Рішення

від 12.06.2013 по справі 914/1669/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 914/1669/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галицькі меблі", м.Львів-Винники

про стягнення 263 795,09 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова (посвідчення №005508 від 24.09.2012р.);

від позивача: Шмотолоха О.П. - спеціаліст 1 категорії відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської міської ради (довіреність №23-95 від 20.06.2012р.);

від відповідача: Дмитерко О.М. - представник (довіреність №01/05-13 від 22.05.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Прокурор Шевченківського району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галицькі меблі" про стягнення 263 795,09 грн. заборгованості за договором.

Ухвалою суду від 30.04.2013р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.05.2013р. В судовому засіданні 22.05.2013р. судом оголошено перерву до 12.06.2013р. для надання сторонам можливості врегулювати спір.

Сторони не досягли компромісу у врегулюванні спору, відтак представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, проте обґрунтований відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд, -

встановив:

03.08.2011р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галицькі меблі" (надалі - замовник) було укладено договір №117 про пайову участь (надалі - договір) за умовами якого замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 1.2. договору адреса і вид об'єкта містобудування, будівництво якого здійснює замовник: м.Львів, вул.Стрийська, 202.

Згідно п. 2.1. договору замовник зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі двісті дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот тридцять гривень 80 коп. (295 930,80 грн.) - код платежу 50110000 «Цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування», розрахунковий рахунок №31512931700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949066, отримувач: міський бюджет м.Львова: 50 000,00 грн. по 31.08.2011р. (до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання); 245 930,80 грн. по 31.12.2012р.

Відповідно до п.3. договору сторони несуть відповідальність за виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань у порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідач порушив свої зобов'язання згідно договору, частково сплативши 12.12.2011р. пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 37 100,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з листами від 14.10.2011р. №23-вих-2298, від 05.06.2012р. №23-1946 та від 06.12.2012р. №23-1151 про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова відповідно до умов договору, які залишені без відповіді та задоволення.

Отже, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 263 795,09 грн. заборгованості за договором №117 про пайову участь.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір про пайову участь від 03.08.2011р. №117, був укладений між сторонами відповідно до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва". Вказаний Закон було прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Згідно ч.1-ч.3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. із змінами та доповненнями, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони відповідно до п.2.2. договору погодили, що відповідач сплачує пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 295 930,80 грн. - 50 000,00 грн. по 31.08.2011р. (до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання); 245 930,80 грн. по 31.12.2012р.

Позивач звертався до відповідача з листами від 14.10.2011р. №23-вих-2298, від 05.06.2012р. №23-1946 та від 06.12.2012р. №23-1151 про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова відповідно до умов договору, які залишені без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача борг в сумі 263 795,09 грн.

Відповідач 12.12.2011р. сплатив пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 37 100,00 грн.

Отже, заборгованість становить 258 830,80 грн. (295 930,80 грн. - 37 100,00 грн.), а не 263 795,09 грн. як просять стягнути прокурор та позивач.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню частково, в сумі 258 830,80 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечив проти задоволення даного позову, письмово визнання позову не відобразив. В дорученні від 22.05.2013р. № 01/05-13 виданому представнику відповідача Дмитерку О.М. передбачено право повного або часткового визнання позову.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову.

В прохальній частині позовної заяви прокурор просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти та майно боржника в межах ціни позову.

В судових засіданнях ні представник прокуратури, ні представник позивача вказаного клопотання не підтримували, відтак воно судом не розглядалося.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. за № 7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відтак, судовий збір слід покласти на позивача пропорційно до суми позову у задоволенні якої відмовлено, а на відповідача пропорційно до задоволеної суми позову.

Керуючись ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ", ст.ст. 11, 526, 530, 547, 549, 611, 612, 627, 629 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галицькі меблі" (79495, м.Львів-Винники, вул.Дмитерка, 57; код ЄДРПОУ 31441835) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) 258 830,80 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галицькі меблі" (79000, м.Львів-Винники, вул.Дмитерка, 57; код ЄДРПОУ 31441835) в дохід Державного бюджету 5 176,62 грн. судового збору.

4. Стягнути з Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) в дохід Державного бюджету 99,28 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. У задоволенні позову в сумі 4 964,29 грн. відмовити.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.