Постанова

від 19.06.2013 по справі 913/1018/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2013р. справа № 913/1018/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівСкакуна О.А. , Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача:не з"явився від відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. по справі№ 913/1018/13 (Вінніков С. В.) за позовомдочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агенство регіонального розвитку" м. Луганськ провизнання договору недійсним В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області (суддя Вінніков С.В.) рішенням від 18.04.2013р. відмовив у задоволенні позовних вимог дочірньому підприємству "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ (далі - ДП "Луганський облавтодор") до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку" м. Луганськ (далі - ТОВ "Агентство регіонального розвитку") про визнання недійсним договору № 126 від 22.02.2006р., з посиланням на недоведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. по справі № 913/1018/13 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі зазначив, що спірний договір, з врахуванням ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України, укладений лише на один рік.

Заявник в апеляційній скарзі також послався на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку неможливістю направити свого уповноваженого представника, чим порушив права позивача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач свого представника у судове засідання 19.06.2013р. не направив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 20.05.2013р. Доказів поважності причин його неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. по справі № 913/1018/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, свого представника в судове засідання 19.06.2013р. не направив.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ "Агентство регіонального розвитку" м. Луганськ про визнання недійсним договору № 126 від 22.02.2006р., посилаючись на відсутність в ньому істотних умов договору поставки, а саме: номерів та індексів стандартів щодо якості товару, кількості товару, номенклатури товару, не узгодження строків поставки продукції, строків подачі заявок на поставку, графіків поставок, у зв?язку з чим вважає, що вказаний договір на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України повинен бути визнаний судом недійсним.

Крім того, з посиланням на ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України вважає, що договір діяв один рік, тобто з 22.02.2006р. по 22.02.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2006р. між ТОВ "Агентство регіонального розвитку" (Продавець) та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Покупець) укладено договір № 126, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар. Найменування - матеріали. Кількість та ціна за одиницю товару визначаються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (розділ 1 договору).

Відповідно до розділу 2 Договору: форма поставки - за згодою сторін; форма оплати - з розрахункового рахунку Покупця; строк оплати - згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Строк дії договору до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків - до повного погашення боргу (п. 6.4. договору).

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання договору недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним.

Як встановлено судом першої інстанції, спірний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-208 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент), а також вимоги до їх якості.

Відповідачем до матеріалів справи надано копії специфікацій, в яких погоджено умови про найменування товару, його кількість, ціну товару, строки поставки та оплати . Також в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар, які підтверджують виконання сторонами спірного договору (а.с. 44-93).

Оскільки відповідачем товар прийнято без зауважень, про що свідчить відсутність будь-яких заперечень у видаткових накладних, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про недоведеність підстав позову щодо неузгодженості істотних умов договору.

Крім того, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визнання наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнанння правочинів недійсними").

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про визнання договору № 126 від 22.02.2006р. недійсним, з огляду на те, що спірний договір укладений з дотриманням вимог норм чинного законодавства.

Таким чином, підстави недійсності договору, визначені у позові, зокрема, його неукладенність та строк дії, не є підставами недійсності правочину в розумінні ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Інших підстав недійсності договору № 126 від 22.02.2006р. позивачем не наведено.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору № 126 від 22.02.2006р. недійсним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. по справі № 913/1018/13 підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. по справі № 913/1018/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: О.А. Скакун

Л.Ф. Чернота

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. г/с Луган. обл.