.2012 року, №29/22/36165567 від 06.04.2012 року та №36/22/32468182 від 11.04.2012 року, з яких вибачається, що проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» є неможливим, а також зазначено, що платники не знаходяться за податковою адресою, діяльність постачальників ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатами перевірки складено Акті № 822/15.2/23313842 від 19.02.2013 року (т. 1 а.с. 7-19). (далі - акт перевірки)

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п 3.1 ст.3 , пп 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168), п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 41196, 00 грн. в тому числі: за березень 2010 року у сумі 183, 00 грн., за вересень 2010 року у сумі 11400,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 250,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 6914,00 грн., за червень 2011 року у сумі 2621,00 грн., за липень 2011 року у сумі 8470,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 2268,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 9090, 00 грн., в загальній сумі належить до сплати ПДВ 41196,00 грн..

На підставі висновків акту позапланової невиїзної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року №0003881502, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з ПДВ у розмірі 41196,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 19288,50 грн..

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між Військовою частиною 3009 та ПП «Укрторгпартнер» 23.03.2010 року укладений договір №5 на поставку емалі ПФ 115 (сіра та біла) на загальну суму 1100,16 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 183,36 гривень, що підтверджується наступними документами: накладна № 93/17 від 23.03.2010 року (а.с.213, т.1) ; рахунок № 99 від 23.03.2010 року в сумі 1100,16 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 183,36 гривень (а.с.214, т.1) ; платіжне доручення № 792 від 20.04.2010 року на суму 1100,16 гривень (а.с.215, т.1); податкова накладна № 93 від 23.03.2010 року в сумі 1100,16 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 183,36 гривень (а.с.216, т.1).

Між Військовою частиною 3009 та ТОВ «Кримбудіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) 11.10.2010 року укладений договір №111 на надання послуг з проведення експертного обстеження парового котла ДДА на загальну суму 1500, 00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 250,00 гривень, що підтверджується наступними документами: акт прийомки виконаних робіт № 1 від 11.10.2010 року (а.с.219, т.1) ; рахунок №39 від 11.10.2010 року (а.с.220, т.1) ; платіжне доручення № 2326 від 13.10.2010 року (а.с.221, т.1); податкова накладна №652 від 13.10.2010 року на суму 1500,00 гривень, у тому числі ПДВ 250,00 гривень (а.с.222, т.1).

Між Військовою частиною 3009 та ПП «Севелістрой» 08.09.2010 року укладений договір № 451 про надання послуг по капітальному ремонту покрівлі їдальні та спортзалу №2 військової частини 3009 на загальну суму 197944,00 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 32991,00 гривень, що підтверджується наступними документами: акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 08.09.2010 року на суму 53101,20 гривень(а.с.188-190, т.1); рахунок № 927 від 08.09.2010 року (а.с.191, т.1); платіжне доручення № 2049 від 15.09.2010 року (а.с.192, т.1); податкова накладна № 1340 від 27.09.2010 року на суму 53101,20 гривень у тому числі ПДВ 8850,20 гривень (а.с. 193, т.1) ; акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 28.09.2010 року на суму 15300,00 гривень (а.с.194-196 т.1); рахунок № 1553 від 28.09.2010 року (а.с. 197, т.1); платіжне доручення № 2228 від 30.09.2010 року (а.с. 198, т.1); податкова накладна № 1341 від 30.09.2010 року на суму 15300,00 гривень, у тому числі ПДВ 2550,00 гривень (а.с. 199, т.1); акт приймання виконаних будівельних робіт №3 від 08.11.2010 року на суму 20499,60 гривень (а.с. 200-202, т.1); рахунок №1821 від 08.11.2010 року (а.с.203 том №1); платіжне доручення № 2562 від 10.11.2010 року (а.с. 204, т.1); податкова накладна № 1884 від 30.11.2010 року на суму 20499,60 гривень, у тому числі ПДВ 3416,60 гривень (а.с. 205, т.1); акт приймання виконаних будівельних робіт №4 від 29.11.2010 року на суму 20984,40 гривень (а.с. 206-208, т.1); рахунок №1827 від 29.11.2010 року (а.с.209, т.1); платіжне доручення №2803 від 30.11.2010 року (а.с. 210, т.1); податкова накладна №1883 від 30.11.2010 року, у тому числі ПДВ 3497,40 гривень (а.с. 211, т.1).

Між Військовою частиною 3009 та ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) 01.06.2011 року укладений договір № 489 на надання послуг по поточному ремонту покрівлі банно-прального комбінату військової частини 3009 на загальну суму 80172,00 гривень, у тому числі ПДВ 13362,00 гривень, що підтверджується наступними документами: акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 07.06.2011 року на суму15724,45 гривень, у тому числі ПДВ 2620,74 гривень (а.с.151-154 т.1 ); рахунок № 883 від 07.06.2013 року (а.с.155, т.1); платіжне доручення №1207 від 09.06.2011 року (а.с.156, т.1); податкова накладна №39 від 09.06.2011 року на суму 15724,45 гривень, у тому числі ПДВ 2620,74 гривень (а.с. 157 т.1); акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 01.07.2011 року на суму 17940,23 гривень (а.с.158-161, т.1); рахунок № 1203 від 01.07.2011 року (а.с. 162, т.1); платіжне доручення № 1421 від 06.07.2011 року (а.с.163, т.1); податкова накладна на суму 17940,23 гривень, у тому числі ПДВ 2990,04 гривень (а.с. 164, т.1); акт приймання виконаних будівельних робіт №3 від 20.07.2011 року на суму 19883,78 гривень (а.с. 165-168, т.1); рахунок № 1452 від 20.07.2011 року (а.с.169, т.1); платіжне доручення № 1599 від 21.07.2011 року (а.с. 170, т.1); податкова накладна № 108 від 21.07.2011 року на суму 19883,78 гривень, у тому числі ПДВ 3313,96 гривень (а.с. 171, т.1); акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 21.07.2011 року на суму 12995,35 гривень (а.с. 172-175 т.1); рахунок № 1454 від 21.07.2011 року (а.с.176, т.1); платіжне доручення № 1611 від 22.07.2011 року (а.с. 177, т.1); податкова накладна № 109 від 21.07.2011 року на суму 12995,35 гривень, у тому числі 2165,89 гривень (а.с. 178 т.1 ); акт приймання виконаних робіт № 5 від 04.08.2011 року на суму 13609,62 гривень (а.с. 179-182 т.1 ); рахунок № 1474 від 04.08.2011 року (а.с. 183, т.1); платіжне доручення № 1701 від 08.08.2011 року (а.с. 184, т.1); податкова накладна № 36 від 08.08.2011 року на суму 13609,62 гривень, у тому числі ПДВ 2268,27 гривень (а.с.185, т.1).

Між Військовою частиною 3009 та ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) 07.12.2011 року укладений договір № 956 на надання послуг по поточному ремонту по поточному ремонту фасаду казарми військової частини 3009 на загальну суму 54539,00 гривень, у тому числі ПДВ 9089,83 гривень, що підтверджується наступними документами: акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 07.12.2011 року (а.с. 142-145, т.1); рахунок № 1789 від 07.12.2011 року (а.с. 146, т.1); платіжне доручення № 32 від 18.01.2012 року (а.с. 147, т.1); податкова накладна № 285 від 30.12.2011 року на суму 54539,00 гривень, у тому числі ПДВ 9089,83 гривень (а.с. 148, т.1).

Виходячи з вище наведеного, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Щодо висновків відповідача, що усі операції купівлі-продажу між позивачем та контрагентами ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія»» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону №334 заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У періоді, що перевірявся, порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст. 7 Закону №168, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

До складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону. (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону №168)

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ (далі ПК України).

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Колегія суддів вказує, що позивачем при проведенні перевірки надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Севелістрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укртогпартнер», ТОВ «Кримбудіндустрія» товарів та послуг, використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Колегія суддів вказує, що будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом не встановлено.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих документів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року №0003881502 не є таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.13р. по справі № 801/2821/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко