Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/6949/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/6949/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006742250 від 25.12.2012 та визнати дії ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби з неприйняття уточнюючих розрахунків неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «Цифроком». З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. А також зазначив, що відповідач всупереч положенням Податкового кодексу України, відмовив позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки щодо контрагента позивача ТОВ «Цифроком», а також на відсутність передбачених умовами договору позивача із зазначеним контрагентом первинних документів. На думку відповідача господарські взаємовідносини ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» та ТОВ «Цифроком» не мали реального характеру, а тому є нікчемними. За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. Щодо неприйняття уточнюючого розрахунку посилався на положення Податкового кодексу України, які забороняють подавати уточнюючі розрахунки підчас здійснення перевірки платника податку, що вказує на правомірність дій відповідача.

Представник третьої особи зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими. Під час перевірки позивача не підтверджено фактичне отримання ним товарів/послуг від ТОВ «Цифроком», а надані до матеріалів справи первинні документи не спростовують висновків акту перевірки ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37724868) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Цифроком» (код ЄДРПОУ 25639424) за липень 2012 року. За результатами даної перевірки складено акт від 07.12.2012 № 613/22-511/37724868 (далі - акт № 613/22-511/37724868)

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 233 439 грн.

Позивач подав заперечення від 14.12.2012 № 151-12/12 на акт перевірки № 613/22-511/37724868, за результатом розгляду яких відповідач залишив без змін висновки даного акту перевірки.

На підставі акту № 863/22-6/35321758 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 № 0006742250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 350 159,00 грн., в т.ч. основний платіж - 233 439,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 116 720,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 № 0006742250 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Державної податкової служби у місті Києві від 07.03.2013 № 2259/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 10.04.2013 № 487/6/99-99/10-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 № 0006742250 - без змін.

Не погоджуючись із отриманими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідач направив на адресу ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» письмовий запит від 20.09.2012 № 10192/10/22-508 про надання пояснень з документальним підтвердженням щодо взаємовідносин з ТОВ «Цифроком» за липень 2012 року.

Позивач не надав на відповідачу запитувані документи, обґрунтувавши це тим, що запит від 20.09.2012 № 10192/10/22-508 не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, не містить підстав для його направлення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивача № 613/22-511/37724868 податковим органом під час перевірки використано інформацію електронних та інформаційних систем Державної податкової служби України та матеріали акту ДПІ у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби № 1684/22-60/25639424 від 03.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Цифроком» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» за липень 2012 року (далі - акт № 1684/22-60/25639424).

Так, в акті № 1684/22-60/25639424 податковий орган посилається на висновок ГВПМ ДПІ у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про відсутність факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Цифроком» за липень 2012 року та пояснення від 24.09.2012 отриманих від родича (вітчима) директора та засновника ТОВ «Цифроком» ОСОБА_1 - ОСОБА_2 Згідно його пояснень ОСОБА_1 перебуває у м.Івано-Франківську (працює на будівництві) та не є засновником і директором ТОВ «Цифроком», оскільки не має для цього відповідної освіти та грошових коштів.

Згідно висновків акту № 1684/22-60/25639424 звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» за липень 2012 року.

Отже, з матеріалів перевірки вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Цифроком».

Суд встановив, що між ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» (Покупець) та ТОВ «Цифроком» (Постачальник) укладено Договір поставки від 23.04.2012 № б/н (далі - Договір поставки), згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату примірників програмного забезпечення, що визначається в рахунках-фактурах та накладних, та/або додатках до цього договору.

На підтвердження виконання Договору поставки позивач надав суду копії рахунків на оплату, видаткових накладних та податкових накладних, згідно яких загальна вартість товару, що постачався ТОВ «Цифроком» складає 1 400 631,52 грн., в т.ч. ПДВ - 280 126 грн.

На підтвердження здійснення розрахунків з ТОВ «Цифроком» за поставлений товар, відповідно до Договору поставки позивач надав інформацію про рух коштів по рахунку ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» № 26001619991453, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» за період з 01.10.2011 по 01.03.2013.

Однак, із зазначений документ щодо руху коштів по рахунку містить інформацію виключно щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Цифроком».

