Ухвала

від 13.06.2013 по справі 2а-15146/11/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15146/11/0170/11

13.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Облетова Галина Василівна, довіреність № 001/7 від 10.01.13

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Митрофанова Ірина Андріївна, довіреність № 001/8 від 10.01.13

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- Ліпницька Ганна Юріївна, довіреність № 31 від 10.06.13

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 28.02.13 у справі № 2а-15146/11/0170/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (вул. Десантників, буд. 1,смт.Приморський,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98176)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011р. № 0000602304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011року на суму 2592600 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 648150 грн. та № 0000612304 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 р. на суму 751 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 у справі № 2а-15146/11/0170/11 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 22.11.2011 р. № 0000602304 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 2 591 750 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 648 150 грн. та № 0000612304 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за серпень 2011 р. на суму 751 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, наполягала не її задоволенні.

Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що спеціалістами Феодосійської міжрайонної ДПІ з 17.10.2011р. до 04.11.11р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "ФСК "Море" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень, травень, липень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2295/23-4/14309008 від 11.11.2011р.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року - №0000602304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 2592600 гривень, та застосування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 648150 гривень, а також № 0000612304 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 751 гривні.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність висновків, викладених у акті перевірки та як наслідок - правомірність податкових повідомлень-рішень.

Переглядаючи за приписами ст.195 КАС України рішення суду першої інстанції на його відповідність вимогам ст.159 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до акту перевірки, ВАТ "ФСК "Море" не мало підстав для декларування у серпні 2011 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2 592 600 грн., оскільки заявлені до відшкодування суми за квітень 2011р. в розмірі 64 992 грн., за травень 2011р. в розмірі 75 990 грн. та серпень 2011 р. в розмірі 2 053244 грн. не підтверджуються відповідними матеріалами зустрічних звірок із контрагентами, господарські операції з якими призвели до формування у позивача податкового кредиту.

Відносно заявленої до відшкодування суми за липень 2011р. в розмірі 398 374 грн. перевіряючи також дійшли висновку про відсутність підстав для її бюджетного відшкодування у зв'язку з заниженням заявленої суми. Такого висновку відповідач дійшов внаслідок того, що позивач, як суднобудівне підприємство, суму 293828 грн. сплатило постачальникам у липні 2011 р., а тому мало право на декларування бюджетного відшкодування, також у липні 2011 р. В порушення п.п. "а" п. 200.14 ст. 200 ПК України позивачем заявлено цю суму у серпні 2011 року, а відтак, відповідно до положень п. 200.6 ст. 200 ПК України ВАТ "ФСК "Море" не має права на її бюджетне відшкодування, а повинен враховувати її у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Також відносно бюджетного відшкодування за липень 2011р. згідно із актом перевірки встановлено завищення від'ємного значення на суму 104546 грн.

Крім того, під час перевірки ВАТ "ФСК "Море" неправомірно задекларовано у серпні 2011 р. суму ПДВ в розмірі 751, 33 грн. від ТОВ "Електротрейд", яке не задекларувало свої податкові зобов'язання по відповідній декларації. Більш того, постачальник ТОВ "Електротрейд" відсутній за місцезнаходженням. Відтак, податківцями зазначено, що ВАТ "ФСК "Море" неправомірно включено до податкового кредиту суму за податковою накладною ТОВ "Електротрейд", яке не знаходиться за юридичною адресою.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податківців з наступних підстав.

Підставою для висновку відповідача стосовно того, що позивачем завищено бюджетне відшкодування у серпні 2011р. на суму 293828грн. є п.14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, на підставі якого, на думку відповідача, позивач мав право заявити до бюджетного відшкодування у липні 2011р. суми ПДВ, які були сплачені позивачем контрагентам або до Державного бюджету України саме у липні 2011р.

Під час декларування позивачем зобов'язань із ПДВ за серпень 2011 року був чинним наказ Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011р. "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", яким у розділі ХІ були встановлені особливі правила для підприємств суднобудування і літакобудування, згідно із якими при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого у передбаченому пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу порядку, таким підприємствам бюджетне відшкодування здійснюється у звітному (податковому) періоді, наступному за звітним (податковим) періодом, у якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, у порядку і строки, передбачені статтею 200 розділу V Кодексу. При цьому сума, відображена в рядку 20.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду зазначених підприємств, переноситься до рядка 21.1 податкової декларації цього самого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено для підприємств суднобудування відшкодування податку на додану вартість із бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним, в якому виникло від'ємне сальдо податку, в порядку і терміни, передбачені ст.200 цього Кодексу. При цьому сума, що ввідображена в рядку 20.2 податкової декларації поточного звітного податкового періоду переноситься до рядку 21.1 податкової декларації цього ж звітного періоду.

Зазначена норма повністю узгоджується із загальним правилом відшкодування ПДВ, яке визначено у п.200.4 ст.200 ПК України щодо того, що ввідшкодування податку здійснюється у періоді, наступному за періодом, в якому виникло від'ємне сальдо податку.

До того ж, положення підпункту «а» п.200.4 ст.200 ПК України надають право платнику податку заявити до бюджетного відшкодування частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) не лише у попередньому податковому періоді, а у податкових періодах , що передували цьому періоду, у випадку, якщо ці суми податку на додану вартість не були ним заявлені до відшкодування у попередніх податкових періодах.

Отже, позивач, як підприємство суднобудування, в разі наявності від'ємного значення декларує бюджетне відшкодування у звітному періоді, наступному за звітним (податковим) періодом, у якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість.

Скориставшись цим правом позивач подав декларацію із даними щодо сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, у серпні 2011 року в розмірі 2592599, 21 грн.

Та обставина, що сума ПДВ в розмірі 293828грн. фактично сплачена ВАТ "ФСК "Море" постачальникам за отримані товари (послуги) у липні 2011 року відповідачем не оспорюється.

Стосовно завищення від 'ємного значення різниці між, сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 104546грн. колегія суддів зазначає наступне.

Доводи апелянта про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011р. на суму 104546грн., яке визначене на підставі податкових накладних, засновані на тому, що

- згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України" в липні 2011 року встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями контрагентів та податковим кредитом ВАТ "ФСК "Море» на загальну суму 73751грн. : (по податковим накладним від ПП "Фарбекс" : №6 від 26.07.11 на загальну суму - 403193,52 грн.в т.ч.ПДВ 67198,92грн.; №7 від 26.07.11 - на загальну суму 37284,48 грн. в т.ч. ПДВ - 6214,08грн.;

- по податковим накладним від TOB "Електротрейд" - №198 від 21.07.11 на загальну суму 948,00грн.в т.ч.ПДВ 158,00грн.)

- до складу податкового кредиту за липень 2011р. включено ПДВ на загальну суму 30975 грн. згідно податкових накладних від постачальників, які не знаходяться за юридичною адресою: ПП «Ньютехнолоджі» (ЄДРПОУ 36951648, м. Керч) - 93,33 грн.; TOB «Технопром-Юг» (ЄДРПОУ 34318642, м. Миколаїв) - 12632,00 грн.; TOB «Харпомпостач» (ЄДРПОУ 34391138, м. Харьків) - 16369,60грн.; ПП «ТД «Контакт» (ЄДРПОУ 36292608, м. Севастополь) - 1880,00 грн.

Завищення суми податкового кредиту за липень 2011р. складає 30974,93 грн.

Із системного аналізу норм ст.198. Податкового кодексу України випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів/послуг є належним чином оформлена податкова накладна.

Відомості про місцезнаходження платників податку вносяться згідно даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців». Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, дані Єдиного Державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем в акті перевірки не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Тому посилання в акті перевірки про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням колегія суддів не приймає до уваги.

Факт оплати товарів, наданих постачальниками ВАТ «ФСК «Море» підтверджений відповідними платіжними документам за періоди, які перевірялися. При цьому, перевіркою не виявлено фактів відсутності платіжних документів на відповідні суми фактично сплаченого податку на додану вартість.

Податкові накладні, які отримані від постачальника, були оформлені відповідно до вимог податкового законодавства України.

Також, колегія суддів зауважує, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на віднесення сум до складу податкового кредиту. Порушення вимог законодавства іншими суб'єктами господарської діяльності є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких суб'єктів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткуй позивачем.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.2011р. по справі №2а-13110/11/0170/11, яка залишене без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення №0000532304 від 14.10.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 104546грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене, висновки акту перевірки щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 р. на суму104546грн., та як наслідок рішення відповідача про зменшення суми відшкодування за липень 2011 року на 104546грн. є необґрунтованими .

Згідно положень Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Суми, сплачені постачальникам товарів (послуг) позивачем з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжними документами. При цьому відповідач не заперечує проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство України, не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуг), і саме продавець товару (послуг) несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Відповідно до положень ст..61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. До того ж, у відповідності до положень Податкового кодексу України платники податку особисто відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до кодексу.

Таким чином несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до положень Податкового кодексу України умовою бюджетного відшкодування ПДВ покупцю є оплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Електротрейд", колегія суддів зазначає таке.

При здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 .

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже, право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Апеляційним розглядом установлено, що між ВАТ "ФСК "Море" (покупець) та ТОВ "Електротрейд" (продавець) укладений договір від 11.04.2011р. № 149/11-050 на придбання електротехнічної продукції. Відповідно до п. 1.2 цього договору найменування, ДОСТ, кількість, ціна продукції визначається у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 114,118, т.V).

ВАТ "ФСК "Море" відповідно до рахунку від 21.07.2011р. № 99-0000238 сплатило ТОВ "Електротрейд" 4508 грн., у тому числі ПДВ - 751,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.08.2011р. № 412461 (а.с.109 (зворотний бік), т. V).

Від ТОВ "Електротрейд" отримана податкова накладна від 01.08.2011р. № 205 на суму 4508 грн., у тому числі ПДВ - 751,33 грн. (а.с. 109, т. V).

У серпні 2011р. ВАТ "ФСК "Море" отримані товарно-матеріальні цінності на суму 3756, 67 грн., ПДВ - 751,33 грн., що підтверджується видатковими накладними від 05.08.2011р. № РН-000654, № 000655 та від 12.08.2011р. № РН-000656.

Придбаний товар оприбуткований відповідно до прибуткових ордерів (а.с.110-112,т. V).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що проведена господарська операція ВАТ "ФСК "Море" із ТОВ "Електротрейд" з придбання товару підтверджена первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому, не має підстав для сумніву у правомірності віднесення вказаної суми ПДВ до податкового кредиту позивача та включення її у бюджетне відшкодування за серпень 2011 року.

Щодо доводів акту перевірки про встановлення згідно із "Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" розбіжностей у податкових зобов'язаннях ТОВ "Електротрейд" та податкового кредиту ВАТ "ФСК "Море" суд зазначає, що виникнення у покупця права віднести суму ПДВ, сплаченої у вартості товару, до податкового кредиту не ставиться Податковим кодексом України у залежність від наявності задекларованих податкових зобов'язань контрагента.

До матеріалів справи долучена копія свідоцтва ТОВ "Електротрейд" про реєстрацію його платником податку на додану вартість № 100244844.

Крім того, відповідно до цього свідоцтва та свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Електротрейд" № 635829 від 02.09.2009р. адресою реєстрації підприємства зазначено м. Сімферополь, вул. Павленка, буд. 37, що відповідає адресі, вказаної у податковій накладній від 01.08.2011р. № 205.

Більш того, відсутність ТОВ "Електротрейд" за адресою реєстрації не може свідчити про відсутність договірних зобов'язань між підприємствами. Ця обставина є лише додатковою ознакою при перевірці реальності господарських операцій за умови відсутності первинних документів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 у справі № 2а-15146/11/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна