Постанова

від 18.06.2013 по справі 801/289/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 р. (16:19) Справа №801/289/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

представника позивача - Джуган Н.М., довіреність № б/н від 10.10.2012 року,

представника відповідача - Одабаші А.А., довіреність № 10/1/10-0 від 10.07.2012 року,

експертів: Перченко Н.М., посвідчення № 44 від 15.03.2013 року,

Щидловської В.В., посвідчення № 62 від 15.03.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства «Алвіс»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної

Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Підприємства «Алвіс» до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби з позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року № 0002202301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 39941,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7712,50 грн., а також від 19.10.2012 року №0002162301 про донарахування податку на прибуток в сумі 72967,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15467,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків перевірки відносно фіктивності угод, укладених позивачем з Фірмою «Капітель плюс». Позиція позивача заснована на тому, що встановлення факту недійсності правочину не є необхідним при визначенні контролюючим органом грошових зобов'язань платника податку. До того ж, відсутній вирок суду у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва засновників Фірми «Капітель плюс». На думку позивача, реальність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, підтверджується всіма необхідними первинними документами. Ці документи містять реквізити, передбачені чинним законодавством, та були проведені у бухгалтерському обліку. З урахуванням зазначеного, позивач вказав на відсутність підстав для донарахування податковим органом товариству податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 18.06.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача виявлені порушення вимог податкового законодавства. Суть даних порушень полягає у безпідставному зарахуванні до складу податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених за фіктивними правочинами з Фірмою «Капітель Плюс». З урахуванням зазначеного, відповідач вказав на те, що прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є законними, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Також, відповідачем суду були надані письмові заперечення на Висновок експертизи № 211/212 від 26.04.2012 року, де він зазначив про те, що експертом не наданий однозначний висновок про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Така позиція відповідача заснована на тому, що експертом зроблений висновок на підставі наявної документації бухгалтерського та податкового обліку, проте, експертом під час проведення дослідження не враховувались дані, які свідчать про ознаки фіктивності господарських операцій. Крім того, відповідач у запереченні вказав на те, що на експертизу не були представлені всі документи, що стосуються відображення господарської операції між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» у бухгалтерському обліку.

Присутніми у засіданні 18.06.2013 року судовими експертами були надані письмові пояснення стосовно висновків експертизи. Згідно наданих пояснень при проведенні експертизи були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку підприємства. При дослідженні наданих документів були зроблені категоричні висновки.

Заслухавши пояснення представників сторін та експертів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 15.12.1999 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Підприємства «Алвіс», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 15.12.1999 року (т.І а.с.17) та довідкою про включення до ЄДРПОУ №93/5-9050 від 17.12.1999 року (т.І а.с.18).

Позивачем 31.12.1999 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за номером 00719450 (т.І а.с.20).

Посадовими особами Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим у період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства «Алвіс» (ЄДРПОУ 30645778) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг», (ЄДРПОУ 36165656),ПП «Габарит-груп» (ЄДРПОУ35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ33655597), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре місто» (ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімідж» (ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250), за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальній сумі 100402,00 грн., у тому числі за 2009 рік у сумі 78887,00 грн., за 2010 рік у сумі 10425,00 грн., за І квартал 2011 року - 8010,00 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 3090,00 грн.,

- п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 78204,00 грн., у тому числі за січень 2009 року на суму 3529,00 грн., за березень 2009 року на суму 1578,00 грн., за квітень 2009 року на суму 3062,00 грн., за травень 2009 року на суму 5499,00 грн., за червень 2009 року на суму 5946,00 грн., за липень 2009 року на суму 8962,00 грн., за серпень 2009 року на суму 9687,00 грн., за вересень 2009 року на суму 3117,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 6995,00 грн., за листопад 2009 року на суму 7605,00 грн., за грудень 2009 року на суму 4788,00 грн., за січень 2010 року на суму 1195,00 грн., за лютий 2010 року на суму 353,00 грн., за березень 2010 року на суму 347,00 грн., за квітень 2010 року на суму 1252,00 грн., за травень 2010 року на суму 512,00 грн., за серпень 2010 року на суму 338,00 грн., за вересень 2010 року на суму 1380,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 1083,00 грн., за листопад 2010 року на суму 1021,00 грн., за грудень 2010 року на суму 860,00 грн., за січень 2011 року на суму 3345,00 грн., за лютий 2011 року на суму 1830,00 грн., за березень 2011 року на суму 1233,00 грн., за квітень 2011 року на суму 1000,00 грн., за травень 2011 року на суму 1687,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року Підприємство «Алвіс» мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником Фірмою «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815).

Відповідно до отриманої під час перевірки інформації встановлено порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема Фірми «Капітель Плюс».

Звіркою Фірми «Капітель Плюс» встановлено порушення ч.1 ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

При цьому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товарі чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за правочинами, укладеними Підприємством «Алвіс» з Фірмою «Капітель Плюс».

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1699/22-0/30645778 від 05.10.2012 року (т.І а.с.35-55).

На акт перевірки позивачем 09.10.2012 року було подано заперечення (т.І а.с.62-70), які залишені податковим органом без задоволення.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.10.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І а.с.56-57):

№0002202301, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 47653,50 грн., у тому числі 39941,00 грн. за основним платежем та 7712,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0002162301, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 88434,50 грн., у тому числі 72967,00 грн. за основним платежем та 15467,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Названі податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби АР Крим та Державної податкової служби України. Проте, податковими органами скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з рішеннями податкових органів, прийнятими в адміністративному порядку, позивачем податкові повідомлення-рішення було оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з січня 2009 року по травень 2011 року.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» внаслідок не підтвердження факту настання реальних правових наслідків за цими правочинами.

З метою встановлення реальності правочинів, укладених Підприємством «Алвіс» з названим вище контрагентом, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку позивача фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від контрагентів, перелік яких наведений в акті перевірки № 1699/22-0/30645778 від 05.10.2012 року, у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на суму 402685,00 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 26.04.2012 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 211/212, проведеної за матеріалами справи №801/289/13-а (т.IV а.с.222-227), яким підтверджено фактичне отримання підприємством «Алвіс» робіт від контрагентів, перелік яких наведений в акті перевірки № 1699/22-0/30645778 від 05.10.2012 року, у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на суму 402685,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 80538,13 грн., з ПДВ - 483228,80 грн. Також, експертом підтверджено оплату отриманих позивачем від контрагентів робіт та їх використання у господарській діяльності.

У результаті проведеного дослідження наданих документів експертом встановлено, що між Підприємством «Алвіс» та Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року були укладені договори субпідряду та договори підряду на загальну суму 483228,80 грн. з ПДВ з виконання наступних робіт:

- по благоустрою багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вулиці Треньова,19 в м. Сімферополь, на загальну суму 74692,41 грн. з ПДВ., у тому числі: № 750 від 04.11.2009 року, № 790 від 02.12.2009 року, № 221 від 02.04.2010 року, № 710 від 02.09.2010 року, № 809 від 04.10.2010 року, № 859 від 02.11.2010 року, № 923 від 01.12.2010 року,

- по благоустрою багатофункціонального рекреаційно-оздоровчого комплексу сімейного перебування в п.Чайка на загальну суму 250926,22 грн. з ПДВ, у тому числі: №162 від 04.03.2009 року, № 208 від 04.04.2009 року, № 272 від 27.04.2009 року, № 348 від 01.06.2009 року, № 448 від 02.07.2009 року, № 557 від 03.08.2009 року, № 602 від 01.09.2009 року, № 662 від 02.10.2009 року, № 748 від 02.11.2009 року, № 44 від 11.01.2010 року, № 98 від 02.02.2010 року,

- по благоустрою кварталу житлових будинків з підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями для обслуговування населення по проспекту Героїв Бресту міста Севастополя на загальну суму 66156,20 грн. з ПДВ., у тому числі: № 347 від 03.06.2009 року, № 449 від 03.07.2009 року, № 558 від 04.08.2009 року, № 329 від 03.05.2010 року, № 35 від 11.01.2011 року, № 159 від 01.02.2011 року,

- по благоустрою офісно-торговельного центру по вулиці Октябрьській (4 черга будівництва багатофункціонального комплексу у м. Сімферополі) на загальну суму 14169,17 грн. з ПДВ, у тому числі: № 749 від 03.11.2009 року, № 789 від 01.12.2009 року, № 103 від 02.03.2010 року, № 621 від 02.08.2010 року,

- по благоустрою території ТОК «Горизонт» АР К м. Судак шосе Туристів 8 на загальну суму 42070,80 грн. з ПДВ., у тому числі:№ 34 від 11.01.2011 року, № 217 від 01.03.2011 року, № 258 від 01.04.2011 року, № 345 від 05.05.2011 року,

- по благоустрою, влаштування плиткового покриття, пристрій лівньовки і супутні додаткові роботи на об'єкті Квартал житлових будинків з підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями для обслуговування населення по проспекту Героїв Бресту міста Севастополя на загальну суму 35178,00 грн. з ПДВ, у тому числі: № 38 від 13.01.2009 року, № 82 від 04.02.2009 року.

Наданими на дослідженнями Актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) підтверджується отримання Підприємством «Алвіс» від Фірми «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року робот на загальну суму без ПДВ - 402691,67 грн., ПДВ - 80538,12 грн., разом з ПДВ - 483228,80 грн.

Відповідно до наданих на дослідження платіжних доручень Підприємство «Алвіс» сплатило Фірмі «Капітель Плюс» за виконані роботи 483228,80 грн. з ПДВ.

За даними журналу-ордеру і відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року відображено:

- придбання робіт на загальну суму 483228,80 грн. з ПДВ, у тому числі 402690,67 грн. сума без ПДВ (Дт 23 «Виробництво-Кт631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 80538,13 грн. - сума ПДВ (Дт6415 «Розрахунки за податками й платежами» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»,

- оплата робіт на суму 483228,80 грн. (Дт631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Таким чином, отримання та оплата Підприємством «Алвіс» від Фірми «Капітель Плюс» виконаних робіт за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відносно використання позивачем у своїй господарській діяльності робіт, отриманих від Фірми «Капітель Плюс» експертом встановлено наступне.

Згідно із статутом підприємства «Алвіс», зареєстрованого Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим за №04055558ю0010153 від 15.12.1999 року, підприємство здійснює такі види діяльності: виконання будівельних, монтажних, ремонтно-будівельних робіт, включаючи дорожно-будівельні роботи, реконструкцію будівель і споруд, художньо-оформлювальних робіт; виробництво будматеріалів і виробів; дизайн і обробка приміщень, виготовлення предметів інтер'єру та інші.

Згідно з даними бухгалтерського обліку Підприємства «Алвіс» отримані від Фірми «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року роботи були віднесені підприємством на рахунок 23 «Виробництво», який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року № 291, призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Крім того, на дослідження надані договори підряду, які укладені між Підприємством «Алвіс», як підрядником, та підприємствами-замовниками: ТОВ «Професіонал», ТОВ «Крим-Восток» та Кримське ЗАТ по туризму та екскурсіях «Кримтур» та акти виконаних підрядних робіт.

На підставі зазначеного експертом зроблений висновок про те, що наданими документами бухгалтерського обліку Підприємства «Алвіс підтверджується використання у господарській діяльності робіт, отриманих від Фірми «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 402690,67 грн. без ПДВ.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень).

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Використані під час дослідження документи у повному обсязі наявні в матеріалах справи.

Розглянувши висновок експертизи № 211/212 від 26.04.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Відносно заперечень відповідача на висновок експерта, які полягають у тому, що на експертизу не були представлені всі документи, що стосуються відображення господарської операції між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» у бухгалтерському обліку, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні експертами були надані пояснення, згідно яких клопотання від 15.02.2013 року про надання Підприємством «Алвіс» додаткових документів направлялось експертом без попереднього вивчення матеріалів справи. В подальшому, було з'ясовано, що всі необхідні для проведення дослідження документи наявні в матеріалах справи. Ці документи у повному обсязі вивчені під час проведення експертного дослідження, зафіксовані у них відомості дають можливість зробити однозначні висновки на поставлені судом питання.

Зазначені експертами доводи підтверджуються тим, що всі витребувані у клопотанні від 15.02.2013 року документи (а.с.16 контрольної справи) у повному обсязі наявні в матеріалах справи та досліджені експертом під час експертизи, про що зазначено в експертному висновку.

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентом Фірмою «Капітель Плюс».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з названим контрагентом має ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс».

Враховуючи, відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0002202301 та №00021623011 є такими, що прийняті Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1360,88 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.10.2012 року № 0002202301 та №00021623011.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Алвіс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1360,88 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.