Ухвала

від 19.06.2013 по справі 2а/2370/4743/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4743/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергостандарт-2" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 12.07.12 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 12.07.12 року №0003192301 та № 0003202301.

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.06.2012 по 20.06.2012 посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Енергостандарт-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства в зв'язку з отриманням постанови слідчого про призначення перевірки від 17.11.2011 р. за період з 01.01.2010 по 17.11.2011., за результатами якої складено акт від 27.06.2012 р. №103/22-11/33752357 (далі по тексту - акт перевірки).

Під час проведення перевірки використано акт державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 01.03.2012 р. № 1110/23-04/37264388 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТВС Енергостандарт» (код ЄДРПОУ 37264388) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 14.09.2010 по 21.12.2011», в якому встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «ТВС «Енергостандарт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відповідно операції купівлі-продажу вказують на відсутність реального їх здійснення.

В ході перевірки контрагента позивача не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ТВС Енергостандарт» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ТВС Енергостандарт» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

За наслідками перевірки позивача встановлено порушення:

- п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 14 034 грн., в тому числі за ІІ квартал в сумі 11 121 грн., за ІІІ квартал - 2 913 грн.;

- п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 12 204 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 3 004 грн., за червень 2011 року - 6 667 грн., за липень 2011 року - 2 533 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція у м. Черкасах Черкаської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003202301 від 12.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 14 034 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003192301 від 12.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 12 838 грн., в тому числі за основним платежем - 12 204 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 634 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу від 07.09.2012 р. № 07/09-1 до Державної податкової служби у Черкаській області. Рішенням Державної податкової служби у Черкаській області від 26.10.2012 р. №24087/10-210 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 12.07.2012 р. № 0003192301, №0003202301 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

06.11.2012 р. позивачем направлено скаргу № 06/11-1 на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 28.11.2012 р. №6094/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 12.07.2012р. №0003202301, №0003192301 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно із абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підпункт 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 27.06.2012 р. № 103/22-11/33752357, що призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Черкаській області від 17.11.2011 р. відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що під час розгляду даної адміністративної справи відсутні відомості про відповідне судове рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2012 р. №0003192301, №0003202301 прийняті відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Окрім цього, суд враховує, що згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2011 р. між ТОВ «ТВС Енергостандарт» (Виконавець) та ПП «Енергостандарт-2» (Замовник) укладено Договір надання послуг з організації оренди електротехнічного обладнання № ОР-6 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого Виконавець за заявкою Замовника надає послуги по знаходженню та передачі в орендне користування електровимірювальних приладів відповідно до переліку, які в подальшому називаються приладами.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за використання приладів здійснюється протягом 10-ти банківських днів після одержання платіжних вимог (рахунків), які надає Виконавець, та/або підписання Сторонами Актів виконання робіт. За кожен день прострочки нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченої плати.

Термін дії Договору встановлюється з 01.04.2011 року і дійсний до 31.12.2011 року (п. 5.2. Договору).

На підтвердження факту надання ТОВ «ТВС Енергостандарт» в орендне користування електровимірювальних приладів позивачем в судове засідання подано:

-рахунок-фактуру № 270401 від 27.04.2011 р. на загальну суму 18 024 грн., акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 2905 від 29.04.2011 р. на загальну суму 18 024 грн., податкову накладну від 29.04.2011 р. № 2905 на загальну суму 18 024 грн.;

- рахунок-фактуру № 290601 від 29.06.2011 р. на загальну суму 40 000 грн., акт здачі-прийняття-робіт (надання послуг) № 2906 від 29.06.2011 р. на загальну суму 40 000 грн., податкова накладна від 29.06.2011 р. № 2906 на загальну суму 40 000 грн.;

-рахунок-фактуру № 290701 від 29.07.2011 р. на загальну суму 15 200 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2904 від 29.07.2011 р., податкову накладну від 29.07.2011 р. № 2904 на загальну суму 15 200 грн.

Загальна вартість послуг з надання в оренду приладів становить 73 224 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що з використанням орендованих електроприладів позивач виконував перевірку технічного стану електричних мереж, електрообладнання, устаткування на інших підприємствах.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не відображені.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також необхідно зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах не надано жодних доказів на підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції ПП "Енергостандарт-2" з його контрагентом здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, а тому збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень рішень від 12.07.12 року №0003192301 та № 0003202301, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.