Ухвала

від 25.09.2013 по справі 801/289/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/289/13-а

25.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 18.06.13 у справі № 801/289/13-а

за позовом Підприємства "Алвіс" (пров. Абрикосовий, 11, кв. 1,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 позовні вимоги Підприємства "Алвіс" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.10.2012 року № 0002202301 та №00021623011.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Алвіс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1360,88 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим у період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства "Алвіс" (ЄДРПОУ 30645778) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг", (ЄДРПОУ 36165656),ПП "Габарит-груп" (ЄДРПОУ35941644), ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (ЄДРПОУ33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре місто" (ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімідж" (ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (ЄДРПОУ36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар Крим" (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ31095815), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (ЄДРПОУ 37081991), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 55096833), ПП "Мастер Торг" (ЄДРПОУ 37196250), за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 1699/22-0/30645778 від 05.10.2012 року (т.І а.с.35-55), яким виявлені наступні порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальній сумі 100402,00 грн., у тому числі за 2009 рік у сумі 78887,00 грн., за 2010 рік у сумі 10425,00 грн., за І квартал 2011 року - 8010,00 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 3090,00 грн.,

- п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 78204,00 грн., у тому числі за січень 2009 року на суму 3529,00 грн., за березень 2009 року на суму 1578,00 грн., за квітень 2009 року на суму 3062,00 грн., за травень 2009 року на суму 5499,00 грн., за червень 2009 року на суму 5946,00 грн., за липень 2009 року на суму 8962,00 грн., за серпень 2009 року на суму 9687,00 грн., за вересень 2009 року на суму 3117,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 6995,00 грн., за листопад 2009 року на суму 7605,00 грн., за грудень 2009 року на суму 4788,00 грн., за січень 2010 року на суму 1195,00 грн., за лютий 2010 року на суму 353,00 грн., за березень 2010 року на суму 347,00 грн., за квітень 2010 року на суму 1252,00 грн., за травень 2010 року на суму 512,00 грн., за серпень 2010 року на суму 338,00 грн., за вересень 2010 року на суму 1380,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 1083,00 грн., за листопад 2010 року на суму 1021,00 грн., за грудень 2010 року на суму 860,00 грн., за січень 2011 року на суму 3345,00 грн., за лютий 2011 року на суму 1830,00 грн., за березень 2011 року на суму 1233,00 грн., за квітень 2011 року на суму 1000,00 грн., за травень 2011 року на суму 1687,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року Підприємство "Алвіс" мало взаємовідносини з контрагентом-постачальником Фірмою "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815).

Відповідно до отриманої під час перевірки інформації встановлено порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема Фірми "Капітель Плюс".

Звіркою Фірми "Капітель Плюс" встановлено порушення ч.1 ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі результатів перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за правочинами, укладеними Підприємством "Алвіс" з Фірмою "Капітель Плюс".

На акт перевірки позивачем 09.10.2012 року було подано заперечення (т.І а.с.62-70), які залишені податковим органом без задоволення.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.10.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І а.с.56-57):

- №0002202301, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 47653,50 грн., у тому числі 39941,00 грн. за основним платежем та 7712,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- №0002162301, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 88434,50 грн., у тому числі 72967,00 грн. за основним платежем та 15467,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковими органами скарги позивача на податкові повідомлення-рішення залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2009-2012 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства". та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно з підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Як встановлено п.5.1 ст. 5 Закону, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вищезазначене узгоджується з нормами Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168, є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентом Фірмою "Капітель Плюс" внаслідок не підтвердження факту настання реальних правових наслідків за цими правочинами.

Судом встановлено, що по справі було призначено судово-економічну експертизу, висновки якої долучені до матеріалів справи.

Експертом 26.04.2012 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 211/212, проведеної за матеріалами справи №801/289/13-а (т.IV а.с.222-227), яким підтверджено фактичне отримання підприємством "Алвіс" робіт від контрагентів, перелік яких наведений в акті перевірки № 1699/22-0/30645778 від 05.10.2012 року, у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на суму 402685,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 80538,13 грн., з ПДВ - 483228,80 грн. Також, експертом підтверджено оплату отриманих позивачем від контрагентів робіт та їх використання у господарській діяльності.

У результаті проведеного дослідження наданих документів експертом встановлено, що між Підприємством "Алвіс" та Фірмою "Капітель Плюс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року були укладені договори субпідряду та договори підряду на загальну суму 483228,80 грн. з ПДВ з виконання наступних робіт:

- по благоустрою багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вулиці Треньова,19 в м. Сімферополь, на загальну суму 74692,41 грн. з ПДВ., у тому числі: № 750 від 04.11.2009 року, № 790 від 02.12.2009 року, № 221 від 02.04.2010 року, № 710 від 02.09.2010 року, № 809 від 04.10.2010 року, № 859 від 02.11.2010 року, № 923 від 01.12.2010 року,

- по благоустрою багатофункціонального рекреаційно-оздоровчого комплексу сімейного перебування в п.Чайка на загальну суму 250926,22 грн. з ПДВ, у тому числі: №162 від 04.03.2009 року, № 208 від 04.04.2009 року, № 272 від 27.04.2009 року, № 348 від 01.06.2009 року, № 448 від 02.07.2009 року, № 557 від 03.08.2009 року, № 602 від 01.09.2009 року, № 662 від 02.10.2009 року, № 748 від 02.11.2009 року, № 44 від 11.01.2010 року, № 98 від 02.02.2010 року,

- по благоустрою кварталу житлових будинків з підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями для обслуговування населення по проспекту Героїв Бресту міста Севастополя на загальну суму 66156,20 грн. з ПДВ., у тому числі: № 347 від 03.06.2009 року, № 449 від 03.07.2009 року, № 558 від 04.08.2009 року, № 329 від 03.05.2010 року, № 35 від 11.01.2011 року, № 159 від 01.02.2011 року,

- по благоустрою офісно-торговельного центру по вулиці Октябрьській (4 черга будівництва багатофункціонального комплексу у м. Сімферополі) на загальну суму 14169,17 грн. з ПДВ, у тому числі: № 749 від 03.11.2009 року, № 789 від 01.12.2009 року, № 103 від 02.03.2010 року, № 621 від 02.08.2010 року,

- по благоустрою території ТОК "Горизонт" АР К м. Судак шосе Туристів 8 на загальну суму 42070,80 грн. з ПДВ., у тому числі:№ 34 від 11.01.2011 року, № 217 від 01.03.2011 року, № 258 від 01.04.2011 року, № 345 від 05.05.2011 року,

- по благоустрою, влаштування плиткового покриття, пристрій лівньовки і супутні додаткові роботи на об'єкті Квартал житлових будинків з підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями для обслуговування населення по проспекту Героїв Бресту міста Севастополя на загальну суму 35178,00 грн. з ПДВ, у тому числі: № 38 від 13.01.2009 року, № 82 від 04.02.2009 року.

Наданими на дослідженнями Актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) підтверджується отримання Підприємством "Алвіс" від Фірми "Капітель Плюс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року робот на загальну суму без ПДВ - 402691,67 грн., ПДВ - 80538,12 грн., разом з ПДВ - 483228,80 грн.

Відповідно до наданих на дослідження платіжних доручень Підприємство "Алвіс" сплатило Фірмі "Капітель Плюс" за виконані роботи 483228,80 грн. з ПДВ.

За даними журналу-ордеру і відомостями по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року відображено:

- придбання робіт на загальну суму 483228,80 грн. з ПДВ, у тому числі 402690,67 грн. сума без ПДВ (Дт 23 "Виробництво-Кт631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 80538,13 грн. - сума ПДВ (Дт6415 "Розрахунки за податками й платежами" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками",

- оплата робіт на суму 483228,80 грн. (Дт631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Таким чином, отримання та оплата Підприємством "Алвіс" від Фірми "Капітель Плюс" виконаних робіт за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Щодо використання позивачем у своїй господарській діяльності робіт, отриманих від Фірми "Капітель Плюс" експертом встановлено наступне.

Згідно із статутом підприємства "Алвіс", зареєстрованого Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим за №04055558ю0010153 від 15.12.1999 року, підприємство здійснює такі види діяльності: виконання будівельних, монтажних, ремонтно-будівельних робіт, включаючи дорожно-будівельні роботи, реконструкцію будівель і споруд, художньо-оформлювальних робіт; виробництво будматеріалів і виробів; дизайн і обробка приміщень, виготовлення предметів інтер'єру та інші.

Згідно з даними бухгалтерського обліку Підприємства "Алвіс", отримані від Фірми "Капітель Плюс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року роботи були віднесені підприємством на рахунок 23 "Виробництво", який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 року № 291, призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Крім того, на дослідження надані договори підряду, які укладені між Підприємством "Алвіс", як підрядником, та підприємствами-замовниками: ТОВ "Професіонал", ТОВ "Крим-Восток" та Кримське ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" та акти виконаних підрядних робіт.

На підставі зазначеного, експертом зроблений висновок про те, що наданими документами бухгалтерського обліку Підприємства "Алвіс підтверджується використання у господарській діяльності робіт, отриманих від Фірми "Капітель Плюс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 402690,67 грн. без ПДВ.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо не підтвердження настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентом Фірмою "Капітель Плюс".

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 1699/22-0/30645778 від 05.10.2012 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.10.2012 року № 0002202301 та №00021623011.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.13 у справі № 801/289/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва