Постанова

від 18.05.2013 по справі 2а/0470/9315/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2013 р. Справа № 2а/0470/9315/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Рибоченко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином у розмірі 82000 грн.-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2011 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція - позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» - відповідач 1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» - відповідач 2 в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» грошові кошти у сумі 82000 грн., отриманих на виконання правочину, укладеного та виконаного у вересні - жовтні 2010 року на підставі накладної № 133 від 02.09.2010 року, податкової накладної № 133 від 02.09.2010 року, рахунку б/н від 2010 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів № № 133/1-1339;

- стягнути з ТОВ «Квінта» в доход держави грошові кошти у сумі 82000 грн. отриманих на виконання правочину, укладеного та виконаного у вересні - жовтні 2010 року на підставі накладної № 133 від 02.09.2010 року, податкової накладної № 133 від 02.09.2010 року, рахунку б/н від 2010 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів № № 133/1-1339.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в ході позапланової виїзної перевірки ТОВ «Квінта» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р. було встановлено, що ТОВ «Квінта» у вересні 2010 року придбало у ТОВ «Оптдевайс» товар на суму 68333,34 грн. (без ПДВ). Розрахунки ТОВ «Квінта» проводились у готівковій формі на підставі розрахунків, наданих ТОВ «Оптдевайс». Всього було сплачено за поставлений товар 82000.00 грн., які ТОВ «Квінта» до складу валових витрат не включив. На реалізований товар постачальником - ТОВ «Оптдевайс» було виписано податкову накладну № 133 від 02.09.2010 р. на загальну суму- 82000.00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13666,67 грн.). До податкової декларації за жовтень 2010 року (додаток № 5) ТОВ «Квінта» було включено податковий кредит в сумі 13333,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс». Оскільки перевірками інших податкових органів було встановлено нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Оптдевайс» з його контрагентами, вважають, що наявні підстави для застосування до вказаних підприємств правил, визначених ст. 228 Цивільного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2011 року.

Ухвалою суду від 18.05.2013 року позивача - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію замінено на - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог, просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, судова повістка направлена за адресою вказаною у позові та ЄДРПОУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінта» - 53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Радищева, буд. 12-А; Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» - 08681, Київська область, село Рославичі, вул. Гоголя, буд. 15-А. Судові повістки повернулись на адресу суду з відміткою пошти «підприємство за вказаною адресою відсутнє».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Тобто відповідачі про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились, тому суд на підставі ч.4 ст. 128 КАС України розглядає справу за їх відсутністю на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи встановлено, що на підставі наказу № 43 від 25.01.2011 року та направлення №32/232 від 25.01.2011 року начальника Нікопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складений Акт № 196/232/32289429 від 07.02.2011 року. Згідно висновків Акту в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Квінта» не включено до складу валових витрат по податку на прибуток вартість отриманих у вересні 2010 року товарів у ТОВ «Оптдевайс» на суму 68 333,33 грн. за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р. Встановлено відсутність як бази, так і об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто, порушено вимоги п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2010 року на загальну суму 13 333,33 грн. (а.с. 27-37).

Як було з'ясовано судом, ТОВ «Квінта» у вересні 2010 року придбало у ТОВ «Оптдевайс» товар (пластик, профіль, керамзит, ковролін та ін.) на суму 82 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 666,67 грн.). Договір на поставку товару між підприємствами в ході перевірки контролюючому органу наданий не був про що зазначено в акті перевірки на сторінці 10 (а.с.32).

Придбання товару підтверджується накладною від 02.09.2010 р. № 133, податковою накладною від 02.09.2010 р. № 133, рахунком від 2010 р. № б/н. Розрахунки за отриманий товар з ТОВ «Оптдевайс» проводились ТОВ «Квінта» у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів ТОВ «Оптдевайс» (а.с. 38-42).

В ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Квінта» було встановлено, що в податковому обліку підприємство включило до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року по контрагенту ТОВ «Оптдевайс» суму ПДВ в сумі 13 333,33 грн. на підставі податкової накладної № 2510 від 25.10.2010 р. (загальна сума по податковій накладній - 80 000,00 грн., ПДВ - 13 333,33 грн.), про що зазначено на сторінці 13 акту перевірки (а.с. 33).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Квінта» до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в жовтні 2010 року включено податковий кредит в сумі 13 333,33 грн. по ТОВ «Оптдевайс» на підставі податкової накладної № 2510 від 25.10.2010 р., що підтверджується звітністю відповідача 1, приєднаною до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оптдевайс» Васильківською ОДПІ Київської області, встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з контрагентами з метою настання реальних наслідків. Тобто, відсутні як база оподаткування, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. В зв'язку з тим, що угоди поставки, на думку ОДПІ, є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (Акт Васильківської ОДПІ Київської області від 26.11.2010 року № 4943/23-20/36900457). (а.с.13-21).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків..

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно абз.4 п.п..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. У разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п.п..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 і 6 статей 203 Кодексу.

Частинами 1, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Відповідно до частин 1, 5 статей 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Згідно зі статтею 228 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, ушкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам, відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Тобто, зі змісту ст. 215 ЦК України випливає, а в силу ст. 204 ЦК України безпосередньо вказується на те, що нікчемним є правочин, недійсність якого прямо установлена в законі, зокрема, нікчемним є правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Нікчемний правочин не породжує будь - яких прав та обов'язків. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови.

Законом України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», з 01.01.2011 року ст. 228 Цивільного кодексу України доповнена ч. 3 такого змісту: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

В ході розгляду справи було встановлено, що з урахуванням висновків, викладених в Акті Васильківської ОДПІ в Київській області від 26.11.2010 року № 4943/23-20/36900457 про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Оптдевайс» з його контрагентами, наявні підстави для застосування до правочину між ТОВ «Квінта» і ТОВ «Оптдевайс» наслідків, що передбачені ст. 228 ЦК України.

Так, податковий кредит ТОВ «Квінта» формувався за рахунок ТОВ «Оптдевайс», у свою чергу ТОВ «Оптдевайс» формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Доорс», яке у свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект». ТОВ «Доорс» не надавало будь - яких послуг та товарно - матеріальних цінностей ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «Доорс» не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Тобто, фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ «Квінта» з ТОВ «Оптдевайс» у вересні - жовтні 2010 року були спрямовані на безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, щодо застосування до правочину, що має ознаки нікчемності, наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд зазначає, що з набранням чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, податкові органи мають право під час проведення перевірки суб'єкта господарювання встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів та як наслідок звертатися до суду з позовом про визнання угоди недійсною і стягнення коштів за такою угодою або звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Враховуючи, що при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Квінта» з ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, наявний умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, згідно положень ст. 228 ЦК України, сума перерахованих коштів згідно податкової накладної № 133 від 02.09.2010 року на суму 82000 грн., в т.ч. ПДВ 13666,67 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта», а з останнього в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином у розмірі 82000 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» (код ЄДРПОУ 36900457, Київська область, Васильківський район, с. Рославичі, вул. Гоголя, буд. 15-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» (код ЄДРПОУ 32289429, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Радищева, буд. 12-а) грошові кошти у розмірі 82000 грн. (вісімдесят дві тисячі грн.00 коп.) отримані на виконання правочину, укладеного та виконаного у вересні-жовтні 2010 року на підставі накладної № 133 від 02.09.2010 року, рахунку б/н від 2010 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів №№ 133/1-133/9.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта» (код ЄДРПОУ 32289429, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Радищева, буд. 12-а, р/р 260030179670001 АТ «ІмексБанк» м.Одеса, МФО 328384, р/р 26008925460100 ДО «РайффайзенБанк Аваль» м.Київ, МФО 380805) в доход держави 82000 грн. (вісімдесят дві тисячі грн.00 коп.) вартості товару, одержаного на виконання правочину, укладеного та виконаного у вересні - жовтні 2010 року на підставі накладної № 133 від 02.09.2010 року, рахунку б/н від 2010 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів №№ 133/1-133/9.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

.

Суддя Суддя І.В. Тулянцева