Постанова

від 19.06.2013 по справі 2а-10363/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року № 2а-10363/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лунь З.І.

за участю секретаря

судового засіданні Івашків В.І.

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Сергєєва О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача при проведенні документальної позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Ардея-Тех"за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року; визнання протиправними дій відповідача, що полягали у викладенні в акті перевірки № 271/1720/НОМЕР_1 від 14.08.2012 року протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та його контрагентом ПП "Ардея-Тех".

В судовому засіданні 29.05.2013 року представником позивача подано заяву про зміну предмета позову від 27.05.2013 р., в якій просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки №271/1720/НОМЕР_1 від 14.08.2012р. висновків про безтоварність (нікчемність) вчинених правочинів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ПП «Ардея-Тех» за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 р.; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби по зменшенню Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суми податкового кредиту в розмірі 82489,46 грн. за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех» та зменшення значення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 142975,00 грн. за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 р. за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех»; зобов'язати державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані щодо задекларованих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 р. сум податкових зобов'язання з податку на додану вартість та сум податкового кредиту.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві про зміну предмета позову. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову від 29.01.2013 року №634/10/0007.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу №176 від 01.08.2012 р. працівниками Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 за результатами якої складено складено Акт від 14 серпня 2012 року №271/1720/НОМЕР_1 про результати позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 з питання визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Ардея-Тех» за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки перевіркою встановлено порушення ст.203, 215, 228, 626, 629, 658 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи те, що ФОП «ОСОБА_4» проводив транзитні операції з реалізації товарів (робіт, послуг), а у його безпосереднього контрагента ПП "Ардея-Тех" (ЄДРПОУ 37156768) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, зазначена угода має ознаки безтоварності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток та на додану вартість.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП «ОСОБА_4» встановлені порушення розділу IV Декрету Кабінету Міністрів країни від 26.12,92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", із змінами та доповненнями п.п. 53.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями п.7.3.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 13.04.97 №1б8/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим необгрунтовано завищений валовий дохід на суму 714870,00 грн., (без ПДВ), у т.ч: грудень 2010р. - 131338,00 грн., січень, лютий, квітень 2011р. - 583532,00 грн. завищені валові витрати - на суму 412448,00 грн., в т.ч; грудень 2010р. - 71217,00 грн., січень, лютий, квітень 2011р. - 341231,00 грн.; завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 142975,00 грн., в т.ч: грудень 2010р. на суму 26268,00 грн.; січень 2011р. на суму 32496,00 грн. лютий 2011р. на суму 42057,00 грн.; квітень 2011р. на суму 42154,00 грн.; завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 82489,46 грн., в т.ч: грудень 2010р. на суму 14243,36 грн.; січень 2011р, на суму 26847,90 грн.; лютий 2011р. на суму 26085,60 грн.; квітень 2011р. на суму 15312,60 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, твердження про вчинення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства сформовано відповідачем на підставі висновку про безтоварність операцій позивача з його контрагентом-постачальником -ПП «Ардея-Тех». При цьому відповідач покликається на дані автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року.

Окрім того, при складенні Акта перевірки відповідачем взято до уваги матеріали Акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг, робіт) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Для підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Ардея-Тех» позивачем надано договір, видаткові накладні, податкові накладні. Продукція, поставлена ПП «Ардея-Тех», була оплачена позивачем, що підтверджено виписками з банківського рахунку про перерахування коштів за поставлений товар.

Вищевказані первинні документи, які відповідають вимогам законодавства, свідчать про те, що ПП «Ардея-Тех» у грудні 2010 року, січні, лютому, квітні 2011 року була передана, а позивачем отримана продукція, що була предметом договору, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом, що, на думку суду свідчить, про реальність вище названих господарських операцій, а відтак, і підставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок таких операцій. З огляду на це суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех», натомість висновок відповідача про нереальність таких господарських операцій не відповідає фактичним обставинам, встановленим судом на підставі наданих доказів.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які відповідно норм податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податку на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно, зокрема, також встановити наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.95), ПП «Ардея-Тех» було платником податку на прибуток, податку на додану вартість.

На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що ПП «Ардея-Тех» на момент вчинення господарських операцій з позивачем мало достатню податкову правосуб'єктність та господарську правосуб'єктність для виконання робіт, передбачених договорами укладеними з позивачем.

Суд вважає безпідставним використання відповідачем при складенні Акта перевірки інформації Акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, оскільки період, за який проводилася перевірка позивача був за грудень 2010 року, січень. Лютий, квітень 2011 року, тоді як інформація про порушення податкового законодавства контрагентом позивача стосується період у з квітня 2011 року по вересень 2011 року.

Водночас, стосовно відсутності основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів у ПП «Ардея-Тех», на що покликався відповідач в обґрунтування заперечень позовних вимог, то суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти на відповідність законодавству та достовірність установчі документи, тощо. Також в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Посилання відповідача на фіктивність правочинів, укладених ПП «Ардея-Тех» з позивачем також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, під час перевірки податковий орган повинен встановити обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Якщо протиправного умислу сторін на укладення фіктивного правочину не встановлено, це виключає його кваліфікацію як недійсного.

З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Слід звернути увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Висновок податкового органу про порушення платником податків вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України не відповідає компетенції органів державної податкової служби України.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Таким чином з огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку відовідача про нереальність господарських операцій позивача з вище вказаним контагентом.

Суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача про формуванню в акті перевірки висновків про безтоварність господарських операцій позивача може бути самостійним предметам судового розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Таким чином, уся діяльність суб'єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі Порядок). Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У п. 6 розділу 1 Порядку передбачено, що при складенні висновку акта документальної перевірки, зокрема, зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, дії податкового органу щодо викладу висновків в акті перевірки врегульовано нормативним актом. Недотримання цих нормативних актів органом державної податкової служби свідчить про наявність публічно-правового спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки Державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, які реалізуються у правовідносинах з платниками податків, то спір щодо правомірності його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. У ч. 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вживання в цій нормі слова «будь-які» дає підстави тлумачити її як таку, що виключає обмежене тлумачення. Тобто об'єктом оскарження можуть бути будь-які дії суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, підставою для звернення до суду є лише суб'єктивне припущення позивача про порушення його прав чи інтересів.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів.

Згідно з п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Пунктом 2.8 Наказу №266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п. 2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З вище зазначеного вбачається, що Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року N 266 передбачено єдину підставу для можливості зміни в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - це наявність узгоджених податкових зобов'язань визначеного податковим повідомленням-рішенням на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Дані цієї системи повинні відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Як встановлено судом податкове-повідомлення рішення відповідачем на підставі Акта перевірки не приймалось, а тому у відповідача не було підстав для коригування в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» даних про задекларовані позивачем показники податкового кредиту по показники податкових зобов'язань за період липень 2012 року.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, з огляду на що у позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Судовий збір в розмірі 32,19 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки №271/1720/НОМЕР_1 від 14.08.2012р. висновків про безтоварність (нікчемність) вчинених правочинів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ПП «Ардея-Тех» за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби по зменшенню Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 суми податкового кредиту в розмірі 82489,46 грн. за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех» та зменшення значення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 142975,00 грн. за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 р. за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех».

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані щодо задекларованих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 р. сум податкових зобов'язання з податку на додану вартість та сум податкового кредиту.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 25.06.2013 року

Суддя З.І. Лунь