Водночас, позивач надав копії платіжних доручень № 1178 від 17.12.2012 про сплату штрафу на рахунок ГУ ДКСУ у місті Києві та № 1177 від 07.12.2012 про доплату податку на додану вартість на рахунок ГУ ДКСУ у місті Києві. Із зазначених платіжних доручень вбачається, що позивач здійснював платежі саме з рахунку № 26001619991453, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк».

Надана позивачем роздруківка про рух коштів по рахунку ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» № 26001619991453, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» за період з 01.10.2011 по 01.03.2013 не містить зазначених вище платежів на рахунок ГУ ДКСУ у місті Києві. Про те, що рух коштів відображено виключно стосовно одного конкретного отримувача у даній роздруківці не вказано, що свідчить про недостовірність відображеної у ній інформації. Суд також зазначає, що штамп банку міститься тільки на одному з двох аркушів зазначеної роздруківки про рух коштів, а також не зазначено дату її видачі і посадову особу, що видала такий документ.

За вищезазначених обставин, суд не бере до уваги надану позивачем інформацію про рух коштів по рахунку ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» № 26001619991453, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» за період з 01.10.2011 по 01.03.2013, як таку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Цифроком».

Позивач надав до матеріалів справи копію попереднього договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2011, укладеного з ТОВ «Бриз-1», акт приймання-передачі приміщення від 05.08.2011 та Договору № 21/12 оренди нежитлового приміщення від 22.06.2012, укладеного з ТОВ «Файнфол-Україна» з актом передачі ключа від пожежного виходу.

Однак, доказів того, що товар, придбаний у ТОВ «Цифроком» зберігався на орендованих складах суду не надано.

Крім того, позивач надав копію Договору найму (оренди) транспортного засобу від 06.02.2012, укладеного з фізичною особою - ОСОБА_3 та Договору № 16315 від 24.10.2011, укладеного з ТОВ «Нова Пошта», однак доказів виконання зазначених договорів не надав.

Враховуючи те, що позивач на вимогу суду не надав належних та допустимих доказів транспортування, зберігання товару, а також здійснення розрахунків за Договором поставки від 23.04.2012 № б/н, суд дійшов висновку, що господарська операція з придбання у ТОВ «Цифроком» програмного забезпечення за вказаним договором не мала реального характеру та була лише задокументована сторонами.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд, з метою всебічного та повного дослідження обставин справи ухвалою від 22.05.2013 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду витребував у позивача усі первинні документи, по операціям, які стали підставою для формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Крім того, під час судового розгляду справи суд повторно витребував у позивача первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Цифроком», у зв'язку з чим оголошувалась перерва. Однак, позивач, окрім рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладених не надав інших первинних документів, що мали бути складені у разі реального здійснення господарської операції із придбання товарно-матеріальний цінностей, а саме: товарно-транспортних накладних, замовлень, передбачених умовами договору, банківських виписок, доказів зберігання товару.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 233 439 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 № 0006742250 є правомірним.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби з неприйняття уточнюючих розрахунків суд зазначає, що вона є необґрунтованою, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.11.2012 засобами телекомунікаційого зв'язку подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яка прийнята відповідачем та зареєстрована за № 9073433638, що підтверджується копією квитанції № 2.

07.12.2012 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно вичавлених помилок за жовтень 2012 року, який прийнято відповідачем та зареєстровано за № 9077178264, що підтверджується копією квитанції № 2. Додаток № 5 до вказаного уточнюючого розрахунку прийнято 07.12.2012 та зареєстровано за № 9077178339.

Листом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 11.12.2012 № 13380/10/18-305 позивача повідомлено про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно вичавлених помилок за жовтень 2012 року та додаток № 5 вважаються не поданими, оскільки направлені до податкового органу під час здійснення перевірки.

Позивач в обґрунтування протиправності таких дій відповідача щодо неприйняття уточнюючого розрахунку посилався на положення п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, згідно якого заборонено подавати уточнюючі розрахунки у разі проведення виїзних перевірок (планових чи позапланових).

Суд із зазначеними доводами позивача не погоджується, оскільки позивач посилається на редакцію п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, яка втратила чинність на момент подання зазначеного уточнюючого розрахунку позивачем.

Так, згідно п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 20.11.2012 № 5503-VI (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, відповідач визнаючи податкову звітність ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» за жовтень 2012 року № 9077178264 та № 9077178339 не поданою, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський