Ухвала

від 16.11.2016 по справі 826/6949/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/2683/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника відповідача Піонтковської А.О.,

представника третьої особи Корчук Л.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі №826/6949/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дії - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0006742250. Визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА».

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 30.12.2013 та 15.01.2014 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 02.01.2014 та 31.01.2014 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Державна податкова інспекція в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185,пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» за липень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185,пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість на 233439,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Державна податкова інспекція складено акт від 07.12.2012 № 613/22-511/37724868 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0006742250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 350159,00грн., у тому числі основний платіж - 233439,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 116720,00грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» не мали реального характеру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, у позивача наявні всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком», що підтверджує реальність господарських операцій.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна в повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суд першої інстанції, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з поставки товарів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком», дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів транспортування, зберігання товару, а також здійснення розрахунків за спірним договором.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна» правомірності формування податкового кредиту за операціями Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» є правильним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби з неприйняття уточнюючих розрахунків колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач 20.11.2012 засобами телекомунікаційого зв'язку подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яка прийнята відповідачем та зареєстрована за №9073433638, що підтверджується копією квитанції №2.

У подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна» 07.12.2012 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок за жовтень 2012 року, який отримано відповідачем та зареєстровано за №9077178264, що підтверджується копією квитанції №2. Додаток №5 до вказаного уточнюючого розрахунку прийнято 07.12.2012 та зареєстровано за №9077178339.

Листом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 11.12.2012 №13380/10/18-305 позивача повідомлено про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно вичавлених помилок за жовтень 2012 року та додаток №5 вважаються не поданими, оскільки направлені до податкового органу під час здійснення перевірки.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 20.11.2012 №5503-VI, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби щодо визнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та додатку №5 не поданими.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не може визнати законним і обґрунтованими рішення суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до нього внесено запис від 01.03.2016 за №13531170010006216 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна» (ідентифікаційний код 37724868).

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Таким чином, припинення підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна», яке було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, та визнання такою, що втратила законну силу постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 157, статтями 160, 210, 211, 220, 221, 223, 228, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі №826/6949/13-а скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 визнати такою, що втратила законну силу.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер