Постанова

від 19.06.2013 по справі 820/3638/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2013 р. Справа №820/3638/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Платіциної О.Г.,

представника відповідача - Іщук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2012 року №0002892311 та податкове повідомлення - рішення від 29.12.2012 року №0002882311.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що не враховуючи того, що позивачем було своєчасно надано відповідь на запит податкового органу разом з копіями підтверджуючих документів, відповідачем була призначена та проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Зооветеринарний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків». За результатами перевірки складено акт перевірки від 10.12.2012 року №935/2211/31293151, у якому зафіксовані порушення позивачем податкового законодавства, які фактично стосуються інших підприємств. У акті перевірки підтверджується факт надання позивачем усіх первинних документів, які підтверджують господарські операції. Вартість товарів, які були придбані ТОВ "Зооветеринарний центр" у ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків», входять до собівартості продукції, а саме ветеринарних препаратів, які виготовляються ТОВ "Зооветеринарний центр" з метою подальшої реалізації сільськогосподарським підприємствам. В основу акту перевірки ТОВ "Зооветеринарний центр" податковим органом покладено акти перевірок зазначених контрагентів, які не містять інформації відносно порушення податкового законодавства України ТОВ "Зооветеринарний центр". На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач вважає, що ТОВ "Зооветеринарний центр" правомірно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ 240516,00 грн. за період листопад 2011р. - червень 2012р., яка входить до складу товару, отриманого від ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків», та вважає, що висновок відповідача про заниження підприємством податку на прибуток за 4 квартал 2011р. - І півріччя 2012р. є неправомірним та необґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, просив суд задовольнити позов та скасувати у повному обсязі оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач, Чугуївська ОДПІ Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач зазначив, що висновки про порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Зооветеринарний центр" уклав угоди з ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків» з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. З цих підстав зроблено висновок про те, що позивач неправомірно задіяв в складі витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. ТОВ «Зооветеринарний центр» в порушення п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України завищено витрати в 4 кварталі 2011 року на 187 267,00 грн., в 1 півріччя 2012 року - 1 015 313,00 грн. та занижено податок на прибуток у загальному розмірі 256 288,00 грн.; в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість у листопаді - грудні 2011 року на 37 453,00 грн., у січні - червні 2012 р. - 203 063,00 грн. Чугуївська ОДПІ Харківської області ДПС діяла в межах компетенції визначеної законодавчими актами. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача - Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС - заперечував проти позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Позивач - ТОВ "Зооветеринарний центр" зареєстровано Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області 02.02.2001 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №680886.

ТОВ "Зооветеринарний центр" перебуває на обліку як платник податків у Чугуївській ОДПІ Харківської області ДПС є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

Також, згідно даних Статуту ТОВ "Зооветеринарний центр" предметом діяльності позивача є, зокрема, виробництво і реалізація ветеринарних лікарських препаратів, біопрепаратів, вітамінно-мінеральних преміксів, кормових добавок, кормів для тварин, зооветеринарного інструментарія; оптова і роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, зоотехнічними і ветеринарними препаратами, торгівельно-закупівельна діяльність; оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами та ін.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст. 78, 79 ПК України.

Згідно п.п.79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до абз.2 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС на адресу позивача - ТОВ "Зооветеринарний центр" було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження №5087/10/22.0-36 від 27.08.2012 року, який було отримано позивачем 04.09.2012р.

Позивачем листом від 17.09.2012 року надано відповідь Чугуївській ОДПІ Харківської області ДПС на зазначений письмовий запит відповідача від 27.08.2012 року, в якому надані пояснення щодо правомірності задекларованих сум та їх документальне підтвердження. Запитувані документи надані у повному обсязі, що не заперечується сторонами по справі.

Відповідачем було винесено наказ №668 від 15.11.2012 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Зооветеринарний центр", як підставу для проведення перевірки визначено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, серед інших, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, однією з підстав для проведення документальної невиїзної перевірки є ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Але, як зазначено вище, ТОВ "Зооветеринарний центр" були своєчасно та у повному обсязі надані відповідачу пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Право органів державної податкової служби звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження закріплено також положеннями статті 73 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що запит відповідача №5087/10/22.0-36 від 27.08.2012 року в порушення вимог абз.2 п.73.3 ст.73 ПК України не містить вказівки на підстави надсилання такого запиту, встановлені абз. 3 п.73.3 ст.73 ПК України. У зазначеному листі, з посиланням на п.п.20.1.6. ст..20, п.п.73.3, 73.5 ст.73 ПУ України, тільки зазначено про встановлення сумнівності у факті здійснення операцій.

Суд зауважує, що чинним податковим законодавством не передбачено можливості надсилання органами податкової служби інформаційних письмових запитів з підстав встановлення сумнівності у факті здійснення операцій, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів господарських операцій.

При цьому у вищезазначеному запиті податкового органу не вказано, які саме обставини та докази свідчать про встановлення сумнівності у факті здійснення операцій, чи існують розбіжності та які саме і у яких деклараціях з податку на додану вартість. Враховуючи наведене, суд вважає, що у податкового органу була відсутня одна із обов'язкових підстав для проведення позапланової перевірки, передбачена пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 - ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у податкового органу не було підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 15.11.2012р. №668 фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Зооветеринарний центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Баварія-Ф» (код ЄДРПОУ 31635757) за листопад 2011 року, ПФ «Агроіндустрія» (код ЄДРПОУ 31149933) за період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р., ТОВ «ДСВ-АГРО» (код ЄДРПОУ 35637522) за березень 2012 року, ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код ЄДРПОУ 36626532) за квітень 2012 року, ТОВ «Праксет-Харків» (код ЄДРПОУ 30137712) за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012р.

За наслідками перевірки було складено акт від 10.12.2012р. № 935/2211/31293151, згідно висновків якого було встановлено порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 256 287,00 грн, у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 43071,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 120 750,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 92466,00 грн., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240 516,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року на суму 32453,00 грн., за грудень 2011 року на суму 5000,00 грн., січень 2012 року на суму 32000,00 грн., лютий 2012 року на суму 42000,00 грн., за березень 2012 року на суму 41000,00 грн., квітень 2012 року на суму 32063,00 грн., за травень 2012 року на суму 32000,00 грн., червень 2012 року на суму 24000,00 грн.

Не погодившись з висновками вказаного даного акту перевірки, ТОВ "Зооветеринарний центр" направило на ім`я начальника Чугуївської ОДПІ заперечення на акт перевірки №177 від 19.12.2012 р.

Листом Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС від 26.12.2012 р. № /10/22.0-36 позивачеві надано відповідь на заперечення, згідно якого висновки акту щодо порушень є правомірними.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення: від 29.12.2012р. №0002882311, яким ТОВ "Зооветеринарний центр" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 362896,00грн., з низ 256288грн. за основним платежем та 106608 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; та від 29.12.2012 р. №0002892311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 360774,00грн., з них 240516грн. за основним платежем та 120258грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив зазначені повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України.

За результатами розгляду скарг позивача ДПС у Харківській області та Міністерство доходів і зборів України своїми рішеннями від 14.03.2013 року та від 22.04.2013р. відповідно, залишили податкові повідомлення - рішення від 29.12.2012р. №0002882311 та №0002892311 без змін, а скарги без задоволення.

Судом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" діючого податкового законодавства, є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, а саме: акт від 13.03.2012р. № 427/23-30/31635757 ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія Ф» (код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та з 01.11.2011р. по 31.12.2011р.», згідно якого встановлено, що ПП «Баварія Ф» відсутнє за юридичною адресою; акт Основ`янської МДПІ м.Харкова від 09.08.2012р. № 559/22-207/31149933 про неможливість проведення зустрічної звірки ПФ «Агроіндустрія» за січень 2011 року - червень 2012 року; акт ДПІ у Київському районі м.Харкова від 10.08.2012р. № 572/22-4/36626532 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Івітек ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року - січень 2012 року, березень - червень 2012 року; акт Основ`янської МДПІ м.Харкова від 09.08.12 р. № 567/221/35637522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДВС-Агро» за січень - червень 2012 року; акт Основ`янської МДПІ м.Харкова від 09.08.12 р. № 572/222/30137712 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праксет-Харків» за січень 2011 року - грудень 2012 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ПП «Баварія-Ф» було укладено угоду №30 від 01.07.2011р. про поставку субстанції «Селекор-С», субстанції ліпофільної фракції та субстанції неоміцина сульфат, виконання якої підтверджено видатковими накладними №0311-05 від 03.11.2011р. на загальну суму 69000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11500,00 грн; №РН-2811-12 від 28.11.2011р. на загальну суму 69000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11500,00 грн.; № 1811-07 від 18.11.2011р. на загальну суму 56719,97 грн., в т.ч. ПДВ - 9453,33 грн.; товарно-транспортними накладними від 03.11.2011р. № 0311-05-02, від 28.11.2011р. №2811-12-02, від 18.11.2011р. №1811-07-02, податковими накладними від 28.11.2011р. № 400 на загальну суму 69000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11500,00 грн.; від 18.11.2011р. №279 на загальну суму 56719,97 грн., в т.ч. ПДВ - 9453,33 грн.; від 03.11.2011р. №59 на загальну суму 69000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11500,00 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011р., платіжними дорученнями № 78 від 06.12.2011р. на суму 40 000,00 грн., № 95 від 12.12.2011р. на суму 40 000,00 грн.; № 126 від 14.12.2011р. на суму 40 000,00 грн., № 134 від 20.12.2011р. на суму 40 000,00 грн., № 141 від 21.12.2011р. на суму 34 719,97 грн.

Також, між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» було укладено угоду №б\н від 30.03.2012 р. про поставку субстанції ліпофільної фракції та флаконов ФМ-100-20-ОС, виконання якої підтверджено видатковими накладними №13042 від 13.04.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; №13043 від 13.04.2012р. на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн.; №18046 від 18.04.2012р. на загальну суму 48000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; №26043 від 26.04.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; №27043 від 27.04.2012р. на загальну суму 24375,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4062,50грн.; товарно-транспортними накладними від 13.04.2012р. № б\н, від 13.04.2012р. № б\н, від 18.04.2012р. № б\н, від 26.04.2012р. № б\н, від 27.04.2012р. № б\н; податковими накладними від 13.04.2012р. № 100 на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн.; від 13.04.2012р. № 99 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 18.04.2012р. № 133 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 26.04.2012р. № 196 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 27.04.2012р. № 205 на загальну суму 24375 грн., в т.ч. ПДВ - 4062,50 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2012р., платіжними дорученнями № 641 від 31.05.2012р. на суму 48000,00 грн., № 652 від 31.05.2012р. на суму 24000,00 грн., № 659 від 05.06.2012р. на суму 45000,00 грн., № 726 від 27.06.2012р. на суму 35375 грн.

Також, між позивачем та ТОВ «ДСВ-АГРО» було укладено угоду №3\12 від 01.03.2012р. про поставку субстанції ліпофільної фракції та субстанції «Селекор», виконання якої підтверджено видатковими накладними №160301 від 16.03.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № 120301 від 12.03.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн., №130303 від 19.03.2012 р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № 190302 від 19.03.2012р. на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; №230302 від 23.03.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; товарно-транспортними накладними від 16.03.2012р. №б\н, від 12.03.2012р. №б\н, від 19.03.2012р. № б\н, від 19.03.2012р. № б\н, від 23.03.2012р. № б\н, податковими накладними від 16.03.2012р. № 85 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 19.03.2012р. №91 на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; від 19.03.2012р. №92 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 23.03.2012р. № 124 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2012р., платіжними дорученнями №532 від 17.04.2012р. на суму 15000,00 грн., №555 від 26.04.2012р. на суму 33000,00 грн., №578 від 10.05.2012р. на суму 31000,00 грн., №584 від 10.05.2012р. на суму 48000,00 грн., №602 від17.05.2012р. на суму 48000,00 грн., №603 від 17.05.2012р. на суму 12000,00 грн., №628 від 24.05.2012р. на суму 42000,00 грн.

Крім цього, між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ПФ «Агроіндустрія» було укладено угоду №23/12/1 від 23.12.2011р. про поставку субстанції «Селекор-С» та субстанції ліпофільної фракції, виконання якої підтверджено видатковими накладними № РН-2312-01 від23.12.2011р. на загальну суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.; № РН-1101-03 від 11.01.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-1901-01 від 19.01.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № 2501-02 від 25.01.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № 3101-01 від 31.01.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-0702-06 від 07.02.2012р. на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; № РН-1302-04 від 13.02.2012р. на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; № РН-1702-03 від 17.02.2012р. на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; № РН-2102-04 від 21.02.2012р. на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; № РН-2702-14 від 27.02.2012р. на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; № РН-2902-02 від 29.02.2012р. на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; товарно-транспортними накладними від 23.12.2011р. № б\н, від 11.01.2012р. № б\н, від 19.02.2012р. № б\н, від 25.01.2012р. № б\н, від 31.01.2012р. № б\н, від 07.02.2012р. № 0702-06-2, від 13.02.2012р. № 1302-04-2, від 17.02.2012р. № 1702-03-2, від 21.02.2012р. № б\н, від 27.02.2012р. № б\н, від 29.02.2012р. №б\н, податковими накладними від 23.12.2011р. № 81 на загальну суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.; від 11.01.2012р. № 44 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 19.01.2012р. № 107 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8000,00 грн.; від 25.01.2012р. № 147 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 31.01.2012р. № 188 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 07.02.2012р. № 42 на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; від 13.02.2012р. №83 на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.; від 17.02.2012р. № 123 на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; від 21.02.2012р. № 149 на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; від 27.02.2012р. № 190 на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн.; від 29.02.2012р. № 208 на загальну суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6000,00 грн, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за період з грудня 2011р. по лютий 2012р., платіжними дорученнями № 265 від 31.01.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 310 від 10.02.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 316 від 10.02.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 322 від 14.02.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 372 від 28.02.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 379 від 01.03.2012р. на суму 35000,00 грн., № 383 від 06.03.2012р. на суму 37000,00 грн., № 392 від 06.03.2012р. на суму 35000,00 грн., № 414 від 14.03.2012р. на суму 35000,00 грн., № 421 від 14.03.2012р. на суму 35000,00 грн., № 456 від 30.03.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 467 від 30.03.2012р. на суму 30 000,00 грн., № 502 від 09.04.2012р. на суму 36000,00 грн., № 506 від 09.04.2012р. на суму 36000,00 грн., № 531 від 17.04.2012р. на суму 15000,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Праксет-Харків» було укладено угоду №17 від 01.05.2012 року про поставку субстанції ліпофільної фракції, виконання якої підтверджено видатковими накладними № РН-2105-04 від 21.05.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-2305-02 від 23.05.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-2505-04 від 25.05.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-3005-01 від 30.05.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-2506-12 від 25.06.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-2606-03 від 26.06.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; № РН-2706-10 від 27.06.2012р. на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; товарно-транспортними накладними від 21.05.2012р. № б\н, від 23.05.2012р. № б\н, від 25.05.2012р. № б\н, від 30.05.2012р. № б\н, від 25.06.2012р. № б\н, від 26.06.2012р. № б\н, від 27.06.2012р. № б\н, податковими накладними від 21.05.2012р. № 116 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 23.05.2012р. № 135 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 25.05.2012р. № 154 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 30.05.2012р. № 190 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 25.06.2012р. № 168 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 26.06.2012р. № 169 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; від 27.06.2012р. № 176 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за період травень-червень 2012р., платіжними дорученнями № 775 від 10.07.2012р. на суму 42000,00 грн., № 796 від 19.07.2012р. на суму 48000,00 грн., № 814 від 26.07.2012р. на суму 40 000,00 грн., № 822 від 30.07.2012р. на суму 14000,00 грн., № 823 від 30.07.2012р. на суму 38000,00 грн., № 819 від 30.07.2012р. на суму 48000,00 грн., № 857 від 16.08.2012р. на суму 48000,00 грн., № 895 від 31.08.2012р. на суму 40 000,00 грн., № 907 від 06.09.2012р. на суму 18000,00 грн.

Оцінивши вказані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, відповідно до яких ТОВ "Зооветеринарний центр" перераховувало на користь контрагентів в рахунок оплати по договорам безготівкові кошти.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджені в ході судового розгляду справи копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагента позивача, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його вищевказаними контрагентами було виконано спірні договори та отримані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також суд зазначає, що реальність здійснення господарських операцій позивача по угоді №30 від 01.07.2011р., укладеній з ПП «Баварія -Ф» по поставці субстанції «Селектор-С» та субстанції ліпофільна фракція, вже була предметом судового розгляду.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі №8201855/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р., скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС від 04.02.2013 року №0006042311 та від 15.11.2012р. №0002472211.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також у вказаних рішеннях суду встановлено реальність правочину, укладеного між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ПП «Баварія -Ф», а також зазначено, що неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у Орджонікідзевському районі м. Харкова у ПП «Баварія -Ф» не є доказом факту нереальності здійснення господарських операцій.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі, що підприємством надані всі первинні документи відносно взаємовідносин з вказаними в акті перевірки постачальниками, а саме: договори купівлі-продажу товарів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, які відповідно відображені у Реєстрі отриманих податкових накладних, платіжні доручення, копії паспорту ліпофільної фракції від постачальників та копії посвідчення якості безпеки на «Селекор» від постачальників.

Суд зазначає, що факт отримання та оприбуткування позивачем вищезазначених субстанцій також підтверджується тим, що наказом № 34\1 від 08.08.2005р. директора ТОВ «Зооветеринарний центр» обов`язки завідувача складу сировини, готової продукції, матеріалів покладено на апаратницю з виготовлення ветеринарних препаратів витаминно-мінеральних додавань Наретя Т.А., якою ведеться Журнал обліку субстанцій цеху вет.препаратів (прибуття на склад та вибуття до виробництва). Прихід фіксується у даному Журналі на підставі накладних по придбанню сировини від постачальників, які одночасно відображаються на рахунку 201 бухгалтерського обліку.

Однак, спочатку придбану сировину перевіряє технолог Галкін А.В., який встановлює відповідність такої сировини нормативним вимогам та характеристикам, що відображається їм у Журналі вхідного контролю сировини, прошнурованому та скріпленому печаткою підприємства.

У момент передавання сировини до виробництва завідувач складу складає наряди для відповідних ветеринарних препаратів, складовою частиною яких є субстанція «Селекор-С», субстанція ліпофільної фракції та субстанція неоміцина сульфат, які реєструє у Журналі реєстрації нарядів.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивач на виконання вимог цієї Інструкції на всі партії отриманої від постачальників сировини виписував довіреності, реєстрував їх у Журналі реєстрації довіреностей, та при отриманні товару залишав їх у постачальників.

Суд зазначає, що копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також суд зазначає, що сам факт отримання спірного товару його належне оприбуткування тощо не заперечується відповідачем та знайшло своє підтвердження під час проведення перевірки та відображено в акті перевірки.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» судом робиться висновок про те, що операції суб`єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановленій самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та вказаних контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визнано як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача виписані податкові накладні, що відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем були включені до податкового кредиту відповідних періодів, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, яки беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Доказів фактичної відсутності операції по придбанню позивачем товарів у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд зауважує, що непроведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури понесених платником податків витрат, спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених таким органом з приводу сформованих платником податків витрат, адже згідно з законом однією з подій збільшення витрат є дата отримання доходу, а факт настання такої події в розрізі конкретної господарської операції суб'єктом владних повноважень за правилами ч.3 ст.2 КАС України у спірних правовідносинах не встановлений.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази, не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій ТОВ "Зооветеринарний центр" при оподаткуванні зазначених господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.138.1 ст.138, п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р.

В акті перевірки від 10.12.2012 р. №935/2211/31293151 підтверджено надання позивачем усіх первинних документів.

Підприємством правомірно відображено в податкової звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб`єктами господарювання.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6 інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010р. № 984 (далі, Порядок), визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4-6 р.І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених у п.6 Постанови № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.71 КАС України не надано і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і його контрагентів за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на підписання договорів тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних в акті контрагентів позивача, не декларування ними своїх зобов`язань, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Що стосується посилання відповідача в запереченнях до адміністративного позову на той факт, що у відповідності до листів департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України «субстанція ліпофільна фракція за період з 01.01.2009р. по 01.03.2012 р. інформації щодо митного оформлення ввезення на територію України не виявлено, а також що, у відповідності до листа південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ТОВ «Зооветеринарний центр» не оформлював дозвільних документів щодо ввезення вище зазначеної субстанції, то зазначені твердження суд вважає безпідставними та необґрунтованими оскільки як вже зазначалося судом вище факт фактичного отримання, оприбуткування відповідачем не оскаржується та підтверджується матеріалами справи, крім цього у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та вказаними контрагентами правочинів, також позивач не є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та зазначений товар не провозив через митний кордон України, а отримував його від українських постачальників.

Також суд зазначає, що по-перше: вище зазначений факт у відповідності до акту перевірки від 10.12.2012 р. № 935/2211/31293151 не був підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, по-друге: в листі південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті жодним чином не зазначено на той факт, що ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «Праксет-Харків» не ввозили зазначену ліпофільну фракцію, по-третє: позивач придбав зазначену фракцію у вказаних постачальників та не зобов`язаний перевіряти спосіб ввезення її на територію України тощо.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейский Суд з прав людини у свєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більш того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковим органом зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов`язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником їх зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу, відповідачем не було надано ніяких доказів стосовно субстанції «Селекор-С», субстанції неоміцина сульфат та флаконів ФМ-100-20-ОС.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно з містом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 10.12.2012 року №935/2211/31293151 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків».

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та ПП «Баварія-Ф», ПФ «Агроіндустрія», ТОВ «ДСВ-АГРО», ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «Праксет-Харків» угоди у судовому порядку оспорювалися, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу недійсності вказаних договорів.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012р. № 0002892311; від 29.12.2012р. № 0002882311 винесені Чугуївською ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби України з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС від 29.12.2012р. №0002882311 та №0002892311 року є такими, що винесені податковим органом з порушенням вимог п.3 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року №0002892311.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року №0002882311.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Леніна, буд. №11, секція А, код ЄДРПОУ 31293151, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв