Рішення

від 05.06.2013 по справі 49/166-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И Справа №  49/166-А 05.06.13                                                                           м. Київ                                  11 год. 50 хв. За позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва До  1)  Державного підприємства «Укррезерв»       2)  Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула якості» Про  визнання недійсним контракту та стягнення 27 500 000,00 грн. Суддя Митрохіна А.В. Секретар судового засідання Цибульський Р.М. Представники сторін: Від позивача     не з'явилися Від відповідача   1)  не з'явилися                                2) не з'явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовом про визнання недійсним контракту № 1549/1 від 18.06.2004р. у відповідності до статей 207, 208 Господарського кодексу України, зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 суму одержану за контрактом; стягнення з відповідача-1 в доход Державного бюджету України вартості товару в сумі 27  500  000грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, при наявності умислу у відповідача-2, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2007 було відкрито провадження у справі №49/166-А та призначено попереднє судове засідання на 27.07.2007. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2007зупинено провадження у справі до 20.09.2007. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2007 зупинено провадження у справі №49/166-А до 22.10.2007 та направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва. У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному судове засідання призначене на 20.09.2007 не відбулося. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2007 було призначене попереднє судове засідання на 19.11.2007. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2007 закінчене підготовче провадження у справі №49/166-А та призначено справу до судового розгляду на 29.11.2007. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2007 розгляд справи відкладався на 10.12.2007, відповідно до вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2007 було зупинено провадження у справі до отримання відповідей та документів витребуваних судом від слідчого управління Печерського РУ ГУ МВС України та слідчого ОВС Слідчого управління ДПА України. На адресу Господарського суду м. Києва надійшли пояснення та документи, витребувані судом. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2013 поновлено провадження у справі №49/166-А та призначено розгляд адміністративної справи на  08.04.2013. Ухвалами Господарського суду м. Києва від 08.04.2013, від 13.05.2013, від 29.05.2013  відкладено розгляд адміністративної справи. Як стверджує позивач, умисел відповідача-2 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться; податкові звіти до органів податкової служби не подає; податки не сплачує; рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2006р. установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Формула якості» визнано недійсними. Відповідач-1 позов не визнав, в ході розгляду справи представник ДП «Укррезерв» зазначав про безпідставність заявлених вимог з підстав, вказаних в в запереченнях на позовну заяву від 27.07.2007р. Відповідач-2 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: 18 червня 2004р. між ТОВ “Формула якості” (постачальник) та ДП “Укррезерв” (покупець) укладено контракт № 1549/1, предметом якого є постачання пшениці м'яких сортів 3 класу, врожаю 2003 року в кількості 25000 тон загальною вартістю 27  500  000,00грн., в т.ч. ПДВ. За укладеним договором ТОВ “Формула якості” поставлено на користь ДП “Укррезерв” товар на загальну суму  20  939  770,11 грн., в т.ч. ПДВ 3  489  961грн., що підтверджується податковими накладними від 24.06.2004р. № 32 на загальну суму 8226275,41 грн. (в тому числі ПДВ 1371045,90 грн.), від 01.07.2004р. № 33 на загальну суму 12725766,97грн. (в тому числі ПДВ 2  120 961 грн.). Як вбачається з копії Картки рахунку: 631: Контрагенти: Формула якості за 01.12.2003-27.04.2006 р. відповідач-1 отримав товар (пшеницю третього класу) від відповідача-2 за спірним Контрактом. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи. Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. В даному випадку, враховуючи, що виконання договору відбулось в період після 01.01.2004р., підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо  суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією. Із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів у формі умислу саме при укладанні спірного договору. Позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2006р. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Позивачем не доведено протиправного умислу при укладенні спірного договору, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи. Разом з тим, Позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження факту ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, який би було встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Докази на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані відповідачам в зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірного зобов'язання за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у відповідачів також в матеріалах справи відсутні. Також суд звертає увагу, що на час укладення спірного Контракту та його виконання відповідачі були належним чином зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Визнання недійсними статуту ТОВ “Формула якості” та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість мало місце після укладення та виконання спірного Контракту. Зміст спірного Контракту не суперечить актам цивільного законодавства. В судовому процесі не були виявлені докази, які б підтверджували, що зміст Контракту не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Факт не звітування платника податків перед органом державної податкової служби та не сплати податків, на який посилається податковий орган в позовній заяві, є порушенням податкового законодавства та може бути підставою для застосування до такого платника податків відповідних заходів відповідальності, передбачених чинним законодавством, в тому числі притягнення винних осіб до відповідальності за ухилення від сплати податків. Дійсність же правочину пов'язана з відповідністю його змісту актам цивільного законодавства, нормам моралі та правоздатністю його сторін, як це випливає із статті 203 Цивільного кодексу України. Визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не тягне за собою автоматично недійсність всіх правочинів, укладених до цього такою юридичною особою, та не свідчить про укладення всіх правочинів з метою ухилення від сплати податків. Інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім як посилання на несплату податків ТОВ “Формула якості”, визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, анулювання свідоцтва про реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість, позивач в судовому процесі на наводив. За вказаних обставин, господарський суд міста Києва вважає твердження позивача стосовно умислу ТОВ “Формула якості” на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, недоведеним. Позивач не довів суду обставини, на які він посилається, не визначив в позовній заяві і не обґрунтував: чим саме порушено інтереси держави в цілому, які конкретні нормативні акти, що визначають соціально-економічні основи держави не дотримано; чи був намір та прямий умисел порушити вимоги закону; не визначив і не обґрунтував розмір шкоди або збитків заподіяних державі, шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння її саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачами згідно спірної угоди. Таким чином, з аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що господарські операції між ДП “Укррезерв” та ТОВ “Формула якості” за договором від 18 червня 2004 року №1549/1, є реальними та здійснювалися у межах звичайної господарської діяльності відповідачів. Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Враховуючи не підтвердження укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України є неможливим. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 07 лютого 2008 року у справі №К-12405/06, в ухвалі від 07 грудня 2010 року у справі №К-57949/09, в ухвалі від 16 лютого 2011 року у справі №К-18297/07. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. На думку господарського суду міста Києва, позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення відповідачами спірного контракту з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про нікчемність вказаного правочину, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Голосіївському районі міста Києва має бути відмовлено в частині визнання недійсним контракту № 1549/1 від 18.06.2004р. у відповідності до статей 207, 208 ГК України, стягнення з відповідача-1 в доход Державного бюджету вартості товару в сумі 27  500  000 грн. В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 суму одержану за контрактом від 18.06.2004р. № 1549/1, то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Формула якості» 18.08.2010 року постановою Господарського суду м. Києва у справі № 15/435-б визнано банкрутом та 08.09.2010 року припинено юридичну особу, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16491874 від 22.05.2013р. Таким чином, на час розгляду даної справи, у зв'язку з припиненням юридичної особи - другого відповідача, був відсутній суб'єктний склад для застосування санкції, передбаченої частиною 1  статті 208 ГК України. Отже, враховуючи наведене місцевий господарський суд приходить до висновку про те, що у цій частині провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п. 5 ч. 1  ст. 157 КАС України. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, ч. 1 ст. 157, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. В частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Формула якості» повернути ДП «Укррезерв» суму одержану за контрактом від 18.06.2004р. № 1549/1, провадження у справі закрити. 2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Дата підписання постанови 07.06.2013р. Суддя                                                                                                                         А.В. Митрохіна