Ухвала

від 02.03.2015 по справі 2а-10363/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 876/9825/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.12.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні в суді першої інстанції 29.05.2013 року представником позивача подано заяву про зміну предмета позову в якій просить:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки №271/1720/НОМЕР_1 від 14.08.2012 року висновків про безтоварність (нікчемність) вчинених правочинів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ПП «Ардея-Тех» за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби по зменшенню Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми податкового кредиту в розмірі 82489,46 грн. за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех» та зменшення значення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 142975,00 грн. за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех»;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані щодо задекларованих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року сум податкових зобов'язання з податку на додану вартість та сум податкового кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки відповідачу були наданні усі первинні документи в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Ардея - Тех», на підставі яких підтверджуються понесенні витрати, що пов`язуються із власною господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 Ці документи містять в собі всі обов'язкові реквізити первинного документа, а відтак сума валових витрат відображена відповідно до норм чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки №271/1720/НОМЕР_1 від 14.08.2012 року висновків про безтоварність (нікчемність) вчинених правочинів Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ПП «Ардея-Тех» за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби по зменшенню Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суми податкового кредиту в розмірі 82489,46 грн. за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех» та зменшення значення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 142975,00 грн. за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року за рахунок операцій з ПП "Ардея-Тех". Зобов'язано державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані щодо задекларованих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року сум податкових зобов'язання з податку на додану вартість та сум податкового кредиту.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач проводив транзитні операції з реалізації товарів (робіт, послуг), а у його безпосереднього контрагента ПП «Ардея-Тех» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому зазначена угода має ознаки безтоварності.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податкове-повідомлення рішення відповідачем на підставі Акта перевірки не приймалось, а тому у відповідача не було підстав для коригування в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» даних про задекларовані позивачем показники податкового кредиту по показники податкових зобов'язань за період липень 2012 року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу №176 від 01.08.2012 р. працівниками ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за результатами якої складено складено Акт від 14.08.2012 року №271/1720/НОМЕР_1 про результати позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з питання визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Ардея-Тех» за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки перевіркою встановлено порушення ст.203, 215, 228, 626, 629, 658 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи те, що ФОП «ОСОБА_1» проводив транзитні операції з реалізації товарів (робіт, послуг), а у його безпосереднього контрагента ПП «Ардея-Тех» (ЄДРПОУ 37156768) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, зазначена угода має ознаки безтоварності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток та на додану вартість.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП «ОСОБА_1» встановлені порушення розділу IV Декрету Кабінету Міністрів країни від 26.12,92 р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», із змінами та доповненнями п.п. 53.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями п.7.3.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 13.04.97 №1б8/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим необгрунтовано завищений валовий дохід на суму 714870,00 грн., (без ПДВ), у т.ч: грудень 2010р. - 131338,00 грн., січень, лютий, квітень 2011р. - 583532,00 грн. завищені валові витрати - на суму 412448,00 грн., в т.ч; грудень 2010р. - 71217,00 грн., січень, лютий, квітень 2011р. - 341231,00 грн.; завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 142975,00 грн., в т.ч: грудень 2010р. на суму 26268,00 грн.; січень 2011р. на суму 32496,00 грн. лютий 2011р. на суму 42057,00 грн.; квітень 2011р. на суму 42154,00 грн.; завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 82489,46 грн., в т.ч: грудень 2010р. на суму 14243,36 грн.; січень 2011р, на суму 26847,90 грн.; лютий 2011р. на суму 26085,60 грн.; квітень 2011р. на суму 15312,60 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, твердження про вчинення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства сформовано відповідачем на підставі висновку про безтоварність операцій позивача з його контрагентом-постачальником -ПП «Ардея-Тех». При цьому відповідач покликається на дані автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року, січень, лютий, квітень 2011 року.

Окрім того, при складенні Акта перевірки відповідачем взято до уваги матеріали Акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг, робіт) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Для підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Ардея-Тех» позивачем надано договір, видаткові накладні, податкові накладні. Продукція, поставлена ПП «Ардея-Тех», була оплачена позивачем, що підтверджено виписками з банківського рахунку про перерахування коштів за поставлений товар.

Вищевказані первинні документи, які відповідають вимогам законодавства, свідчать про те, що ПП «Ардея-Тех» у грудні 2010 року, січні, лютому, квітні 2011 року була передана, а позивачем отримана продукція, що була предметом договору, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом, що, на думку суду свідчить, про реальність вище названих господарських операцій, а відтак, і підставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок таких операцій. З огляду на це суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ПП «Ардея-Тех», натомість висновок відповідача про нереальність таких господарських операцій не відповідає фактичним обставинам, встановленим судом на підставі наданих доказів.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які відповідно норм податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податку на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно, зокрема, також встановити наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Ардея-Тех» було платником податку на прибуток, податку на додану вартість.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що ПП «Ардея-Тех» на момент вчинення господарських операцій з позивачем мало достатню податкову правосуб'єктність та господарську правосуб'єктність для виконання робіт, передбачених договорами укладеними з позивачем.

Суд вважає безпідставним використання відповідачем при складенні Акта перевірки інформації Акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, оскільки період, за який проводилася перевірка позивача був за грудень 2010 року, січень. Лютий, квітень 2011 року, тоді як інформація про порушення податкового законодавства контрагентом позивача стосується період у з квітня 2011 року по вересень 2011 року.

Водночас, стосовно відсутності основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів у ПП «Ардея-Тех», на що покликався відповідач в обґрунтування заперечень позовних вимог, то суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти на відповідність законодавству та достовірність установчі документи, тощо. Також в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Посилання відповідача на фіктивність правочинів, укладених ПП «Ардея-Тех» з позивачем також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, під час перевірки податковий орган повинен встановити обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Якщо протиправного умислу сторін на укладення фіктивного правочину не встановлено, це виключає його кваліфікацію як недійсного.

З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Слід звернути увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Висновок податкового органу про порушення платником податків вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України не відповідає компетенції органів державної податкової служби України.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №2а-10363/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний