Рішення

від 17.06.2013 по справі 908/1438/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/39/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна, 21/ Шаумяна, 4. тел. +38 (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.13 Справа № 908/1438/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 18-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 115-А)

про стягнення 79 784,45 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Паціра В.Р., довіреність № 52 від 01.04.2013 р.;

від відповідача: Міхантьєв М.Д., довіреність № 12 від 01.03.2013 р.;

До господарського суду Запорізької області 23.04.2013 р. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" 79 784,45 грн. заборгованості за договором поставки товару № 099/п від 03.01.2012 року, в т.ч.: 75 473,19 грн. основного боргу, 3 402,48 грн. пені за несвоєчасну оплату, 226,42 грн. інфляційних втрат та 682,32 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 527, 530, 625 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем не виконані, станом на 01.04.2013р. заборгованість по договору становить 79784,45 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 75473,19 грн., пені у розмірі 3402,48 грн., 3 % річних у розмірі 682,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 226,42 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1438/13, присвоєно справі номер провадження № 30/39/13, розгляд якої призначено на 23.05.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 17.06.2013 р. Сторони зобов'язано: позивача - провести звірку взаємних розрахунків з відповідачем на час розгляду справи в суді, двосторонній акт звірки завчасно направити до суду; надати довідку про стан заборгованості відповідача за спірним договором на час судового засідання 17.06.2013 р.; надати детальний обгрунтований розрахунок суми боргу, зазначивши всі видаткові накладні, за якими здійснювалися поставки у спірний період та надати докази часткової або повної оплати відповідачем суми боргу (платіжні документи, доручення, прибуткові касові ордери, банківські виписки, виписки з рахунків, довідки руху коштів по рахунках тощо); повторно направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками (докази направлення надати суду); відповідача - надати нормативно та документально обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву, заперечення до позову (в разі наявності), документи в обґрунтування відзиву, заперечень; в разі незгоди з розрахунком позивача, надати контррозрахунок із зазначенням підстав нарахування; провести звірку взаємних розрахунків з позивачем на час розгляду справи в суді, докази повного або часткового виконання зобов'язань перед позивачем за спірним договором; листування з позивачем по суті спору (з доказами надсилання та/або вручення).

В судовому засіданні 17.06.2013 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2013 р. в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" - відповідач у справі - у своєму клопотанні № 2205/1 від 22.05.2013 р. підтвердив наявність заборгованості перед позивачем та просив відстрочити виконання судового рішення на шість місяців.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт заборгованості.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки товару № 099/п (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язався прийняти й своєчасно оплатити товар, визначений в пункті 1.2. цього Договору. Предметом поставки за цим Договором є ветеринарні препарати та/чи засоби захисту тварин, найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість, та ціна яких зазначаються у видаткових накладних (специфікаціях), що становлять невід'ємну частину цього Договору (товар) (п. п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній. Загальна ціна договору складається з суми вартостей всіх поставлених партій товару, зазначених у видаткових накладних.

Покупець розраховується за товар шляхом 100%-ї попередньої оплати вартості товару, зазначеної у рахунку Постачальника на оплату чи у видатковій накладній (п. 4.2. Договору).

Пунктами 8.1., 8.2 Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Договір вважається пролонгованим строком на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку, на який було укладено даний договір.

Сторонами не надано доказів припинення дії договору.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору було передано відповідачу товар на загальну суму 75473,19 грн., який був прийнято відповідачем без зауважень. За твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар не розрахувався, сума заборгованості на час подання позову становить 75473,19 грн.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: № 12086 від 07.09.2012 р., № 13271 від 05.10.2012 р., № 13272 від 05.10.2012 р., № 13789 від 18.10.2012 р., № 14303 від 02.11.2012 р., № 14302 від 02.11.2012 р., № 15353 від 29.11.2012 р., довіреностями на отримання товару та товарно-транспорними накладними (арк.. справи 7, 10, 11, 12, 14, 16, 17,19, 20, 23, 25, 26).

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" 79 784,45 грн. заборгованості за договором поставки товару № 099/п від 03.01.2012 року, в т.ч.: 75 473,19 грн. основного боргу, 3 402,48 грн. пені за несвоєчасну оплату, 226,42грн. інфляційних втрат та 682,32 грн. - 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 185385,78 грн., яку відповідач оплатив частково на суму 109912,59 грн., що підтверджується довідкою № СН-0000-157-01/640 від 13.06.2013 р., виданої Київською регіональною дирекцією АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 01.09.2012 р. по 13.06.2013 р.

Таким чином, за відповідачем залишилась несплачена заборгованість за договором поставки товару № 099/п від 03.01.2012 р. у розмірі 75473,19 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі, або в готівкому порядку шляхом внесення коштів до каси Постачальника.

Згідно п. 4.4. Договору в окремих випадках, за погодженням сторін, товар може постачатись Покупцеві з відстрочкою платежу строком до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту його відвантаження. При цьому у видатковій накладній проставляється дата кінцевого розрахунку за товар. Днем оплати вважається день надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період: з 01.09.2012 р. по 14.06.2013 р., з якого вбачається, що станом на 14.06.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 75473,19 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 75473,19грн.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано. Присутній у судовому засіданні представник відповідача факт наявності заборгованості у вказаній сумі не заперечує.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75473,19 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 682,36 грн. - 3% річних з простроченої суми за період: з 13.12.2012 р. по 01.04.2013 р. та 226,42 грн. - втрат від інфляції за період: з 13.12.2012 р. по 01.04.2013 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Оскільки, відповідач повинен був після поставки позивачем товару оплатити його в повному обсязі, однак даного обов'язку не здійснив, таким чином у позивача виникло право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми як наслідок відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за отриманий, але не оплачений боржником товар.

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено розрахунок суми інфляційних втрат за період: грудень 2012 р.- березень 2013 р. на суму 226,42 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача стосовно стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 226,42 грн.

При розрахунку заявленої вимоги про стягнення 3% річних позивачем період визначено невірно, оскільки остання поставка товару відбулася 29.11.2012 р., про що свідчить видаткова накладна № 15353 від 29.11.2012 р. (арк. справи 7). Згідно умов договору товар може постачатись Покупцеві з відстрочкою платежу строком до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту його відвантаження. Таким чином, останнім днем оплати товару є 13.12.2012 р., тому початком нарахування 3% річних є наступний день після закінчення встановлено строку для оплати товару, тобто з 14.12.2012 р.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 675,85 грн., тому в решті вимог про стягнення 3% річних (6,51 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3402,48 грн. пені за період з 13.12.2012 р. по 01.04.2013 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.1. Договору, який передбачає, що за невиконання покупцем своїх зобов'язань, передбачених в п. 4.4. даного договору, щодо своєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику за кожен календарний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної протягом відповідного періоду від суми простроченого платежу ціни товару.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3379,26 грн., а в решті вимог про стягнення пені (23,22 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано, з тих самих підстав, що зазначені судом при перевірці розрахунку позивача про стягнення 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 75473,19 грн. - основного боргу, 3379,26 грн. - пені, 675,85 грн. - 3 % річних, 226,42 грн. - інфляційних втрат. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

13.05.2013 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відстрочити виконання судового рішення на шість місяців. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що підприємство відповідача з січня 2013 р. не здійснює господарчої діяльності, а якщо позивач здійснить звернення примусового виконання рішення по даній справі, це призведе до додаткового нарахування на суму боргу суми виконавчого збору, тим самим здійснить додаткові фінансові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2013 р. надав заяву, в якій зазначає, що ТОВ "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" проти заявленого клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення не заперечує.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет", проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що ТОВ «Осіріс-Вет» не є безпосереднім споживачем поставлених товарів. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля ветеринарними препаратами та кормовими добавками. Товари закуплені у ТОВ «НУ НВП Брофарма» в подальшому були відвантажені на адресу ПрАТ «Агропромислова компанія», яка за отриманий товар кошти не перерахувала. На даний час подано два позови до господарського суду Запорізької області з метою стягнення заборгованості. За даними позовними заявами були порушені судові провадження № 3/49/13 та № 11/42/13.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, зокрема, надану відповідачем довідку Запорізького відділення центральної філії ПАТ "Кредо банк" № 0606-112446/13 від 20.05.13 р., з якої вбачається, що залишок коштів на поточному рахунку № 2600901192682 ТОВ "Осіріс-вет" станом на 20.05.2013 р. становить 1820,89 грн. (згідно пояснень відповідача, ТОВ "Осіріс-вет" має лише один розрахунковий рахунок, а саме р/р № 2600901192682 в Центральній філії ПАТ "Кредо банк"), ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача.

Згідно з п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 р., за змістом статті 121 ГПК господарський суд не позбавлений права в порядку, передбаченому цією статтею, вирішити питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зокрема і в тій частині, що стосується стягнення сум судового збору (або інших судових витрат).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне надати відповідачу відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 р. у справі №908/1438/13 в частині стягнення 75473,19 грн. - основного боргу, 3379,26 грн. - пені, 675,85 грн. - 3 % річних, 226,42 грн. - інфляційних втрат та 1719,86 грн. судового збору терміном на 6 (шість) місяців, до 17.12.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" (Київська обл., м. Бровари) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-вет" (69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 115-А, код ЄДРПОУ 37301293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 18-а; код ЄДРПОУ 14332579) 75473 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 19 коп. основного боргу, 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 85 коп. - 3 % річних, 226 (двісті двадцять шість) грн. 42 коп. втрат від інфляції, 3379 (три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 26 коп. пені, 1719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 86 коп. судового збору.

Відстрочити виконання рішення № 908/1438/13 від 17.06.2013 р. строком на 6 (шість) місяців - до 17 грудня 2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.06.2013р.